2. Соціальні групи як основні елементи соціальної структури

Соціальна структура – це організована функціонально та ієрархічно множина спільнот і спільностей. Основним елементом соціальної структури виступає соціальна група – сукупність людей, що усвідомлюють свою спільну ідентичність, мають певну культуру та систематично між собою взаємодіють. Соціальні групи утворюються за певними ознаками (ідентичностями): стать, вік, етнос (раса), мова, громадянство, місце народження, місце проживання, сімейний чинник, освіта, віросповідання, політичні уподобання, професія, майновий стан, хоббі і т.п.

Соціальні групи класифікують за ознаками (ідентичностями), розмірами, формальністю, тривалістю існування, важливістю та іншими критеріями. За ідентичностями соціальні групи бувають статеві – чоловіки, жінки; вікові – діти, молодь, зрілого та похилого віку; етнічні – українці, росіяни; мовні – україномовні, російськомовні; поселенські – городяни, селяни, буковинці, кримчани; релігійні – православні, католики; сімейні – сім’я, сімейна група; професійні – вчитель, юрист, тракторист; майнові – багаті, бідні та багато інших.

За розмірами є великі, середні та малі групи. За формальністю виділяють формальні та неформальні групи. Формальною (офіційною) групою є об’єднання людей, яке утворюється на основі офіційного документа, юридичних норм, правил, службових інструкцій, приписів тощо. Неформальна група складається стихійно і не має особливих документів, які регламентують її функціонування, але вона також утворюється на підставі спільних інтересів. Соціальні групи поділяються на первинні і вторинні. Первинна група - це невелика асоціація людей, пов’язаних між собою як духовними, так і родинними відносинами, зокрема сім’я. Для них властиві прямі, безпосередні, особистісні контакти. Вторинні групи – це спільності людей, де індивіди не мають близьких відносин між собою (різні комітети, клуби, а в більш широкому масштабі – міністерства, відомства і т.п.). Стосунки тут непрямі, безособистісні, формальні, ієрархічні, контрольовані зовнішнім примусом. Іноді важко провести чітку грань між первинними і вторинними групами.

3. Соціальні інститути та організації

Важливим елементом соціальної структури є соціальний інститут. Саме через той або інший соціальний інститут забезпечується організація і регулювання спільної діяльності людей, сталість соціальних відносин, від яких залежить буття соціальних груп і спільнот. Т.Веблен на початку ХХ ст. розумів соціальний інститут як сукупність суспільних звичаїв і соціальних норм, у яких втілені спосіб думки і життя людей і які передаються з покоління в покоління. І сьогодні багато соціологів трактують соціальний інститут як складну конфігурацію звичаїв, традицій, вірувань, установок, правил-регуляторів і законів, які мають певну мету і виконують певні функції. Це „своєрідний спинний хребет суспільного життя”, оскільки він забезпечує соціальний лад у суспільстві, його стабільність та інтеграцію.

Усі соціальні інститути поділяють на головні та неголовні. Райт Міллс виділив 5 головних соціальних інститутів: економіку, політику або державу, сім’ю, армію, релігію. Більшість сучасних дослідників у п’ятірці головних інститутів замість армії називають освіту, яка також включає науку і культуру. Отже, сучасна п’ятірка головних соціальних інститутів виглядає так: економіка, сім’я, релігія, політика і освіта.

Функція соціального інституту – це роль, яку виконує та користь, яку він приносить суспільству. Наприклад, виробництво, розподіл, контроль за поведінкою, регулювання влади, комунікація, захист і т.п. Суспільство влаштоване таким чином, що ряд інститутів виконує декілька функцій одночасно, і водночас при цьому одну й ту ж функцію можуть виконувати зразу декілька інститутів. Функції соціальних інститутів з часом можуть змінюватися. Якщо інститут, крім користі, приносить суспільству шкоду, то таку дію називають дисфункцією. Наростання дисфункцій у діяльності соціальних інститутів може призвести до соціальної дезорганізації суспільства.

Соціальні інститути здійснюють свою діяльність через соціальні групи та організації. Соціальна організація (парламент, міністерство, школа, лікарня і т.п.)– це цільове об’єднання людей, що має певний розподіл праці (функцій), нормативні правила діяльності та систему соціального контролю. Кожна із соціальних організацій має офіційну назву, статут, штат співробітників (персонал), приміщення та устаткування, управлінську ієрархію, посадові інструкції тощо.