3. Ієрархічна структура диспозицій особистості

З погляду значимості для суспільства й для особистості окремі соціальні установки займають у системі «нерівноправне» положення й утворюють свого роду ієрархію. Цей факт знайшов відбиття у диспозпозиційній концепції регуляції соціальної поведінки особистості В. Ядова.

Найважливіша, якщо не основна, функція диспозиційної системи - психічна регуляція соціальної діяльності або поведінки суб'єкта в соціальному середовищі. Диспозиції являють собою різні стани схильностей або готовностей людини до сприйняття умов діяльності (ситуацій), його поведінкових готовностей, які спрямовують діяльність

На всіх рівнях поведінка особистості регулюється її диспозиційною системою, однак у кожній конкретній ситуації й залежно від мети провідна роль, вочевидь, належить певному диспозиційному рівню. В. Ядов виділив чотири рівні цієї ієрархії. Перший рівень складають елементарні фіксовані установки. Другий рівень це соціальній фіксованій установці, або атитюду, який в порівнянні з елементарною фіксованою установкою має складну трьохкомпонентну структуру і містить когнітивний, афективний і поведінковий компоненти. Третій рівень фіксує загальну спрямованість інтересів особистості щодо конкретної сфери соціальної активності, або базові соціальні установки. Диспозиції такого роду формуються в тих сферах діяльності, де особистість задовольняє свою потребу в активності, що проявляється як конкретна „робота”, конкретна область дозвілля і ін. Четвертий, вищий рівень диспозицій утворює система ціннісних орієнтацій особистості, яка регулює поведінку і діяльність особистості в найзначніших ситуаціях її соціальної активності.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що диспозиційна система особистості функціонує як цілісне утворення. Вона регулює доцільну цілісну поведінку особистості.

Основні поняття: сім’я, шлюбно-сімейні взаємини, самотність, нетрадиційна сім’я, повторний шлюб, відкритий шлюб, позашлюбні відносини, гомосексуальні пари, колективна сім’я, елементарна фіксована установка, соціальна установка, атитюд, базова соціальна установка, ціннісні орієнтації, інстру­ментальна цінність, термінальна цін­ність.

Основна література: 3, 5, 6, 20, 25, 35, 50, 64.

Додаткова література: 72, 77, 100, 102, 103, 105, 129, 136, 163, 165, 173, 187, 190, 201, 202, 207, 209, 211, 217.

Змістовний модуль V. Соціальна психологія груп і масових явищ Лекція 13. Мала група у контексті соціальної психології (2год.)

План

1. Поняття група та історія дослідження проблеми груп.

2. Класифікація групп.

3. Поняття малої групи та її меж.

4. Соціально-психологічні характеристики малої групи.

1. Поняття група та історія дослідження проблеми груп

Активне дослідження проблеми груп почалось у 30-х р. ХХ ст. з К.Левіна і його лабораторії з дослідження групової динаміки.

По мірі становлення соціальної психології заперечення груп було переборено, але залишилось багато проблем пов’язаних з визначенням поняття „група”.

За Р.Мертоном, група – це сукупність осіб, які певним чином взаємодіють один з одним, усвідомлюють свою приналежність один одному і розглядаються як група іншими особами.

Проміжним феноменом між окремими людьми і справжньою групою є скупчення або групування.

Мінімальними критеріями для виокремлення справжньої групи від групування є:

• наявність взаємодії і взаємовпливу між членами групи;

• наявність групової ідентичності;

• структурованість відносин у групі

Групування має 1 або 2 критерії, але не може мати усі 3 одночасно.

Теоретичні підходи дослідження групи у вітчизняній та зарубіжній психології: діяльнісний підхід, організаційно-управлінський підхід, параметрична концепція, формально-модельний підхід, емпірико-статистичний напрямок, теорія підкріплення.