Погляди фрейдистів на релігію

1. Фрейд про виникнення та сутність релігії.

2. Погляди на релігію Еріха Фромма.

3. Проблеми релігії в інтерпретації К.Г.Юнга.

1. Фрейд про виникнення та сутність релігії

Одним із напрямків у релігієзнавстві ХХ ст. став т.зв. фрейдизм (або психоаналіз). Його засновник Зиґмунд Фрейд (1856-1939) виходив з існування в людині особливої енергії, в якій головують сексуальні потяги (лібідо), гальмування й незадоволення яких викликає неврози й помилки в поведінці. Це накладає відбиток, вважав З.Фрейд, на всю духовну й практичну діяльність людини, визначає зміст і розвиток культури й цивілізації, в т.ч. й релігії. Остання уявлялася як наслідок специфічних переживань людини, що потрапила в стресову ситуацію. За Фрейдом, духовний світ первісної людини схожий зі світорозумінням психічного хворого, бо вона так само вірить у силу своїх цілей, як і психічно хвора людина. В цьому – основа розуміння первісною людиною надприродного як цілком природного. Тому З.Фрейд визначив релігію як наслідок незадоволеності бажань, "загальнолюдський невроз нав’язливості”.

Основні релігієзнавчі праці З.Фрейда “Тотем і табу” (1913), “Майбутнє однієї ілюзії”, “Мойсей і монотеїзм” (1939).

Однією з перших релігієзнавчих праць З.Фрейда була праця “Тотем і табу”. Розглядаючи етнографічний матеріал, який стосувався життя первісних племен Азії, Австралії, Африки та Америки, Фрейд прийшов до висновку, що в усіх цих племенах діє система моральних заборон, яка регламентує всі сторони життя. Особливу роль тут відігравали своєрідні тотемістичні символи, на які передусім поширювалися заборони їх знищення чи осквернення.

У книзі “Тотем і табу” Фрейд намагався розгадати першопочатковий сенс тотемізму. При цьому він пов’язував тотемізм із системою заборон (табу). На його думку, табу має велике значення, компенсуючи втрату тваринних інстинктів. На його думку, кожен, хто підходить до проблеми табу з боку психоаналізу, той після недовготривалого дослідження виявить, що є речі, які ні при яких обставинах не можна допускати.

Виходячи з того, що частина заборон сама по собі є зрозумілою, інша ж, навпаки, здається беззмістовною, Фрейд розглядає табу як результат подвійності почуттів. Він виводив феномен совісті із першопочаткового гріха, здійсненого пралюдьми, - вбивства первісного “батька”. Сексуальне змагання дітей з батьком призвело до того, що вони біля витоків релігії вирішили позбутися його. Однак цей вчинок не минув для них безслідно. Страшний злочин викликав розкаяння. Діти поклялися ніколи більше не здійснювати таких діянь. Так, на думку Фрейда, відбулося народження людини із тварини.

2.Погляди на релігію Еріха Фромма

Одним із наступників З.Фрейда вважається Еріх Фромм (1900-1980) Йому належить цілий ряд релігієзнавчих праць “Християнська догма” (1930), “Психоаналіз і релігія” (1950), “Дзен-буддизм і психоаналіз” (1960), “Ви будете як боги. Радикальна інтерпретація Старого Завіту і його традиції” (1966), “Догмат про Христа” та інші. Він спробував переосмислити психоаналіз, зосередивши увагу на соціальних детермінантах людської психіки Витоками запропонованої Фроммом концепції гуманістичного психоаналізу і ґрунтовної критики хвороб сучасної цивілізації слугував не лише Фрейд і Маркс, але й біблійні пророки, християнські містики, Будда. Фромм створив оригінальну й цілісну концепцію релігії, яка увінчується ідеалом гуманістичної релігії.

З точки зору Е. Фромма, релігія – це витокове й автентичне вираження людської ситуації, форма осмислення людиною кардинальних смисложиттєвих проблем свого існування. Вона виникає одночасно з актом виділення людини з тваринного царства. Завдяки цьому акту людина стає рабом дихотомії існування. Останнє виявляється в формі конфлікту душі й тіла, духовної сутності людини та її тваринної природи. Людина прагне реалізувати свою сутність, досягти повноти буття. Для цього їй необхідні орієнтири і об’єкт поклоніння, що є внутрішніми стрижнями релігії. Тобто релігія забезпечує людині необхідні умови розв’язання смисложиттєвих завдань, що постають перед нею. Фактично релігія ототожнюється Фроммом зі світоглядом взагалі. У нього поняття “релігія” не обмежується традиційними віруваннями, в нього входять будь-які філософські та етичні вчення, ідеологічні та політичні доктрини.

У світлі такого підходу до релігії Фромм у відповідності з тим, наскільки та чи інша релігія сприяє розвитку людства, - розрізняє авторитарну й гуманістичну форми.

Перша з них є релігією відчудженої людини. Сутність авторитарної релігії полягає в підкоренні людини будь-якій силі та могутності, які заперечують її достоїнство, розум, право на щастя, знецінюють її.

Натомість, гуманістична релігія за мету має саму людину як найвищу цінність життя. Вона виникає там, де індивід відчуває себе вільним і відповідальним за свою долю. Сутністю гуманістичної релігії є релігійний досвід, який мислиться Е.Фроммом як безпосереднє переживання людиною своєї екзистенційної ситуації. Такого типу досвід не піддається концептуалізації. Його можна осягнути лише в поетичних або візуальних символах. На думку Е.Фромма, саме гуманістична релігія здатна врятувати людство, розв’язати його проблеми, відкрити перед ним перспективи.