1.2.2 Бінарний спосіб подання цифрових зображень в пам’яті еом

Двовимірне графічне зображення, що надходить у систему розпізнавання, за допомогою електронно-оптичного пристрою (зчитувача) перетворюється в одновимірну послідовність чорно-білих елементів растра, кількість яких визначається розмірами зображення і необхідною чіткістю (кількістю елементів на 1 мм зображення). У сучасних системах розпізнавання поштового зв’язку розмір зчитуваного зображення коливається від 32 х 70 мм (розміри зони індексу на конвертах і картках) до 400 х 500 мм (максимальні розміри лицьової сторони посилки з довільним місцеположенням індексу), а його чіткість – до 8 елементів на 1 мм, що дозволяє надійно зчитувати лінії мінімальної товщини (близько 0,125 мм).

У залежності від стану поштового відправлення під час зчитування індексу використовуються лінійні або матричні зчитувачі.

Лінійні зчитувачі застосовуються для зчитування індексів з рухомих поштових відправлень. Зазначені зчитувачі установлюються вздовж однієї з осей координат і забезпечують послідовне зчитування одного рядка елементів зображення. Зчитування двокоординатного зображення досягається шляхом механічного просування поштового відправлення вздовж іншої осі координат. За час зчитування одного рядка елементів поштове відправлення просувається на ширину одного елемента, завдяки чому в наступному циклі зчитується наступний рядок елементів зображення.

Лінійний зчитувач для зчитування індексів з конвертів і карток містить 256 елементів, що забезпечують зчитування ліній зображення довжиною 32 мм. Час зчитування всіх 256 елементів лінійки уніфіковано з часом розгортки рядка телевізійного зображення і складає 64 мкс. Беручи до уваги, що при чіткості 8 ліній на 1 мм ширина одного елементу зображення складає 0,125 мм, робимо висновок, що конверт або картка повинні просуватися зі швидкістю

Матричні зчитувачі застосовуються для зчитування індексів з нерухомих поштових відправлень. Зазначені зчитувачі забезпечують зчитування двокоординатного зображення за принципом телевізійної розгортки.

Як стандартні напрями розгорток прийняті розгортки зверху-вниз і зліва-направо незалежно від типу зчитувача.

Пам’ять ЕОМ звичайно будується у виді сукупності комірок, кожна з яких, залежно від типу ЕОМ, містить групу двійкових розрядів, як правило, 8 (однобайтові), 16 (двобайтові) або 32 (чотирибайтові). У залежності від кількості бітів r в одній комірці пам’яті, кількість комірок Q, потрібних для запису одного рядка графічного зображення, що містить t = 256 елементів, складає , а загальна кількість комірок R, потрібних для запису усього графічного зображення, що містить ts елементів, складає .

На рис. 1.7 наведено подання елементів графічного зображення в пам’яті ЕОМ.

Рисунок 1.7 – Подання елементів графічного зображення в пам’яті ЕОМ

Як випливає з рис. 1.7, зв’язок між номером елемента Е в пам’яті ЕОМ і дискретними координатами x і y елемента графічного зображення (нумерація елементів і координат починається з 0) має вид

, (1.1)

де l – чіткість зображення (елементів на 1 мм);

t – кількість елементів зображення у вертикальному напрямі;

x, y – координати елемента графічного зображення (мм).

Зворотна залежність має вид

, (1.2)

де і – відповідно ціла і дробова частини числа .

Так, елементу зображення з координатами х = 2,75 мм і у = 3,5 мм при t = 256 i l = 8 відповідає Е = 256 х 8 х 2,75 + 8 х 3,5 = 5660, а елементу Е = 5660 при тих же t i l відповідають

У пам’яті ЕОМ номер елемента Е подається у виді двох чисел – номера (адреси) комірки пам’яті А і номера розряду (біта) В у даній комірці. Зв’язок між цими значеннями при нумерації розрядів комірки зліва-направо подається у виді

, (1.3)