1.Предмет та функції соціології сім’ї. Класифікації сімей

Сім’я — інститут, що відтворює населення країни, створює його культуру і впливає на неї. Всюди, де б ви не опинилися, сьогодні, так само як і вчора, справедливе твердження: сім’я — першооснова будь-якого суспільства. Сім’я — це результат найелементарніших природних емоцій людини (любові, ненависті, сексуальності, прагнення, самотності, емоцій, пов'язаних із покаранням, жертовністю, релігійними поглядами і т.ін.). Це також основна „територія”, на якій відбувається виробництво і відтворення поколінь, виховання і, врешті-решт, інституціо­налі­зація людини.

Соціологія сім’ї - це галузь соціології, що вивчає формування, розвиток та функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

Найважливішими об’єктами вивчення соціології сім’ї є шлюб і сім’я. Сім’я – це форма спільності людей, яка складається з чоловіка і жінки, поєднаних шлюбом, їх дітей, а також, в окремих випадках, з інших осіб, пов’язаних з першими кровнородинними зв’язками. Шлюб (від старослов’ян. сьлюб - дати урочисту обіцянку, "слюбитись" - домовитись) - історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що визначає їх права й обов’язки стосовно один одного та дітей.

Соціологія сім’ї досліджує типи соціальних відносин, притаманні для сім’ї, чинники, що визначають чисельність і структуру сімейної спільності, зв’язок сім’ї з іншими соціальними спільностями та сферами суспільного життя, функції сім’ї, мотивацію шлюбів і розлучень, соціальні і психологічні чинники, які сприяють плануванню сімейного життя, виникненню й подоланню внутрішньосімейних конфліктів, історичні типи та форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції і перспективи їхнього розвитку.

Сім’я являє собою складне і тому багатозначне соціальне утворення: поняття соціального інституту розкриває значення сім’ї в широкій соціальній перспективі у взаємозв'язку з іншими соціальними інститутами та соціальними процесами зміни, розвитку, модернізації. Розуміння сім’ї як малої соціальної групи сфокусоване на закономірностях становлення, функціонування і розпаду сім’ї як автономної цілісності. Мільйони сімей у країні знаходяться на різних стадіях сімейного циклу життя, характеризуються різною структурою і специфікою життєдіяльності, при цьому окрема сім’я одночасно виявляє у своїй поведінці ознаки самостійної соціальної одиниці й ознаки, пов’язані з її природою як складової частини соціуму.

2. Теорії сім’ї та найважливіші тенденції її функціонування

Теорії сім’ї дозволяють з’ясувати місце сім’ї в житті суспільства, з одного боку, і місце сім’ї в житті окремого індивіда, з іншого. Розглянемо деякі з них.

Теорія конфлікту розглядає сім’ю як мікрокосм конфлікту у суспільстві. В минулому цю ідею висунули К.Маркс і Ф.Енгельс. Вони вважали, що промислова революція сприяла перетворенню сім’ї на сукупність грошових відносин. Сучасний варіант цієї теорії носить назву “марксистсько-феміністської” і належить американській дослідниці М.Хартманн. Сім’я є місцем боротьби, де здійснюється економічне виробництво і перерозподіл матеріальних благ, при цьому інтереси кожного її члена вступають у конфлікт з інтересами інших членів і суспільства загалом. До цих конфліктів відносяться суперечки з приводу того, хто повинен заробляти гроші, виконувати домашню роботу, яким чином витрачати зароблені гроші, як краще виховувати дітей і т.ін.. М.Хартманн вважає, що більш важкі обов’язки жінок по дому є формою експлуатації, яка склалася в середині капіталістично-патріархальної системи.

Теорія конфлікту підходить до пояснення сімейної структури на різних рівнях. Деякі дослідники роблять наголос на аналізі порядку розподілу влади усередині сім’ї. Американська дослідниця С.Сафіліос-Ротшильд вважає, що кохання впливає на розподіл влади між подружжям. Той з членів подружжя, хто кохає більше, має меншу владу, бо знаходиться в більшій психологічній залежності. Подружжя з однаковою силою любові мають однакову владу в сім’ї. А оскільки жінка, як правило, в більшій мірі проявляє кохання до чоловіка, шлюб можна розглядати як своєрідний обмін: жінка віддає кохання за доступ до соціально-економічних благ, яких більше у чоловіка.

Психоаналітична теорія посідає особливе місце серед соціологічних парадигм – особиве за тим значенням, яке надається сімейним стосункам. Соціальна реальність виходить з вирішальної ролі дитячого досвіду сімейної соціалізації. У виборі сексуального об’єкта людиною проявляється зміщення енергії лібідо з самого першого об’єкта кохання (батьків), тобто чоловік шукає жінку, схожу на матір, а жінка – чоловіка, схожого на батька (Едіпів комплекс).

Психоаналітичним теоріями належить важлива ідея про необхідність нормального дитинства для подальшого нормального розвитку дитини.

Дуже поширеними у ХХ ст. стали теорії кризи сім’ї. Деякі науковці вказують на вже існуючі нові форми сім’ї, які здаються незвичними і навіть шокуючими, але здобувають дедалі більшого розповсюдження: шлюбні контракти на певний відтинок часу, шлюб з трирічним випробувальним терміном (без народження дітей), груповий шлюб, “серійна моногамія” (тобто багаторазовий вступ до шлюбу), “консенсуальний шлюб” (тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації), “візитні шлюби” (тобто окреме проживання подружжя із зустрічами на короткий час – час нанесення візиту), шлюб між особами однієї статі, сімейне життя в комуні (типу ізраїльських кібутців або сімейних комун в американському суспільстві). Отже, щодо стану і перспектив розвитку сім’ї існують протилежні точки зору, втілені у два різні гасла. Перше – “Прощавай, сім’є!”, друге – “Чутки про смерть сім’ї надто перебільшені” (перефраз відомого вислову Марка Твена, який прочитав у газеті некролог про самого себе).

Сучасна сім’я переживає значні зміни. До найважливіших з них слід віднести зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність, еволюцію поглядів на сексуальну мораль, винахід надійних контрацептивних засобів, які відокремили сексуальність від зачаття. Наслідком вище перерахованого є такі тенденції розвитку сучасної сім’ї, які притаманні як для розвинутих країн, так і для сучасної України:

• зростання кількості розлучень;

• зростання кількості фактичних (незареєстрованих) сімей, а також сімей, утворених внаслідок вагітності жінки. Дошлюбне співжиття поступово стає етапом життєвого циклу сім’ї, який передує зареєстрованому шлюбу;

• зменшення розмірів сім’ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та його депопуляцією;

• зростання кількості дошлюбних і позашлюбних сексуальних зв’язків;

• процес розмивання системи норм поведінки та уявлень про зміст сімейних ролей, наприклад, чоловіки все активніше залучаються до домашньої роботи та виховання дітей.

Необхідно зауважити, що сім’ї в Україні мають певні особливості. До них можна віднести ранній вік створення сім’ї; тривала матеріальна залежність молодих сімей від батьків; підвищена розлученість, особливо в сільській місцевості (що пов’язують з особливостями трудової міграції, безробіттям та зростаючою алкоголізацією); помітні відмінності між сім’ями в Західній і Східній Україні.

Створення сім’ї – одна з найважливіших проблем молоді, від вирішення якої значною мірою залежатиме життя, умови і напрямки розвитку людини. Що можна порадити в питанні вибору своєї половини? Г.Гегелю належать такі слова: “Вибір шлюбного партнера – це примха випадковостей, випадковий факт”. Загальновідомими є народніі прислів'я: “Жену выбирать – что жребий метать”, “Любовь зла – полюбишь и козла”, “Женился на скорою руку – на долгую муку”, “Замуж выходи – в оба глаза гляди”. Так чи інакше, але люди частіше залишаються в шлюбі, якщо вони: створили сім’ю у віці не молодше 20 років і були знайомі до шлюбу не менше року; обидва виросли в стабільних сім’ях з обома батьками; мають однакову освіту або чоловік має вищу освіту; мають хорошу роботу і стабільний доход; живуть у маленькому містечку або сільській місцевості; відсутня дошлюбна вагітність; різниця у віці – не більше 5 років; батьки не були проти їх шлюбу.

Досить важливою є підготовленість молодих людей до сімейного життя. Майбутнє подружжя повинно володіти певною самостійністю і соціальною зрілістю: бути підготовленими до праці та виховання дітей, до самообслуговування, мати хоча б елементарну матеріальну базу (самостійну заробітну платню, житло, певну незалежність від батьків). Крім того, у молодих людей, які вирішили створити сім’ю, повинно формуватися у свідомості прагнення жити за принципами добра і злагоди, допомагати один одному у сімейному житті.

Який вік вважається найкращим для створення сім'ї? На думку більшості соціологів, психологів, лікарів, найоптимальнішим шлюбним віком для чоловіків є 24-28 років, для жінок – 20-24 роки. У цей період завершується біологічне формування людини, наступає соціальна зрілість, молоді люди здобувають професію, у них формуються певні світоглядні та моральні принципи, життєві орієнтири. При цьому взаємні почуття повинні поєднуватися з розумом. Сліпе, бездумне почуття, яке призводить до легковажного шлюбу, людська мораль засуджує. Молоді люди, що вступають у шлюб, повинні добре знати всі достоїнства і недоліки один одного, щоб потім не жаліти про необдуманий вчинок.

Функції сім’ї глибоко історичні, вони тісно пов’язані з соціально-економічними умовами життєдіяльності суспільства. Сьогодні прийнято виділяти такі функції сім’ї: 1) демографічну (народження дітей, відтворення населення за рахунок нових поколінь); 2) господарсько-економічну (участь дорослих членів сім’ї в економічній діяльності суспільства та ведення власного господарства, особливо в сільській місцевості); 3) виховну; 4) комунікативну (духовне взаємозбагачення членів сім’ї, зміцнення дружніх основ шлюбного союзу); 5) дозвільну (організація раціонального і приємного відпочинку); 6) сексуальну (задоволення сексуальних потреб).

В Україні сьогодні нараховується 17 млн. сімей, з яких приблизно 11 млн. — у міських поселеннях і 6 млн. — у сільських. Кількість сімей зростає швидше чисельності населення, що відображає тенденцію до відокремлення молодих сімей і скорочення її величини як серед міського, так і сільського населення. Доля сімей з одною дитиною становить 30,4%, з двома — 49,3%, з трьома — 7,4%, багатодітних — 2,9%, бездітних — 10%.