51. Як поділяють взуття за призначенням?

По назначению – на повседневную, модельную, домашнюю, спортивную, профессиональную, пляжную. Конечно, наиболее широко используемым видом обуви являются модели для повседневной носки. Такую обувь носят на улице, на работе. Главное требование к такой обуви – комфорт, достаточная прочность, а так же соответствие климату.  Модельная обувь – это красивые и изящные модели, предназначенные для особых случаев. Однако модельные туфли или сапожки это не всегда образец комфорта и удобства.. Носить такую обувь ежедневно и находиться в ней по много часов в день нежелательно, так как большая нагрузка на ноги может привести в различным заболеваниям суставов.

Обувь для дома – это легкие и удобные модели.. Домашние модели выпускаются совсем без каблука или на небольшом устойчивом каблучке.

Спортивная обувь – это не только кроссовки и кеды. Выпускаются модели, специально разработанные для занятий отдельными видами спорта. Обувь, предназначенная для занятий определенным видом спорта, имеет свои конструктивные особенности.

Профессиональная обувь применяется там, где необходима защита рабочих от различных неблагоприятных факторов. Так, обувь, снабженная стальными носками, призвана уберечь ноги в случае падения тяжелых предметов. Для «горячих» производств выпускаются спецботинки из огнестойких материалов, снабженные застежками особой конструкции, чтобы можно было моментально снять обувь в случае опасности. На химических производствах применяются ботинки из материалов, устойчивых к воздействию кислот и щелочей.

Споживчі властивості шкіряного взуття можна об'єднати в три основні групи: ергономічні; властивості, що забезпечують надійність взуття при ношенні; естетичні

52. Основні споживчі властивості взуттєвих товарів.

Ергономічні властивості - це насамперед зручність у використанні взуття. Крім того, споживач не повинен відчувати шкідливого впливу взуття на ноги, який може бути зумовлений широким використанням полімерних матеріалів.

Ергономічні властивості взуття, в свою чергу, поділяються на антропометричні, фізіологічні та гігієнічні.

Антропометричні властивості забезпечують зручність взуття в експлуатації, при надяганні і знятті. Вони характеризуються розміром взуття, її повнотою, висотою взуття і ївердістю задника, шириною халяв, висотою та формою, каблука, формою та розмірами носкової частини.

Фізіологічні властивості характеризують відповідність взуття силовим можливостям людини, тобто енергозатратам людини під час ходіння. До них відносяться маса взуття, гнучкість, розпірна твердість, амортизаційні та фрикційні властивості низу азуття.

Маса взуття залежить від її виду, розміру, матеріалів верху та низу, товщини деталей, кількості металевих застібок. Маса шкіряного взуття коливається в широких межах - від 60 - 70 г для гусариків до 900 - 1000 г для чоловічих юхтових чобіт.

Гнучкість взуття характеризує жорсткість на згинання конструкції низу взуття; залежить від твердості матеріалів низу, наявності підметки, накладки, платформи і методу кріплення низу. Найбільшу жорсткість має взуття гвинтового, цвяхового, рантового і комбінованого методів кріплення. Гнучкість взуття нормується стандартом; норми диференційовані за статево-віковими і групами взуття, методом кріплення низу, матеріалами і товщиною підошви.

Розпірна твердість характеризується тиском, який спричиняє верх взуття на м'які тканини стопи. Залежить від правильного підбора взуття за повнотою і здатністю матеріалів верху розтягуватися.

Амортизаційні властивості низу взуття характеризують здатність низу послабляти ударні впливи на плантарну поверхню стопи при ходьбі; залежать від властивостей матеріалів підошви, простилки, основної устілки, наявності підметки або накладки.

Естетичні властивості взуття визначаються:

1) фасоном, тобто формою носково-пучкової частини та підбора, їх відповідністю сучасному стилю;

2) моделлю, тобто характером крою заготівки, наявністю різних декоративних елементів, їх видами, оригінальністю, новизною;

3) видом матеріалів для виготовлення зовнішніх і внутрішніх деталей заготівки, характером оброблення лицьової поверхні. Колір матеріалу верху взуття має бути сучасним і відповідати його призначенню;

4) видом і кольором матеріалу підошви, який має гармоніювати зі всією конструкцією заготівки;

5) виразністю, яскравістю та охайністю нанесення маркування