4. Соціально-психологічні характеристики малої групи

Умовно соціально-психологічні характеристики можна поділити на: групову статику і групову динаміку.

Групова статика включає: композицію (склад групи); структуру; норми; систему санкцій.

Композиція групи може мати такі ознаки:

вікові; професійні; соціальні характеристики членів групи.

Структура групи – це система стійких відносин в групі, які склалися в результаті кристалізації (закріплення) ролей і статусів членів групи на основі групових норм і санкцій. Елементами структури групи є структура комуніка­цій, розподіл владних функцій, співвідношення нефор­мальних і формальних взаємин у ній.

З огляду на конфігурацію позицій індивідів виокрем­люють горизонтальні та вертикальні групові структури.

Горизонтальні групові структури визначають позиції членів групи в системах відносин, сформовані на основі симпатії чи антипатії (структура емоційних переваг), сту­пеня психологічного впливу (лідерська структура), руху інформації у групі (комунікативна структура).

Вертикальні групові структури є сукупністю пози­цій членів групи в системі офіційних відносин, покли­каних забезпечувати досягнення інструментальних ці­лей. Вертикальна структура в організованій групі, ство­реній для досягнення певної мети, вибудовується на трьох рівнях:

1. Офіційні ділові відносини. Виникають з приводу ді­яльності та регламентуються штатним розписом і посадо­вими інструкціями.

2. Неофіційні ділові відносини. Формуються у процесі розв'язання ділових завдань, але не визначаються посадо­вими інструкціями.

3. Неофіційні емоційні відносини. Виникають та роз­виваються тільки на основі емоційної симпатії.

Норми – деякі правила, які напрацьовані групою для забезпечення суспільної діяльності її членів, колективні погляди і стандарти поведінки, які регулюють взаємодію в групі. Бувають імпліцитні та експліцитні. Імпліцитні – неусвідомлювані, неформальні групові стандарти. Усвідомлюються, коли порушуються. Експліцитні – формально затверджені групові норми, найчастіше виражені у вигляді статуту.

Групові норми – усереднений варіант індивідуальних уподобань і орієнтацій. Функція норм полягає, перш за все, у стабілізації групи. Серед основних функцій розрізняють: групове просування – норми допомагають досягати мети (усі повинні вірити і керуватися одними принципами); збереження постійності групи через підтримування постійних контактів;створення загальної системи координат (єдині вимоги до тих, хто хоче бути членом групи);визначення взаємовідносин із соціальним середовищем.

Санкції – сукупність механізмів і способів, за допомогою яких група стимулює нормативну поведінку.

З динамікою групи пов’язані групові процеси.

Групові процеси — процеси групової динаміки, які відображають весь цикл життєдіяльності групи (від утворення, функціонування — до розпаду).

До групових процесів належать згуртування і утворен­ня групових норм, керівництво і лідерство, конфлікти.

Основні поняття: велика, середня, мала, умовна, реальна, формальна, неформальна соціальні групи, психологічний клімат, настрій групи, групова норма, групова структура: статусна, соціометрична, комунікативна, референтна, експертна, структури взаємовідносин в малій соціальній групі: формальна, неформальна.

Основна література: 3, 11, 20, 29, 33, 37, 48, 55.

Додаткова література: 70, 75, 92, 111, 112, 143, 166, 177, 180.