- •Глава 1
- •§ 1. Предмет регулювання господарського права
- •§ 2. Господарські правовідносини,
- •§ 3. Методи господарського права
- •Глава 2
- •§ 1. Основні напрями економічної
- •§ 2. Засоби державного регулювання господарської діяльності
- •§ 3. Особливості управління господарською
- •§ 1. Законодавство про захист економічної
- •§ 2. Правове становище Антимонопольного комітету
- •§ 3. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання
- •§ 4. Відповідальність за порушення законодавства
- •§ 5. Розгляд справ про порушення законодавства
- •Глава 4
- •§ 1. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства
- •§ 2. Нормативні акти господарського законодавства: поняття і види
- •§ 3. Система господарського законодавства
- •§ 1. Поняття та види суб'єктів господарського права
- •§ 2. Утворення суб'єктів господарювання,
- •§ 3. Припинення суб'єкта господарювання
- •Глава 6
- •§ 1. Поняття підприємства як організаційної
- •§ 2. Види та організаційно-правові
- •§ 3. Організаційна структура та управління підприємством
- •§ 4. Правове становище державних
- •§ 5. Правове становище комунального унітарного підприємства
- •§ 6. Поняття, види та правове становище підприємств колективної власності
- •§ 7. Правове становище приватних та інших підприємств
- •Глава 7
- •§ 1. Поняття господарського товариства
- •§ 2. Биди господарських товариств
- •§ 3. Майно та майнові права у господарському товаристві
- •§ 4. Права і обов'язки учасників господарського товариства
- •§ 5. Управління господарським товариством
- •Глава 8
- •§ 1. Поняття об'єднання підприємств
- •§ 2. Види та організаційно-правові форми
- •§ 3. Функції та компетенція
- •§ 4. Правовий статус промислово-фінансових груп
- •§ 5. Асоційовані підприємства та холдингові компанії
- •Глава 9
- •§ 1. Правовий статус громадянина-підприємця
- •§ 3. Особливості правового статусу благодійних
- •§ 1. Правовий режим майна суб'єктів господарювання
- •§ 2. Види майна суб'єктів господарювання та джерела його фо]
- •§ 3. Право власності та похідні права (право
- •§ 4. Корпоративні права
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття і головні цілі приватизації. Законодавство про приватизацію
- •§ 2. Об'єкти приватизації
- •§ 3. Суб'єкти приватизації
- •§ 4. Приватизаційний процес
- •§ 5. Способи приватизації і
- •§ 6. Договірні відносини приватизації
- •Глава 12
- •§ 1. Поняття та види цінних паперів
- •§ 2. Умови і порядок випуску та обігу
- •§ 3. Регулювання ринку цінних паперів
- •Глава 13
- •§ 1. Поняття, види, та підстави виникнення
- •§ 2. Виконання господарських
- •§ 3. Припинення господарських
- •§ 4. Розірвання господарських зобов'язань.
- •Глава 14
- •§ 1. Поняття та ознаки господарського
- •§ 2. Види господарських договорів
- •§ 3. Функції господарського договору
- •§ 4. Зміст і форма господарського договору
- •§ 5. Порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів
- •Глава 15 Основні засади господарсько-
- •§ 1. Поняття, ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності
- •§ 2. Підстави та межі господарсько-правової відповідальності
- •§ 3. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
- •§ 4. Відшкодування збитків у сфері господарювання
- •§ 5. Штрафні та оперативно-господарські санкції
- •§ 6. Адміністративно-господарські
- •Глава 16
- •§ 1. Поняття банкрутства. Суб'єкти у відносинах банкрутства
- •§ 2. Організаційно-правові питання запобігання банкрутству
- •§ 3. Підстави для застосування банкрутства
- •§ 4. Провадження у справах про банкрутство
- •§ 5. Ліквідаційна процедура
- •§ 6. Мирова угода
- •§ 1. Правове регулювання матеріально-технічного постачання та збуту
- •§ 2. Правове регулювання контрактації сільськогосподарської продукції
- •§ 3. Правове регулювання енергопостачання
- •§1. Поняття та юридичні ознаки біржі
- •§ 2. Функції, права та обов'язки товарної біржі
- •§ 3. Види біржових угод
- •§ 4. Правила біржової торгівлі
- •§ 5. Правовий статус фондової біржі
- •Глава 19
- •§ 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди
- •§ 2. Сторони в договорі оренди
- •§3. Порядок укладання договору оренди
- •§ 4. Умови договору оренди
- •§ 5. Припинення договору оренди
- •Глава 20
- •§ 1. Правове регулювання товарообмінних
- •§ 2. Правове регулювання зберігання
- •Глава 21
- •§ 2. Агентський договір: зміст, виконання та припинення
- •Глава 22
- •§ 1. Види транспорту в Україні. Єдина транспортна система України
- •§ 2. Законодавство про транспорт
- •§ 3. Правове становище транспортних
- •§ 4. Транспортні господарські договори ;:
- •Глава 23
- •§ 1. Поняття капітального будівництва та джерела його фінансування
- •§ 2. Правове регулювання підрядних відносин у капітальному будівництві
- •Глава 24
- •§ 1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності
- •§2 Державне регулювання інвестиційної діяльності
- •§ 3. Правові форми реалізації інвестиційної діяльності
- •§ 4. Особливості правового регулювання інноваційної діяльності
- •Глава 25
- •§ 1. Поняття, види та правове становище банків. Банківські операції та їх види
- •§ 2. Поняття та види кредиту. Кредитний договір
- •§ 3. Порядок відкриття рахунків у банках
- •§ 4. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
- •Глава 26
- •§ 1. Поняття страхової діяльності. Законодавство про страхову діяльність
- •§ 3. Державний нагляд за страховою діяльністю
- •Глава 27
- •§ 1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення
- •§ 2. Види цін та порядок їх встановлення
- •§ 3. Правове регулювання контролю
- •Глава 28
- •§ 1. Організація та ведення бухгалтерського обліку в господарських організаціях
- •§ 2. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності
- •§ 3. Фінансова звітність суб'єктів господарювання
§ 5. Ліквідаційна процедура
Відповідно до Закону господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру у разі, якщо:
комітет кредиторів відхилив план санації і звернувся ■ до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч. 5 ст. 18 Закону);
протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника в господарський суд не подано план санації боржника (ч. 6 ст. 18 Закону);
якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі і мирова угода кредиторами не укладена(ч. 12 ст. 20 Закону);
за результатами розгляду звіту керуючого санацією збори кредиторів приймають рішення про звернення до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч. 5 ст. 21 Закону);
за результатами розгляду звіту керуючого санацією зборами кредиторів не прийняте жодне рішення або таке рішення не подано в господарський суд протягом п'ятнадцяти днів з дня закінчення санації чи виникнення підстав цля її дострокового припинення (ч. 6 Ст. 21 Закону);
господарський суд відмовив у затвердженні звіту керуючого чи такий звіт не був поданий в установлений строк [ч. 11 ст. 21 Закону);
в установлені господарський судом строки (не більше лести місяців з дня прийняття господарським судом ух-зали про припинення провадження у справі про банкрут-
- 356-
не проведені розрахунки з кредиторами (ч.; 15 ст. 21 «(а кону). :
Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців, проте цей строк може бутц продовжений господарським судом иа шість місяців.
Наслідки визнання боржника банкрутом. З дня прийняття господарським судом постанови про оголошення боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури боржник юридично переходить у новий правовий статус - статус банкрута. Цей правовий статус передбачає ряд особливих юридичних положень:
підприємницька діяльність банкрута завершується за кінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; ,
строк виконання усіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах за боргованості банкрута; »
відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому Законом;
скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;
виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку передбачених Законом.
У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, яким може бути особа, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.
-357-
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює відпові-ю до ст. 25 Закону такі повноваження:
приймає до свого відання майно боржника, вживає заїдів по забезпеченню його збереження;
виконує функції з управління та розпорядження май-їм банкрута;
здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута ідно з законодавством;
аналізує фінансове становище банкрута;
виконує повноваження керівника (органів управління) інкрута;
очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну ісу;
пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебі-рської заборгованості банкруту;
має право отримувати кредит для виплати вихідної допо )ги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації скрута, який відшкодовується в першу чергу згідно з .31 Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу шна банкрута;
з дня визнання боржника банкрутом та відкриття лік-цаційної процедури повідомляє працівників банкрута про ільнення та здійснює його відповідно до законодавства країни про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим їацівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу ргу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна бан->ута або отриманого для цієї мети кредиту;
заявляє в установленому порядку заперечення по заяв-«них до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'я-ннями, які виникли під час провадження у справі про нкрутство, і є неоплаченими;
з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону, подає до сподарського суду заяви про визнання недійсними угод іржника;
вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та шернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
передає у встановленому порядку на зберігання доку-їнти банкрута, які відповідно до нормативно-правових :тів підлягають обов'язковому зберіганню;
реалізує майно банкрута для задоволення вимог, вклю-»них до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаче->му Законом;
- 358 -
повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;
здійснює інші повноваження, передбачені Законом.
До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності -також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування.
Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.
Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.
-359-
У разі надходження двох і більше пропозицій щодо ридбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс іукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визичається згідно із Законом України «Про приватизацію евеликих державних підприємств (малу приватизацію)».:
ГІродаж майна банкрута оформляється договорами упівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і цо-упцем відповідно до законів України.
Черговість спрямування коштів, одержаних від продажу майна банкрута, на задоволення вимог кредиторів, вста-овлена ст. 31 Закону, згідно з якою:
у першу черг у задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної пла- і за три місяці роботи, що передують порушенню справи ро банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі іільнення працівника до порушення зазначеної справи, юшової компенсації за всі невикористані дні щорічної дпустки та додаткової відпустки працівникам, які ма ть дітей, право на які виникло протягом двох років, дпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи шпинення трудових відносин, інших коштів, належних >ацівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на ро- іті (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії і час виконання державних або громадських обов'язків, рантії і компенсації при службових відрядженнях, га- штії для працівників, що направляються для підвищен- і кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для праців- іків, що направляються на обстеження до медичного зак- іду, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою >ацездатності за рахунок коштів підприємства тощо), >аво на які виникло протягом трьох останніх місяців до фушення справи про банкрутство чи припинення трудо- [х відносин, а також вихідної допомоги, належної праці- :икам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому селі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що «в'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у змірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;
г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банк- 'тство в господарському суді та роботою ліквідаційної •місії, у тому числі:
- 360-
витрати на оплату державного мита;
витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;
витрати на публікацію в офіційних друкованих органах і 11 формації про порядок продажу майна банкрута;
витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;
витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна; керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням
і збереженням майнових активів банкрута;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;
витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено Законом;
У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також вимоги громадян -довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
- 361 -
у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру іадходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу яайна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї іерги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в ус-гановленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.
Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються поганеними. Так само вважаються погашеними вимоги, не задоволені за недостатністю майна.
У разі, якщо господарським судом винесено ухвалу про ііквідацію юридичної особи-банкрута, майно, що залиши-тося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.
Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ііквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс з відповідними додатками.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквіда-гора та думки членів комітету кредиторів або окремих кре-щторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквіда-гора та ліквідаційного балансу.
Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.