- •І. Опис предмета навчальної дисципліни
- •1.Предмет соціальної психології.
- •2. Основні відмінності між західно-європейською і американською соціальною психологією
- •3.Структура соціальної психології
- •4. Завдання соціальної психології.
- •2. Перший етап становлення соціальної психології
- •3. Другий етап становлення соціальної психології.
- •4. Експериментальний етап становлення соціальної психології та її сучасний розвиток.
- •Лекція 3. Методологічні основи соціальної психології (2год.) План
- •1. Поняття «методологія» в соціальній психології.
- •2. Етапи наукового дослідження
- •3. Методологія як сукупність конкретних методів та методологічних прийомів.
- •Змістовний модуль іі. Соціальна психологія особистості Лекція 4. Особистість з погляду соціальної психології (2год.) План
- •1. Особистість як предмет дослідження в соціології і психології
- •2. Соціально-психологічні властивості особистості.
- •3. Загальна характеристика соціально-психологічних теорій особистості.
- •Лекція 5. Соціально-психологічні проблеми соціалізації особистості (2год.) План
- •Поняття соціалізації особистості та її етапи.
- •2. Механізми соціалізації
- •3. Порушення соціалізації особистості
- •Лекція 6. Особистість у групі (2год.) План
- •1. Проблема соціальної ідентичності особистості.
- •2. «Я» особистості як чинник становлення у групі.
- •3. Соціально-рольові характеристики особистості Соціальний статус як показник місця особистості у суспільстві та її приналежності до певних груп.
- •Змістовний модуль ііі. Основи психології спілкування
- •Функції та види спілкування.
- •Лекція 8. Спілкування як обмін інформацією (2год.) План
- •1. Загальна характеристика комунікативної сторони спілкування.
- •2. Особливості вербальної та невербальної комунікації
- •3. Комунікативні бар’єри.
- •Лекція 9. Перцептивна сторона спілкування (2год.) План
- •1. Поняття соціальна перцепція.
- •2. Характеристика ефектів сприйняття людини людиною.
- •3. Каузальна атрибуція як механізм розуміння іншої людини.
- •2. Загальна характеристика міжособистісного впливу.
- •3. Види міжособистісного впливу.
- •4. Види психологічного впливу
- •Лекція 11. Деструктивні та конструктивні форми взаємодії (2год). План
- •1.Теорії агресії й наслідування
- •2. Конфлікт, його сутність та види.
- •3.Проблема міжособистісної атракції.
- •Ієрархічна структура диспозицій особистості
- •Змістовний модуль V. Соціальна психологія груп і масових явищ Лекція 13. Мала група у контексті соціальної психології (2год.)
- •2. Класифікація групп.
- •1. Поняття група та історія дослідження проблеми груп
- •2. Класифікація груп
- •3. Поняття малої групи та її меж
- •4. Соціально-психологічні характеристики малої групи
- •Лекція 14. Динамічні характеристики малої групи та проблема лідерства (2год.) План
- •1. Динаміка групових процесів
- •2. Соціальна влада в групі. Феномен лідерства.
- •3. Види лідерства в малих групах
- •Лекція 15. Психологія великих соціальних груп і масових явищ (2год.) План
- •1. Зміст і структура психології великої соціальної групи
- •2. Дослідження психології великих груп
- •3. Загальна характеристика і типи стихійних груп
- •Ііі. Рекомендована література Основна література:
- •Додаткова література:
Лекція 6. Особистість у групі (2год.) План
1. Проблема соціальної ідентичності особистості.
2. «Я» особистості як чинник становлення у групі.
3. Соціально-рольові характеристики особистості.
1. Проблема соціальної ідентичності особистості.
Е.Еріксона наголошував, що розвиток особистості визначається соціальним світом, а не біологічними чинниками, і між особистістю та суспільством немає антагонізму. Основною властивістю людини є «ідентичність особистості», яка вказує на взаємозв'язок особи й соціального оточення та виявляється у спрямованості людини на себе, в ототожненні її з соціальною групою, у визначенні цінності людини, її соціальної ролі та призначенні.
Таким чином, соціальна ідентичність — результат соціальної ідентифікації, який полягає у тому, що у міру того як усередині групи стосунки все більш стабілізуються, ідентифікація її членів стає більш деперсоналізованою, індивідуальні властивості стають психологічно відносно менш важливими, ніж спільні групові властивості. Соціальна ідентичність організовує соціальний світ в групи і визначає саму людину як члена певних груп.
Форми рольової ідентичності: статева; етнічна; групова; політична.
2. «Я» особистості як чинник становлення у групі.
Я (его) — сфера особистості, що характерна внутрішнім усвідомленням самої себе і здійсненням пристосування особистості до реальності. Я формується в діяльності і спілкуванні. Змінюючи в предметній діяльності зовнішній світ і взаємодіючи з іншими людьми, суб'єкт відділяє своє Я від Не-Я, безпосередньо переживаючи свою неідентичність іншим об'єктам. Я оцінюється суб'єктом в Я-концепції, утворюючи ядро особистості. Я-Концепція описується також як самосвідомість — усвідомлення людиною свого суспільного статусу і своїх життєво важливих потреб. Як вищий рівень розвитку свідомості вона є основою формування розумової активності і самостійності особистості в її думках і діях.
Коротко самосвідомість можна визначити як образ себе (Я-образ) і ставлення до себе. Ці образ і ставлення нерозривно пов'язані з прагненням до самозміни, самовдосконалення. І одна з вищих форм роботи самосвідомості — спроби знайти сенс власної діяльності, що нерідко виростає в пошук сенсу життя.
Т.ч., головні функції самосвідомості — це пізнання себе, удосконалення себе і пошук сенсу життя. Хоча, звичайно, цим не вичерпуються всі форми роботи самосвідомості. Вищим рівнем розвитку самосвідомості має стати набуття самості (згідно К.Г.Юнгу, самість — своєрідний центр колективного несвідомого, його архетип — центральний з архетипів, свого роду образ Бога в людині).
Згідно сучасних уявлень, «Я-концепція» — це система, сукупність уявлень, суджень, переконань індивіда про самого себе. На основі цих уявлень людина будує свої стосунки з іншими людьми, визначає тенденції поведінки, дає відповіді на запитання про те, хто вона є. «Я-концепція» — це водночас передумова й наслідок соціального життя, соціальної взаємодії, що визначається соціальним досвідом. Мета взаємозв'язку «Я-концепції» та соціального життя полягає не стільки в розширенні можливостей «Я», скільки в досягненні гармонії з навколишнім оточенням, в його підтримці. Отже, йдеться не про підгонку індивідуальних властивостей під соціальний стандарт, а про свідому оцінку людиною своїх дій і вчинків, прийняття (або неприйняття), зміну, корекцію тих стереотипів, цінностей і норм, які проповідує суспільство.
Результатом уявлень людини про себе є набуття нею ідентичності.
Самооцінка (self-esteem) відноситься до того, яку думку складає про себе людина, включаючи ступінь самоповаги і самоприйняття. Самооцінка відображає почуття особистої цінності і компетентності, яке люди пов'язують з своєю Я-концепцією. Потреби в оцінці досліджувалися А.Маслоу, який вважав, що всі люди мають потребу або прагнення до стабільного і міцного відчуття власної цінності або самоповаги, і вони потребують такої оцінки, як від самих себе, так і з боку оточуючих.
Самооцінка — багатовимірне поняття, оскільки вона існує у вигляді ступенів порівняння. Вона є життєво важливим компонентом Я-концепції людини. Наприклад, індивід може мати високу самооцінку в міжособистісних відносинах і в той же час низько оцінювати свої успіхи в навчанні. Оцінка також пов'язана з особистою ідентичністю. Наявність любові і прийняття безпосередньо пов'язані з «ідентичністю успіху»; нестача любові і прийняття пов'язані з «ідентичністю невдачі».
В разі болючих переживань, які можуть виникати у індивіда внаслідок ідентичності невдачі чи відсутності підстав для самоповаги, в нього розвиваються психологічні захисти – система механізмів, спрямованих на мінімізацію болючих переживань, які ставлять під загрозу цілісність особистості.
Я-Концепція особистості включає в себе три аспекти:
1) Когнітивний аспект дозволяє індивіду створити власний образ Я – уявлення про себе. 2) Емоційно-ціннісний (афективний) аспект виражає ставлення особистості до власного Я-Образу і він найбільш тісно пов'язаний з самооцінкою.3) Поведінковий аспект дозволяє виявляти прояви когнітивного і емоційно-ціннісного аспектів в поведінці (в т.ч. в мові, висловлюваннях, ставленні до себе і оточуючих).
Я-концепція формується під впливом життєвого досвіду людини, перш за все дитячо-батьківських відносин, проте достатньо рано вона набуває активної ролі, впливаючи на інтерпретацію цього досвіду, на ті цілі, які індивід ставить перед собою, на відповідну систему очікувань, прогнозів щодо майбутнього, оцінку їх досягнення — і тим самим на власне становлення, розвиток особистості, діяльність і поведінку.