1. Нагромадження емпіричного матеріалу з питань релігієзнавства в 16-18 ст.

Великі географічні відкриття, здійснені європейцями в кінці Середньовіччя, поява європейських колоній в різних частинах земної кулі посприяли нагромадженню величезного етнографічного матеріалу, який стосувався питань релігії. Перед європейськими дослідниками відкрилися великі можливості релігійних вірувань різних народів.

Почали з’являтися різноманітні твори, в яких не просто описувалися спосіб життя, звичаї невідомих чи маловідомих для європейців народів, але й також порівнювалися релігійні вірування цих народів та європейців.

Так, єзуїтський місіонер Маттео Ріккі (1552-1610) тривалий час проповідував у Китаї. Тут він мав змогу ознайомитися з релігійними поглядами конфуціанців. На його думку, вчення Конфуція про природу божества є близьким до християнського. На його думку, Конфуцій навчав вклонятися не Небу, а незримому Богові, що перебуває на небесах. Така інтерпретація конфуціанства виглядала досить сумнівною. Однак вона викликала чималий інтерес у європейських вчених. З’явився величезний масив літератури, присвячений Китаю й китайським релігіям. Також почали з’являтися переклади європейськими мовами класичних китайських текстів з коментарями до них. Деякі дослідники, зокрема Вольтер і Гете, ладні були вбачати в конфуціанстві зразок “природної релігії”.

Чималий інтерес у європейських наукових колах викликала книга ще одного єзуїтського місіонера Жозефа Лафіто (1681-1746) “Звичаї диких американців, порівняні зі звичаями первісних часів” (1723). При написанні цієї книги автор користувався не лише власними спостереженнями, а й свідченнями інших єзуїтських місіонерів про життя ірокезів та алгонкінів. Праця Ж.Лафіто дала змогу європейцям скласти відносно цілісне уявлення про релігійні вірування та звичаї індіанців Північної Америки.

Ще один єзуїтський місіонер Шарль де Бросс (1709-1777) звернув увагу на фетишистські вірування народів Західної Африки. У 1760 р. він опублікував “Трактат про богів-фетишів”, де, власне, велася мова про ці вірування, а також вказувалося на існування елементів фетишизму в релігіях стародавнього Єгипту й Греції. У цій роботі була висунута думка, що фетишизм є первісною формою релігії.

Ця думка була підхоплена й розвинута Христофором Майнерсом (1747-1810) та іншими дослідниками релігії. Гіпотеза, ніби поклоніння фетишам є основою будь-якої релігії, панувала в європейському релігієзнавстві аж до виходу праці Е.Тайлора “Первісна культура” (1871).

2. Причини виникнення наукового релігієзнавства.

Окрім етнографічних досліджень, здійснюваних часто місіонерами, певну роль у становленні сучасного релігієзнавства відіграв інтерес до вивчення східних культур та мов, передусім санскриту. Так, англійський вчений Вільям Джонс (1746-1794) порівнював санскрит із класичними європейськими мовами. Він виявив їхню схожість і прийшов до висновку, що вони належать до однієї мовної сім’ї. Відповідно дослідники почали шукати спільні риси в давніх індійській, грецькій та римській культурах, зокрема міфологіях.

Продовжувачем В.Джонса був німецький санскритолог Франц Бопп (1791-1867). Він створив першу порівняльну граматику індоєвропейських мов, в якій давався матеріал і для порівняльної міфології.

У Франції в першій половині ХІХ ст. найбільш авторитетним дослідником у галузі сходознавства виступав Ежен Бюрнуф (1801-1852), який став відомий перекладами давньоіндійських текстів, дослідженнями з палійської та зендської мов, індійської та іранської міфологій.

Похід Наполеона до Єгипту стимулював зростання інтересу до давньоєгипетської культури, в т.ч. й до давньоєгипетських вірувань. Результатом цих зацікавлень стала розшифровка давньоєгипетських ієрогліфів, здійснена в 1822р. Жаном Франсуа Шампольйоном (1790-1832). Розшифровка ієрогліфів відкрила широкі можливості для вивчення давньоєгипетської релігії, а також для перевірки деяких фактів, викладених у Біблії.

Помітний вплив на розвиток бібліїстики, а відтак і релігієзнавства, справили дослідження в Месопотамії, розшифровка клинописної писемності. Вони дали змогу ознайомитися з стародавніми культурами народів Месопотамії. Це дало змогу по-новому глянути на біблійні тексти й простежити їхній органічний зв’язок із найдавнішими релігійно-міфологічними пластами.

У кінці ХУІІІ ст. у Франції була здійснена спроба в систематичній формі викласти теорії походження та розвитку релігії. Це спробували зробити публіцист Буажіре Вольней (1757-1820) та вчений Шарль Дюпюї (1742-1809). Вони, як і їхні попередники-просвітники. Вважали, що релігія виникла в результаті безсилля людини перед стихійними силами природи. Але з цього вони виводили й намагалися підтвердити історичними фактами концепцію розвитку астрально-міфологічного світогляду. В своїй великій роботі “Походження всіх культів” Шарль Дюпюї намагався довести, що всі боги давніх релігій, міфічні та епічні герої були відображенням сонця, місяця та інших небесних явищ. “Культ природи, - писав він, - був первісною та універсальною релігією і в Старому, й Новому світі”. До числа астрально-міфологічних образів Ш.Дюпюї відносив і образ Ісуса Христа.