Види енергетичних процесів

● енергосилові ( енергія використовується для приведення в дію знарядь праці за допомогою енергоприводу);

● енерготехнологічні ( енерготермічні, енергохімічні);

● енергоперетворюальні ( енергія одного виду пертворюється в інший: електрична в парову);

● санітарно-гігієнічні (освітлення, опалення та ін.).

У структурі енергетичного господарства підприємства виділяють дві частини: загальнозаводську і цехову.

До складу загальнозаводської відносять генеруючи, перетворювальні установки і загальнозаводські мережі.

На великих і середніх промислових підприємствах енергетичне господарство очолює головний енергетик, на малих підприємствах все енергогосподарство об'єднують в цехи чи дільниці в службі головного механіка.

Цехову частину енергогосподарства формують первинні енергоприймачі(споживач енергії), цехові перетворювальні установки і внутрішньо цехові розподільчі мережі.

Норми витрат енергоносіїв поділяють на диференційовані і укрупнені.

Диференційовані(питомі) відображають витрати енергії на окремих агрегатах, а укрупнені фіксують витрати на дільницю, цех, підприємство в цілому чи на умовну одиницю продукції.

Встановлення потреби в енергії паливі здійснюється шляхом використання балансового методу планування.

Потреба підприємства в енергоресурсах визначається по кожному виду енергії з врахуванням заходів, спрямованих на її економію.

Загальна формула розрахунку потреби підприємства в енергії така:

∑Е = ЕП + Еосв +Еоп + Евент + Еін + Евідп + Евит,

де ∑Е – загальна потреба в енергії (кВт/год, ккал-м³газу та ін.)

Е –планова норма витрат енергії на одиницю продукції;

П- плановий обсяг випуску продукції в натуральних або грошових одиницях;

Еосв,Еоп, Евент, Еін-витрати енергії відповідно на освітлення, опалення, вентиляцію та інші потреби;

Евідп – відпуск енергії на сторону;

Е вит – витрати енергії в мережі підприємства.

Сумарна витрата енергії на підприємстві ділиться на залежну від обсягу випуску продукції і незалежну від нього.

Подальші напрямки удосконалення енергетичного господарства: економічність, своєчасність,надійність.

Контрольні питання

1. Яка структура організації комплексного обслуговування виробництва?

2. Охарактеризуйте можливі тенденції в розвитку виробничої інфраструктури промислових підприємств в ринкових умовах господарювання.

3. Які чинники ринкового середовища формують і впливають на організацію сучасної виробничої інфраструктури?

4. Яка роль у виробничий інфраструктурі належить інструментальному господарству?

5. Для чого необхідна система планово-запобіжного ремонту?

6. Як визначається тривалість ремонтного циклу обладнання?

7. Що лежить в основі визначення потреби в енергоресурсах?

8. Які основні показники характеризують енергогосподарство?

9. Які ви знаєте види норм витрат енергоресурсів і в чому полягає їх відмінність?

10. Які основні джерела покриття потреби в електроенергії на підприємстві?

Тести за темою 8 Організація допоміжних виробництв

1. До виробничої інфраструктури входять підрозділи:

а) ливарний цех;

б) механічний цех;

в) складальний цех;

г) транспортний цех.

2.Контроль за якістю і правильною експлуатацією оснащення здійснюють цехи:

а) механічний;

б) ремонтний;

в) ковальський;

г) складальний.

3. Ефективна організація технічного обслуговування і ремонту обладнання забезпечується системами:

а) капітального ремонту;

б) оперативного ремонту;

в) планово-запобіжного ремонту;

г) всі відповіді вірні.

4.Структура ремонтного циклу включає перелік ремонтів, розміщених в порядку:

а) будь-якому;

б) послідовності виконання ремонтів;

в) зниження трудомісткості робіт;

г) продиктованому конкретною ситуацією.

5.Період між двома капітальними ремонтами, що виконуються послідовно, називається:

а) тривалістю технічного обслуговування;

б) тривалістю ремонтного циклу;

в) тривалістю міжремонтного періоду;

г) структурою ремонтного циклу.

6.Послідовність ремонтів та технічного обслуговування між двома послідовними капітальними ремонтами називається:

а) тривалістю технічного обслуговування;

б) тривалістю ремонтного циклу;

в) тривалістю міжремонтного періоду;

г) структурою ремонтного циклу.

7.Потреба в енергії і електроносіях визначається на основі:

а) статистичних показників;

б) балансового методу планування;

в) розрахунково-аналітичного методу;

г)всі методи використовуються.

8. Коливання в попиті різних видів енергії виявляється на основі:

а) норм витрат енергії;

б) видаткової частини балансу;

в) добових графіків споживання енергії за календарний перод;

г) всі відповіді вірні.

9. Основне завдання ремонту:

а) забезпечення безперервної експлуатації устаткування при мінімальних затратах на ремонт та обслуговування;

б) проведення планово-запобіжного ремонту;

в) модернізація застарілого обладнання;

г) технічне обслуговування обладнання.

10. Методи виконання ремонтних робіт є такі:

а) вузловий, послідовний, "проти потоку";

б) централізований, децентралізований, змішаний;

в) зовнішній, міжцеховий, внутрішньо цеховий.

г) всі відповіді вірні.

11. Форми організації ремонту такі:

а) вузловий, послідовний, "проти потоку";

б) централізований, децентралізований, змішаний;

в) зовнішній, міжцеховий, внутрішньо цеховий.

г) всі відповіді вірні.

12. За інструментальну підготовку на виробничому підприємстві відповідає:

а) головний технолог підприємства;

б) начальник цеху;

в) головний диспетчер ;

г) головний економіст.

13.Планування запасів на підприємствах масового типу відбувається за системою:

а) за замовленням;

б) точка замовлення;

в) максимум-мінімум;

г) всі відповіді вірні.

14. Планування запасів на підприємствах дрібносерійного і одиничного типу відбувається за системою:

а) за замовленням;

б) точка замовлення;

в) максимум-мінімум;

г) всі відповіді вірні.

15.Очолює ремонтне господарство підприємства:

а) головний механік;

б) головний інженер;

в) головний енергетик;

г) головний економіст

16. Цеховий оборотний фонд певного виду інструменту включає:

а)кількість інструменту, який знаходиться на робочих місцях, запас інструменту в цеховій інструментально-роздавальній конторі, кількість інструменту в ремонті;

б) норму машинного часу, необхідного для виконання однієї операції даним інструментом, кількість водночас працюючих інструментів даного типорозміру, стійкість інструменту до повного його зношення, кількість переточок даного інструменту, стійкість інструменту між двома переточками;

в) різницю між нормативом оборотного фонду інструменту та фактичною його величиною;

г)суму всього переліченого.