77. Судова система Галицько-Волинського князівства.

Судові функції в Галицько-Волинській землі не були межовані від адміністративних. Вищими судовими інстанціями були князь та Боярська рада. На місцях судові функції виконували воєводи, во-лостелі, намісники. Право суду мали також чини центрального та місцево го управління. Поступово право суду над залежними селянами набувают великі землевласники. Існував і церковний суд. Сфера юрисдикції цьог суду визначалась церковними уставами Ярослава та Володимира Мономаха Церковному суду були підсудні шлюбно-сімейні та деякі майнові справи.

Процес носив змагальний характер і мав ті ж елементи, що і в Київській Русі.

78. Фінансова реформа 1860 р. та її проведення в Україні.

Серед реформ 60 – 70 р. була й реформа фінансова. У 1860 р. створено Державний банк, діяльність якого в Україні позитивно вплинула на розвиток промисловості й торгівлі, сприяла розширенню мережі приватних банків. У 1862 році було зреформоване все фінансове господарство держави й зосереджено все управління фінансами в руках міністра фінансів. Була сформована більш-менш чітка податкова система, хоча при цьому продовжував ще довго зберігатися невиправдано тяжкий подушний податок.

79. Законодавче оформлення передачі Кримської області із складу РРФСР до УРСР.

У 1954 році святкувалось 300-річчя возз'єднання України з Росією. З нагоди ювілею ЦК КПРС затвердив "Тези про 300-річчя возз'єднання України з Росією (1654- 1954 рр.)". Цей партійний документ давав офіційну концепцію історичного розвитку України. Головними положеннями були: "давньоруська народність створила Київську Русь"; "давньоруська народність — колиска трьох братніх народів"; "Переяславська Рада — акт возз'єднання України з Росією" тощо. Київська Русь у "Тезах" розглядалась як загальна держава росіян, білорусів і українців. існування козацької Українcької держави взагалі не признавалося, боротьбу українського народу за відновлення державності названо "контр-революцією", а видатних українських державних діячів — М. Грушевського, В. Чинниченка, С. Петлюру — "агентами імперіалізму". У зв'язку з 300-річчям возз'єднання Президія Верховної Ради СРСР 19 лютого 1954 року прийняла указ "Про передачу Кримської області із складу РСФРР до скла-ДУ УРСР". 26 квітня 1954 року було прийнято закон "Про передачу Кримської області із складу РСФРР до складу УРСР". Передача, цілком спра­ведливо, обґрунтовувалася спільністю економіки, територіальною близкістю та тісними господарськими і культурними зв'язками, що завжди існу­вали між Україною і Кримом.

За свою історію Крим не раз змінював господарів. Спочатку його колоні­зували греки, потім в XIII ст. тут осіли татари. Та були на кримській землі й дружини київських князів, і загони запорізьких козаків. У квітні 1783 року Крим було приєднано до Російської імперії. Було утворено Таврійську область {згодом губернію), до складу якої входили три повіти південноукраїнських степів. У листопаді 1917 року Центральна рада проголосила, що Крим входить до УНР. В1918 році в Криму була утворена Радянська Соціалістична Респуб­ліка Таврида. У жовтні 1921 року — Кримська АРСР у складі РСФРР. У травні 1944 року було здійснено геноцид проти кримських татар, їх насильно від­правили на спецпоселення з забороною повертатися до Криму. Влітку 1945 року автономію Криму було скасовано і він став звичайною областю РСФРР. В лютому 1954 року Кримську область було передано до складу УРСР.