Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСРД_методичка.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
04.05.2019
Размер:
260.1 Кб
Скачать

2. Опис релігійних вірувань у творах арабських авторів

У період раннього Середньовіччя спостерігався помітний культурний підйом в мусульманських країнах. Саме мусульманські автори створили чимало творів, де давався порівняльний виклад різноманітних релігійних вірувань. Це відноситься передусім до творів аш-Шахрастані, ібн-Фадлана, аль-Біруні та інших.

Так, аш-Шахрастані у “Книзі про релігійні та філософські вчення” виходив з того, що описувати різноманітні релігійні вчення можна лише на основі їхніх релігійних книг. При цьому не варто вдаватися до якихось оцінок. Тобто пропонувався об’єктивний підхід у висвітленні релігійних вірувань.

Загалом об’єктивістського підходу дотримувався ібн-Фадлан, який описував особливості життя, а також релігійні погляди народів Поволжя й Русі. Саме в творах ібн-Фадлана зустрічаємо відносно систематизований погляд на релігійні вірування наших далеких предків.

Цікавими в релігієзнавчому плані є твори аль-Біруні (973-1048 рр.) “Індія”, “Пам’ятки минулих поколінь”, “Геодезія”. У цих творах наводяться дані про релігійні погляди, свята й обряди давніх єгиптян, персів, греків, римлян, согдійців, хорезмійців, харранських сабіїв, іудеїв, християн, зороастрійців, маніхеїв, доісламських арабів, послідовників різноманітних течій у ісламі та індійців.

При цьому аль-Біруні наполягав, що необхідно точно відтворювати погляди представників різних релігійних вірувань, а “потім порівнювати між собою їхні слова та думки, що наводяться ними як доказ”. Зразком об’єктивного дослідника аль-Біруні вважав аль-Іраншахрі, який “не будучи прихильником ні однієї з релігій”, “добре виклав вчення іудеїв та християн, а також зміст П’ятикнижжя та Євангелія й чудово розповів про послідовників Мані й про відомості з їхніх книг про зниклі релігії”.

У своїх релігієзнавчих розмірковуваннях вчений проводив думку, що користь від релігії лише одна – вона регулює морально-правові відносини в суспільстві. “Істинність” же віри, відповідно поглядам аль-Біруні, визначається її адекватністю практичним функціям, а не відповідністю розуму та дійсності. У даному випадку простежується певна паралель із поглядами представників філософії прагматизму, яка сформувалася в США в кінці ХІХ ст.

  1. Релігієзнавча проблематика в творчості середньовічних європейських мислителів.

Щодо західноєвропейського Середньовіччя, то в теоретичному плані ми не бачимо тут якихось помітних здобутків. Варто мати на увазі, що Західна Європа в цей період у культурному плані помітно поступалася і Візантії, й арабському Сходу. На офіційному рівні тут панували теологічні погляди, які не передбачали об’єктивної оцінки релігійних вірувань. Щоправда, західноєвропейські теологи вели дискусії з приводу співвідношення віри й розуму. Загалом намітилося три варіанти вирішення цієї проблеми:

  1. первинною є віра, розум же їй підпорядковується

  2. віра й розум існують автономно

  3. розум переважає над вірою, а віра має бути “розумною”

Ці дискусії давали можливість розглядати феномен віри, власне релігії.

Чи не найбільш поширеною точкою зору на релігію серед інтелектуалів Західної Європи в період пізнього Середньовіччя стала точка зору Фоми Аквінського. Вона зводилася до того, що релігія – це підкорення Богові.

Відносно об’єктивні відомості про релігійні вірування зустрічаємо у літописах (хроніках), паломницькій літературі, а також в описах подорожей (Марко Поло). Однак ці відомості носили описовий і фрагментарний характер. Вони були далекі від того, щоб системно осмислювати феномен релігії.

Висновок

Загалом характеризуючи релігієзнавчу проблематику в часи античності й середньовіччя, варто вказати, що вона не мала самостійного значення. Певні релігієзнавчі моменти містилися переважно в творах філософського, богословського та історичного характеру.

Правда, в ряді випадків зустрічаємо спроби здійснення релігієзнавчого аналізу. Зокрема, це спостерігалося в деяких античних та середньовічних арабських авторів. Ця тенденція могла б привести до становлення релігієзнавчих студій. Але культурно-історичні обставини, з одного боку, а також недостатність фактологічного матеріалу, з іншого, не дали змогу це зробити.