Порядок поточного оцінювання знань з дисципліни студентів

Контроль і оцінювання знань студентів складається з двох етапів:

• поточного контролю роботи студентів;

• підсумкового контролю знань, формою якого є залік.

Оцінювання здійснюється за 100-бальною шкалою. Завдання поточного контролю оцінюється в діапазоні від 0 до 40 балів, а завдання, що виносяться на іспит від 0 до 60 балів.

Завданнями поточного контролю є: перевірка розуміння та засвоєння програмного матеріалу дисципліни, уміння самостійно опрацювати літературні джерела, уміння усно чи письмово представити вивчений матеріал (презентація).

Поточний контроль активності та систематичності роботи на семінарських та практичних заняттях здійснюється за встановленим розкладом та передбачає оцінку рівня знань, продемонстрованих у відповідях на семінарських і практичних заняттях, активності при обговоренні питань, що винесені на семінарське заняття, відвідування занять - максимальна сума балів - 20.

Вимоги до рефератів та його оцінювання

Реферат є обов’язковою складовою самостійної роботи студента з дисципліни «Комунікативні процеси у навчанні». Тему реферату студент погоджує з викладачем. Реферат пишеться на білому папері формату А4. Аркуші повинні бути прошиті.

Обсяг реферату має бути таким, щоб стисло і водночас вичерпно була розкрита вибрана тема. У рефераті слід показати висвітлення даного питання в спеціальній літературі та вирішення його на практиці, зробити висновки та подати свої обґрунтовані пропозиції.

До реферату обов’язково треба скласти план, який містить вступ, три-п’ять питань основного змісту, висновки та список використаної літератури (не менше п’яти джерел).

Титульний лист реферату повинен мати такий зміст: назва університету, назва факультету, кафедри, навчальної дисципліни, теми реферату, прізвище, ініціали студента, курс, група, а також дата подання реферату викладачеві на перевірку. Реферат оцінюється за такими критеріями:

• самостійність виконання;

• логічність плану;

• повнота і глибина розкриття теми;

• кількість опрацьованих літературних джерел;

• відображення практичного досвіду роботи організації;

• використання статистичних даних;

• наявність висновків, обґрунтованих пропозицій студента;

• якість оформлення.

Реферат попередньо подається на перевірку викладачу. Дата подання реферату та його презентація на семінарських заняттях визначається викладачем, оцінюється за шкалою 0-5 балів.

Оцінка результатів модульного контролю

Протягом семестру з дисципліни «Комунікативні процеси у навчанні» проводиться два блочно-модульних контролі. Результати кожного модульного контролю оцінюються в діапазоні від 0 до 30 балів. Модульний контроль проводиться розв’язуванням тестових завдань.

Список використаних джерел

1. Андреева Г. М. Социальная психология. – М., 2003.

2. Мадэлин Беркли-Ален. Забытое искусство слушать. – СПб.: Питер, 2007.

3. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. – М., 2006.

4. Бодалев А. А. Личность и общение. – М.: Педагогика, 2003.

5. Бороздина Г. В. Психология делового общения: Учеб. пособие. – М.: Инфра, 2008.

6. Бринкман Рик, Кершнер Рик. Гений общения. – СПб.: Питер, 2007.

7. Дерябо С., Ясвин В. Гроссмейстер общения. – М.: Смысл, 2006.

8. Ерастов Н. П. Психология общения. – Ярославль: Ярослав. ун-т, 2002.

9. Крутецкий В. А. Психология. – М.: Просвещение, 2006.

10. Крыжанская Ю. В., Третьяков В. П. Грамматика общения.– Л.:ЛГУ, 2000.

11. Кузин Ф. А. Имидж бизнесмена: Практ. пособие. – М.: Ось-89, 2006.

12. Куницына В. Н., Казаринова Н. В., Погольша В. М. Межличностное общение: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2001.

13. Курбатов В. И. Стратегия делового успеха. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1995.

14. Курбатов В. И. Искусство управлять общением. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997.

15. Лаундес Лейл. Как говорить с кем-угодно и о чем-угодно: Навыки успешного общения и технологии эффективных коммуникаций. – М.: ООО «Добрая книга», 2001.

16. Майерс Давид. Социальная психология. – СПб.: Питер, 1998.

17. Морозов А. В. Психология влияния. – СПб.: Питер, 2000.

18. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. – К., 1999.

19. Панасюк А. Как победить в споре, или искусство убеждать. – М.: Олимп: ООО «Издательство АСТ – ЛТД», 1998.

20. Рогов Е. И. Психология общения. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001.

21. Руденский Е. В. Основы психотехнологии общения менеджера Учеб. пособ. – Москва; Новосибирск: Инфра, 1997.

22. Семиченко В. А. Психология общения. – К.: Майстр-S, 1997.

23. Семиченко В. А. Психология речи. – К.: Майстр-S, 1998.

24. Станкин М. И. Психология общения: Курс лекций. – М.: Моск. психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2000.

25. Сухарев Б. А. Быть человеком. – Симферополь: Бизнес-Информ, 1996.

26. Томсон Питер. Самоучитель общения. – СПб.: Питер, 2000.

27. Фомин Ю. А. Психология делового общения. – Мн.: Амалфея, 1999.

28. Хрестоматия по социальной психологии. – М.: Междунар. педагог. академия, 1994.

29. Алешина Ю. Б., Петровская Л. А. Психология общения: психологическая компетентность пропагандиста. – М., 1989.

30. Бандурка А. М., Бачарова С. И., Землянская Е. В. Психология управления. – Харьков: ООО «Фортуна-пресс», 1998.

31. Власова Н. «... и проснешься Боссом»: Справ. по психологии управления: В 3-х кн. – М.: Инфра – М, 1994.

32. Гласс Лилиан. Полезные люди. Как расположить к себе тех, кто вам нужен. – СПб.: Питер, 1997.

33. Демидов В. Как мы видим то, что видим. – М.: 1987.

34. Коллектив, личность, общение: Словарь соц.-психол. понятий.

35. Кроль Л. М., Михайлов Е. Л. Человек-оркестр (Микроструктура общения). – М.: Независимая фирма «Класс», 1993.

36. Леви В. Искусство быть собой. – М.: Просвещение, 1986.

37. Леви В. Искусство быть другим. – М.: Просвещение, 1986.

38. Льюис Д. Тренинг эффективного общения. – М.: ЭКСМО – Пресс, 2002.

39. Петренко А. Безопасность в коммуникации делового человека. – М.: Технолог. школа бизнеса, 1994.

40. Робер М. А., Тильман Ф. Психология индивида и группы. – М., 1988.