66. Юридичне оформлення воз'єднання Західної України та Північної Буковини з урср.

Перш ніж розпочати відкриту агресію проти Франції та Англії Гітлеру потрібно було забезпечити тил на сході. Тому він почав шукати порозуміння з Москвою, яке готовий був купити ціною західних українських і білоруських зе­мель. Це йому вдалося, і 23 серпня 1939 р. було підписано радянсь­ко-німецький пакт про ненапад

До пакту входив секретний протокол, в якому Гітлер і Сталін домовилися про розподіл Європи і відповідні сфери впливу та оку­пації. Так, Литва входила у сферу інтересів Німеччини, а Естонія. Латвія, Фінляндія були віднесені до сфери впливу СРСР. Відповід­но до протоколу у випадку збройного німецько-польського конфлік­ту німецькі війська не повинні були просуватися далі рубежу рік Нарев, Вісла, Сян.

1 вересня 1939 р. фашистська Німеччина напала на Польщу, розв'язавши другу світову війну. За три тижні польська дер» переїхала існувати. 17 вересня 1939 р., згідно з таємною угодою, Червона армія вступила в Східну Польщу і за 12 днів захопила Західну Волинь та Галичину. Але на цьому розподіл суверенної польської держави, а разом з тим і західно-українських земель не закінчився. Торгівля чужою територією продовжувалась. Сталіну стало відомо, що Гітлер планує перетворити Литву на протекторат і готується до вторгнення Тому він запропонував Гітлеру частину Польщі замість Литви, яка повинна була перейти до сфери впливу СРСР На цій підставі новий радянсько-німецький договір «про дружбу і кордони» від 28 вересня 1939 р «уетійнив кордони між Німеччиною та СРСР вздовж Сяну та Бугу»

На території Західної Волині і Східної Галичини, що була занята Червоною армією, розгорнулась підготовка до виборів у На­родні збори Західної України. 22 жовтня 1939 р. виборці, які голо­сували згідно з радянськими традиціями за наперед ухвалений список кандидатів, обрали 148 депутатів.

Народні збори Західної України, що відбулися 26—28 жовтня 1939 р. у Львові, проголосили встановлення радянської влади на всій території Західної України, а також звернулися з проханням до Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР про прийняття Західної України до складу СРСР і УРСР. Для передачі цього про­ хання було обрано повноважну комісію у складі (і(і осіб. Було також прийнято Декларацію про конфіскацію поміщицьких і монастирсь­ких земель, про націоналізацію банків і великої промисловості. 1 листопада 1939 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон про при­єднання Західноі України до складу Союзу Радянських Соціалісти­чних Республік з об'єднанням її з Українською Радянською Соціа­лістичною Республікою. 15 листопада 1939 р. Верховна Рада УРСР розглянула заяву повноважної комісії Народних зборів і вирішила «прийняти Західну Україну до складу Української Радянської Со­ціалістичної Республіки і возз'єднати тим самим великий українсь­ кий народ в єдиній українській державі».

У секретному протоколі до пакту від 23 серпня 1939 р. Німеч-м визнала заінтересованість СРСР у Бессарабії, і 28 червня 1940 р Червона армія переходить р. Дністер, а ЗО червня виходить на ий кордон з Румунією. За порадою німецької сторони румунська армія відходила організовано, без бою. Так сталінський режим зму­сив Румунію зректись на користь СРСР Північної Буковини та Бессарабії.

2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР задовольнила прохання представників Бессарабії та Північної Буковини про прийняття їх до складу СРСР. Було також схвалено закон про включення Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії — Хотинського, Акерханського та Ізмаїльського до УРСР.

Указом від 4 грудня 1939 р. Верховна Рада СРСР встановила новин адміністративний поділ Західноі України й утворила шість областей - Волинську, Рівненську, Львівську, Дрогобицьку, Ста-шелавську. Тернопільську, які було поділено на райони. 7 серпня 1940 р. у складі УРСР з Північної Буковини й основної частини Хо­тинського повіту Бессарабії було створено Чернівецьку область, а на основі Акерманського та Ізмаїльського повітів — Акерманську область, яка 3 грудня 1940 р. стала називатися Ізмаїльською.

Включення у 1939—1940 рр. споконвічних українських зе­мель— Західної України, Північної Буковини і населених україн­цями трьох повітів Бессарабії до складу УРСР, без сумніву, було подією історичної ваги, оскільки вперше за багато століть українці з'єдналися в межах однієї державної структури. Нарешті ідею «злуки» було втілено в життя.

Чимало соціально-економічних заходів було здійснено на за­хідноукраїнських землях. Зокрема, було проведено конфіскацію поміщицьких земель та експропріацію польських землевласників. Безземельне і малоземельне селянство одержало понад 1 млн гек­тарів землі, велику кількість худоби, насіння тощо. Багато було зроблено для зміцнення системи освіти, значно поліпшилось медич­не обслуговування населення та їв.

Але приєднання українських земель до УРСР супроводжу­валося насильством і сталінськими репресіями. Тому навіть потріб­ні й корисні починання, що реалізовувалися за «радянською ад­міністративно-командною методикою», часто призводили до нега­тивних наслідків. Так, націоналізація великих підприємств зачіпала й дрібні ремісничі майстерні і кустарів, грубо порушувалися закони в галузі оподаткування, хлібозаготівель. Уже з весни 1940 р. розпо­чалася явно передчасна колективізація, яка супроводжувалася ши­рокомасштабними репресіями. У селах насильно відбирали землю не тільки отриману, а й приватну.

Ліквідація старої системи управління поєднувалась з виси­ланням із Західної України службовців колишнього держапарату, органів суду, прокуратури, поліції разом з їхніми родинами. Відра­зу почалися арешти і заслання колишніх функціонерів буржуазних партій, підприємців, поміщиків. Жертвою сталініцини стала також українська інтелігенція, діячі науки, культури, мистецтва. Висила-лися і колишні члени КПЗУ. Як метод політичного переслідування або адміністративного покарання широко використовувалася де­портація — висилання і заслання без правових на те підстав. Уніфікація державного ладу й управління в нових областях здійс­нювалися жорстокими адміністративними методами. Зі сходу при­бували керівні кадри, які зовсім не враховували специфіку місце­вого економічного і духовного життя. Усе це призвело до того, що перше знайомство :» радянською системою мало для західних укра­їнців в основному негативні наслідки.