53. Охарактеризуйте фізіологічні та гігієнічні властивості шкіряного взуття.

Фізіологічні властивості характеризують відповідність взуття силовим можливостям людини, тобто енергозатратам людини під час ходіння. До них відносяться маса взуття, гнучкість, розпірна твердість, амортизаційні та фрикційні властивості низу азуття. Маса взуття залежить від її виду, розміру, матеріалів верху та низу, товщини деталей, кількості металевих застібок.

Гнучкість взуття характеризує жорсткість на згинання конструкції низу взуття; залежить від твердості матеріалів низу, наявності підметки, накладки, платформи і методу кріплення низу.

Гігієнічні властивості поділяються на теплозахисні, вологозахисні, газо- і вологообмінні, електрофізичні та властивості, що забезпечують нешкідливість взуття.

Теплозахисні властивості характеризують здатність взуття скорочувати теплопередачу від стопи назовні або, навпаки, обмежувати передачу до стопи зовнішнього тепла або холоду; залежать від виду взуття, матеріалів верху і низу, їхньої товщини і вологості, методів кріплення низу.

Вологозахисні властивості характеризуються трьома показниками: намочуванням, промочуванням і водопроникністю взуття.

Газообмінні властивості характеризуються здатністю взуття видаляти зсередини взуття вуглекислий газ, що виділяється стопою.

Волого- і газообмінні властивості взуття залежать від відкритості заготовки верху (відкритого носка, п'ятки, наявності наскрізних просічок і перфорацій на деталях заготовки), волого- і газообмінних властивостей матеріалів, товщини заготівлі, наявності клейових прошарків між зовнішніми, внутрішніми і проміжними деталями верху.

Нешкідливість взуття характеризується відсутністю шкідливих речовин, що можуть виділяти взуттєві матеріали і які можуть впливати на стопу й організм людини в цілому.

54. Охарактеризуйте таку властивість взуття як надійність в експлуатації.

Надійність взуття в ношенні включає його довговічність (фізичну), сженість і ремонтопридатність.

Довговічність взуття характеризується терміном служби до руйнування. Руйнування (або фізичний знос) взуття настає в результаті одночасної дії на неї механічних, фізико-хімічних і біологічних факторів. При цьому міняються хімічний склад і структура взуттєвих матеріалів, зменшуються товщина підошов і набойок, міцність конструкції послабляється. У результаті цього відбувається відрив підошви, каблука, розриви швів, що скріплюють деталі заготівлі, утворяться тріщини в місцях вигину на союзках і підошвах, потертості на підкладці в області п'яткової кишені, на складках халяв чобіт із внутрішньої сторони взуття, можуть відбутися деформація і руйнування твердих задників і підносків. Фізична довговічність взуття залежить від зносостійкості деталей (або матеріалів, з яких вони виготовлені) і зносостійкості взуттєвих кріплень (деталей заготовки між собою, низу взуття з заготовкою, деталей низу між собою, каблуків).

Збереженість - здатність взуття зберігати первісну форму і розміри, вихідний рівень споживчих властивостей при збереженні в нормальних умовах, що регламентовано ГОСТ 7296-81 "Обувь. Маркировка, упаковка, транспортированиеи хранение .

Ремонтопридатність різних конструкцій і деталей взуття неоднакова і значною мірою залежить від способу кріплення низу. У взутті,^; виготовленому рантовим, рантопрошивним методами і методом парко можна зношену підошву відпороти від ранта і пришити нову, а також легко замінити зношені підметки або накладки, наклеєні на ходову поверхню підошви, гумові і пластмасові набійки.