- •Глава 1
- •§ 1. Предмет регулювання господарського права
- •§ 2. Господарські правовідносини,
- •§ 3. Методи господарського права
- •Глава 2
- •§ 1. Основні напрями економічної
- •§ 2. Засоби державного регулювання господарської діяльності
- •§ 3. Особливості управління господарською
- •§ 1. Законодавство про захист економічної
- •§ 2. Правове становище Антимонопольного комітету
- •§ 3. Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання
- •§ 4. Відповідальність за порушення законодавства
- •§ 5. Розгляд справ про порушення законодавства
- •Глава 4
- •§ 1. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства
- •§ 2. Нормативні акти господарського законодавства: поняття і види
- •§ 3. Система господарського законодавства
- •§ 1. Поняття та види суб'єктів господарського права
- •§ 2. Утворення суб'єктів господарювання,
- •§ 3. Припинення суб'єкта господарювання
- •Глава 6
- •§ 1. Поняття підприємства як організаційної
- •§ 2. Види та організаційно-правові
- •§ 3. Організаційна структура та управління підприємством
- •§ 4. Правове становище державних
- •§ 5. Правове становище комунального унітарного підприємства
- •§ 6. Поняття, види та правове становище підприємств колективної власності
- •§ 7. Правове становище приватних та інших підприємств
- •Глава 7
- •§ 1. Поняття господарського товариства
- •§ 2. Биди господарських товариств
- •§ 3. Майно та майнові права у господарському товаристві
- •§ 4. Права і обов'язки учасників господарського товариства
- •§ 5. Управління господарським товариством
- •Глава 8
- •§ 1. Поняття об'єднання підприємств
- •§ 2. Види та організаційно-правові форми
- •§ 3. Функції та компетенція
- •§ 4. Правовий статус промислово-фінансових груп
- •§ 5. Асоційовані підприємства та холдингові компанії
- •Глава 9
- •§ 1. Правовий статус громадянина-підприємця
- •§ 3. Особливості правового статусу благодійних
- •§ 1. Правовий режим майна суб'єктів господарювання
- •§ 2. Види майна суб'єктів господарювання та джерела його фо]
- •§ 3. Право власності та похідні права (право
- •§ 4. Корпоративні права
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття і головні цілі приватизації. Законодавство про приватизацію
- •§ 2. Об'єкти приватизації
- •§ 3. Суб'єкти приватизації
- •§ 4. Приватизаційний процес
- •§ 5. Способи приватизації і
- •§ 6. Договірні відносини приватизації
- •Глава 12
- •§ 1. Поняття та види цінних паперів
- •§ 2. Умови і порядок випуску та обігу
- •§ 3. Регулювання ринку цінних паперів
- •Глава 13
- •§ 1. Поняття, види, та підстави виникнення
- •§ 2. Виконання господарських
- •§ 3. Припинення господарських
- •§ 4. Розірвання господарських зобов'язань.
- •Глава 14
- •§ 1. Поняття та ознаки господарського
- •§ 2. Види господарських договорів
- •§ 3. Функції господарського договору
- •§ 4. Зміст і форма господарського договору
- •§ 5. Порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів
- •Глава 15 Основні засади господарсько-
- •§ 1. Поняття, ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності
- •§ 2. Підстави та межі господарсько-правової відповідальності
- •§ 3. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
- •§ 4. Відшкодування збитків у сфері господарювання
- •§ 5. Штрафні та оперативно-господарські санкції
- •§ 6. Адміністративно-господарські
- •Глава 16
- •§ 1. Поняття банкрутства. Суб'єкти у відносинах банкрутства
- •§ 2. Організаційно-правові питання запобігання банкрутству
- •§ 3. Підстави для застосування банкрутства
- •§ 4. Провадження у справах про банкрутство
- •§ 5. Ліквідаційна процедура
- •§ 6. Мирова угода
- •§ 1. Правове регулювання матеріально-технічного постачання та збуту
- •§ 2. Правове регулювання контрактації сільськогосподарської продукції
- •§ 3. Правове регулювання енергопостачання
- •§1. Поняття та юридичні ознаки біржі
- •§ 2. Функції, права та обов'язки товарної біржі
- •§ 3. Види біржових угод
- •§ 4. Правила біржової торгівлі
- •§ 5. Правовий статус фондової біржі
- •Глава 19
- •§ 1. Поняття договору оренди. Об'єкти оренди
- •§ 2. Сторони в договорі оренди
- •§3. Порядок укладання договору оренди
- •§ 4. Умови договору оренди
- •§ 5. Припинення договору оренди
- •Глава 20
- •§ 1. Правове регулювання товарообмінних
- •§ 2. Правове регулювання зберігання
- •Глава 21
- •§ 2. Агентський договір: зміст, виконання та припинення
- •Глава 22
- •§ 1. Види транспорту в Україні. Єдина транспортна система України
- •§ 2. Законодавство про транспорт
- •§ 3. Правове становище транспортних
- •§ 4. Транспортні господарські договори ;:
- •Глава 23
- •§ 1. Поняття капітального будівництва та джерела його фінансування
- •§ 2. Правове регулювання підрядних відносин у капітальному будівництві
- •Глава 24
- •§ 1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності
- •§2 Державне регулювання інвестиційної діяльності
- •§ 3. Правові форми реалізації інвестиційної діяльності
- •§ 4. Особливості правового регулювання інноваційної діяльності
- •Глава 25
- •§ 1. Поняття, види та правове становище банків. Банківські операції та їх види
- •§ 2. Поняття та види кредиту. Кредитний договір
- •§ 3. Порядок відкриття рахунків у банках
- •§ 4. Порядок та форми розрахунків у господарському обороті
- •Глава 26
- •§ 1. Поняття страхової діяльності. Законодавство про страхову діяльність
- •§ 3. Державний нагляд за страховою діяльністю
- •Глава 27
- •§ 1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення
- •§ 2. Види цін та порядок їх встановлення
- •§ 3. Правове регулювання контролю
- •Глава 28
- •§ 1. Організація та ведення бухгалтерського обліку в господарських організаціях
- •§ 2. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності
- •§ 3. Фінансова звітність суб'єктів господарювання
§ 5. Штрафні та оперативно-господарські санкції
ГК розуміє під штрафними санкціями господарські сшікції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, штрафні санкції:
а) завжди застосовуються у вигляді грошової суми;
б) підставою застосування штрафних санкцій є:
порушення учасником господарських відносин пра- нил здійснення господарської діяльності (на нашу думку, законодавець не врахував тут ту обставину, що порушення правил здійснення господарської діяльності - це само стійний вид господарського правопорушення, за який нгідно з ч. 1 ст. 238 ГК до порушника застосовуються адмі- н істративно-господарські санкції. Тим більше, що в подаль- іііих статтях, присвячених штрафним санкціям про пору шення правил здійснення господарської діяльності як підставу застосування штрафних санкцій мова не йде);
невиконання або неналежне виконання господарсь кого зобов'язання;
в) суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учас- ники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 ГК;
г) законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за по годженням сторін не допускається.
За загальним правилом розмір штрафних санкцій пери дбачається законом чи договором. Пріоритет у визначенні розміру санкцій надається закону. І лише в тих випадках, коли розмір штрафних санкцій законом не визначимо, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому до-гпнором (ч. 4 ст. 231 ГК).
ГК передбачає різні способи встановлення розміру тпікцій договором:
у відсотковому відношенні до суми невиконаної части ми зобов'язання;
у певній, визначеній грошовій сумі;
у відсотковому відношенні до суми зобов'язання неза-ііпжііо від ступеня його виконання;
-325-
- у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Певні особливості має встановлення санкцій за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контрактуг, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. За такі порушення штрафні санкції застосовуються (якщо інше не передбачено законом чи договором) у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених вище.
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання переддоговірний спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог ГК і ПІК.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Порядок застосування штрафних санкцій (співвідношення між збитками і неустойкою) встановлено ст. 232 ГК. Цей порядок дещо відрізняється від співвідношення стягнення збитків і неустойки, встановленого ст. 624 ЦК.
-326-
За загальним правилом господарського законодавства ніс що за невиконання або неналежне виконання зобов'я-іїп пня встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодо-иуються в частині, не покритій цими санкціями (залікова неустойка).
Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:
допускається стягнення тільки штрафних санкцій (виключна неустойка);
збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції (штрафна неустойка);
за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, пбо штрафні санкції (альтернативна неустойка).
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли іі< Пов'язання мало бути виконано.
У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.
ГК (ст. 233) вперше в господарському законодавстві пе-іиідЛачив можливість і підстави зменшення розміру штраф-них санкцій: у разі якщо належні до сплати штрафні шипе ції надмірно великі порівняно із збитками кредитори, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому номинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'я-шипя боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у ообов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків Іншим учасникам господарських відносин, суд може з ура-
- 327-
хуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Одним з видів санкцій, що традиційно застосовуються за порушення господарських зобов'язань, є оперативно-господарські санкції, правові засади застосування яких значно зміцнилися з прийняттям ГК.
Як встановлено ч. 1 ст. 235 ГК, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Отже, головна особливість застосування оперативно-господарських санкцій полягає у застосуванні їх самими сторонами без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання. Щоправда, слід мати на увазі, що до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Друга особливість полягає в тому, що оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ГК сторони можуть передбачати у господарських договорах використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язан ня управненою стороною, із звільненням її від відповідаль ності за це - у разі порушення зобов'язання другою сторо ною. Це може бути:
відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
2) відмова управненої сторони зобов'язання від прий няття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому по рядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списан-
-328-
н н ;і рахунку боржника в безакцентному порядку коштів, » п чичених за неякісну продукцію, тощо);
І\) встановлення в односторонньому порядку на май-. Пупи: додаткових гарантій належного виконання зобов'-ииап ь стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платники на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оилиту після перевірки їх якості тощо;
4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.
Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у ч, І ст. 236 ГК, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції засто-іш м у ються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у лоішсудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно господарських санкцій визначається договором. У разі ншігоди а застосуванням оперативно-господарської санкції ішінтерасована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, зав-дй н и х її застосуванням.
Опоративно-господарські санкції можуть застосовувати^ одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.