Лекція 8. Спілкування як обмін інформацією (2год.) План

1. Загальна характеристика комунікативної сторони спілкування.

2. Особливості вербальної та невербальної комунікації.

3. Комунікативні бар’єри.

1. Загальна характеристика комунікативної сторони спілкування.

Комунікативна сторона спілкування, або комунікація у вузькому змісті слова, полягає в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються.

Комунікативний вплив як результат обміну інформацією можливий лише тоді, коли людина, яка направляє інформацію (комунікатор), і людина, яка приймає її (реципієнт), мають єдину або подібну систему кодифікації й декодифікації. Це особливо важливо, тому що комунікатор і реципієнт у комунікативному процесі постійно міняються місцями.

Передача будь-якої інформації можлива лише за допомогою знакових систем. У соціальній психології виокремлюють два види комунікації: вербальну і невербальну.

2. Особливості вербальної та невербальної комунікації

Вербальна комунікація використовує у якості знакової системи людське мовлення, тобто систему фонетичних знаків. За допомогою мовлення здійснюються кодування й декодування інформації: комунікатор у процесі говоріння кодує, а реципієнт у процесі слухання декодує цю інформацію.

Невербальна комунікація включає наступні основні знакові системи:

1. Оптико-кінестетична (кінесика):

жести – жестові рухи окремих частин тіла; міміка – рухи м’язів обличчя; пантоміміка – моторика всього тіла і пози, постава, нахили, хода; контакт очей; одяг.

2. Акустична:

паралінгвістика – це система вокалізації, тобто якість голосу, його діапазон, тональність; екстралінгвістика – включення в мовлення пауз, темпу, покахикування, плачу, сміху.

3. Тактико-кінестетична (тахесика):

дотики; рукостискання; поцілунки.

4. Ольфакторна:

запах тіла; запах косметики.

5. Просторово-часова (проксеміка):

відстань між суб’єктами; тривалість комунікації.

Сукупність цих засобів покликана виконувати наступні функції: доповнення мовлення, заміщення мовлення, репрезентація емоційних станів партнерів по комунікативному процесу.

3. Комунікативні бар’єри.

В умовах комунікації можуть виникати так звані комунікативні бар’єри. Бар'єри, пов'язані із комунікативними особливостями учасників взаємодії, мають соціальний або психологічний характер.

Розрізняють бар’єри ставлення, розуміння та соціально-культурні.

Бар’єри ставлення можуть виникати через особливі соціально-психологічні стосунки, які склалися між партнерами (антипатія, недовіра тощо), а також через своєрідний «фільтр» довіри чи недовіри. Причому фільтр діє таким чином, що цілком достовірна інформація може стати неприйнятною, а хибна, навпаки, прийнятною. Засоби, які допомагають послабити дію фільтрів і прийняти інформацію, називаються – фасцинативними (від англ. fascination – зачарування). Засоби фасцинації відіграють роль додаткового фону, підсилювача інформації. Як зразок фасцинації може слугувати музичний супровід повідомлення.

Бар’єри розуміння пов’язані із змістовними і формальними характеристиками самого повідомлення (фонетичними, стилістичними, семантичними), а також логікою його побудови. Розрізнять такі види бар’єру розуміння:

• фонетичний – пов’язаний з особливостями мови того, хто говорить, і виникає тоді, коли учасники комунікативного процесу розмовляють різними мовами й діалектами, мають суттєві дефекти мови та дикції, перекручену граматичну побудову висловлювань. Цей бар'єр можуть породити також невиразне мовлення, зловживання великою кількістю звуків-паразитів, мова-скоромовка або дуже голосна розмова. особливості вимови, швидкість, діалект;

• стилістичний – виникає в разі невідповідності стилю мови комунікатора й ситуації спілкування або стилю мови й актуального психологічного стану реципієнта. Також виникає за умови, коли форма комунікації та її зміст не відповідають одне одному;

• семантичний – має місце тоді, коли партнери користуються одними й тими ж знаками (і словами також) для позначення абсолютно різних мовлень. Це проблема жаргонів і сленгів, обмеженого лексикону в одного з співрозмовників;

• логічний – основна проблема, яка закладена в нерозумінні, пов'язана з особливостями мислення реципієнта. Судження можуть бути плутаними або суперечливими.

Соціально-культурні бар’єри пов’язані з належністю суб’єктів комунікації до різних соціальних, культурних, національних, релігійних, професійних груп.

Основні поняття: аксіальна і ретиальна комунікація, спонукальна та констатуюча інформація, монолог, діалогічне спілкування, міжособистісний простір, вербальні засоби спілкування, нерефлексивне та рефлексивне слухання, критичне та емпатійне слухання, невербальні засоби спілкування: оптико-кінетичні, паралінгвістичні, екстралінгвістичні, просторово-часові, хронотопна форма спілкування, візуальний контакт, експресивні реакції, комунікативний процес, комунікативні бар’єри.

Основна література: 2, 3, 15, 20, 33, 37, 46, 53, 65.

Додаткова література: 71, 84, 90, 93, 104, 106, 110, 115, 149, 150, 151, 161, 167, 176, 181, 191, 197, 201, 210.