- •Курс лекцій
- •«Історія психології» Частина 2
- •Розвиток психології на межі хіх-хх ст.
- •Лекція 10
- •Тема 9 Розвиток асоціативної психології в хіх ст.
- •1. Загальна характеристика асоціативної психології.
- •2. Зародження і розвиток асоціативної психології
- •Лекція 11
- •Тема 10 Зародження експериментальної психології
- •1. Вивчення відчуттів і сприйняття
- •2. Початок експериментального вивчення емоцій
- •3. Експериментальне вивчення асоціацій і пам'яті
- •4. Перехід до експериментального вивчення мислення
- •Лекція 12
- •Тема 11 Розвиток психології на межі хіх-хх ст.
- •1. Становлення і розвиток нових психологічних шкіл
- •2. Психологічні школи в кінці хіх – на початку хх ст.
- •Лекція 13
- •Тема 12 Розвиток галузей психології
- •1. Основні теорії в галузі соціальної психології
- •2. Зародження та розвиток етнопсихології Основні етапи розвитку уявлень про предмет етнічної психології
- •3. Зародження та розвиток знань з вікової психології
- •5. Загальні тенденції розвитку вікової психології у другій половині XX — на початку XXI ст.
- •6. Виникнення і розвиток вікової психології в Україні
- •4. Диференційна психологія
- •Лекція 14
- •Тема 13 Становлення і розвиток біхевіоризму і гештальтпсихології
- •Методологічна криза
- •2. Загальна характеристика біхевіоризму
- •Теорія оперантного біхевіоризму
- •Лекція 15.
- •Тема 14. Глибинна психологія (психоаналіз) та її розвиток у хх ст.
- •1. Передумови виникнення психоаналізу.
- •Лекція 16
- •Тема 15 Неофройдизм
- •2. Індивідуальна психологія а. Адлера
- •Соціокультурна теорія особистостістості к. Хорні.
- •Неофройдизм е. Фромма.
- •Гуманістична психологія
- •Генетична психологія ж. П і а ж е.
- •Когнітивна психологія.
- •Лекція російська психологія на початку хх ст.
- •Оригінальна російська філософія;
- •Особливості російського світогляду, що містилися в цих ученнях:
- •Лекція розвиток вітчизняної психології
- •Лекція ленінградська школа у вітчизняній психології.
- •Лекція сергій леонідович рубінштейн і його школа у вітчизняній психології.
- •Лекція Психологія в Росії середини хх ст.
- •Г. С. Костюк: історія психології та історія людської культури у зв'язку з пояснювальним принципом детермінізму
- •Л.Виготський, с.Геллерштейн, б.Фінгерт, м.Ширвіндт: основні напрями психології під знаком ідеології
- •А.В.Петровський: порший досвід монографічного дослідження історії радянської психології
- •М. С. Роговін: сцієнтизм періодизації історико-психологічної думки
- •А.О.Смирнов: історія психології як рушійна сила цієї науки
- •А. М. Ждан: періодизація становлення психологічних знань — провідна засада історії психології
- •М. Г. Ярошевський: «історична рефлексія» у збагненні поступу психологічних знань
Лекція ленінградська школа у вітчизняній психології.
Питання лекції:
Особистість|особистість|. Розвиток особистості|особистості|.
Сенсорно-перцептивна організація особистості|особистості|.
Особистостістість|особистість| і спілкування.
Сприйняття і розуміння людини людиною.
Особистість. Розвиток особистості. Ленінградська психологічна школа тісно пов'язана з іменами таких класиків радянської психологічної науки, як Борис Герасимович Ананьев, Борис Федорович Ломів, Олексій Олександрович Бодальов і ін. традиції наукової школи Ананьева зробили істотний вплив на сучасні психологічні дослідження в різних сферах, перш за все – у сфері вивчення особистості.
Підхід до вивчення особистості, що реалізовувався в роботах Ананьева, отримав назву “онтопсихологічний” і свого часу з'явився новим словом у вітчизняній психологічній науці. Цей підхід передбачав системне вивчення всіх вікових стадій психічного розвитку з їх багаторівневою організацією і складною детерміацією, закономірний характер прояву якої визначається гетерохронною зміною фаз дозрівання і старіння різних функціональних складових і структурних блоків індивідних і особистісних якостей людини.
Індивідуальний розвиток Ананьев розглядає як внутрішньо суперечливий процес, залежний від дії безлічі чинників: спадковості, середовища, виховання і т.ін. Складність структури і багатофакторність розвитку пояснюють нерівномірністю змін і гетерохронністю фаз розвитку людини на всіх її стадіях. Особливості гетерохронності Ананьев досліджував не лише на прикладі індивіда, але і особистості. Мінливість є основною характеристикою особистісних властивостей людини і виявляється вона впродовж всього життєвого циклу людини. Механізмом цієї мінливості є гетерохронність розвитку.
Ананьев і його колеги у своїх дослідженнях розглядали характеристики людини в їх взаємозв'язку і з врахуванням становлення людини в різні вікові періоди.
У результаті цих досліджень удалося довести, що природа психофізіологічного розвитку в період зрілості різнорідна і суперечлива. Ця суперечлива структура розвитку характеризує як найскладніші утворення (інтелект, логічні і розумові функції), так і елементарні процеси (метаболізм) і індивідуальні, зокрема, нейродинамічні показники.
Узагальнюючи дані різних наук, Ананьев прийшов до висновку, що нерівномірність змін і гетерохронність фаз розвитку різних систем характерні для всього онтогенезу і є його загальною|спільною| закономірністю. Визнання цих закономірностей дозволяє активно управляти розвитком.
Сенсорно-перцептивна організація особистості. Основний принцип – принцип комплексності досліджень людини – в якнайповнішій формі був реалізований Ананьевим при вивченні сенсорно-перцептивних процесів.
Цілісний підхід у вивченні сенсорно-перцептивних процесів передбачає виділення структурно-функціональних зв'язків сенсорно-перцептивних процесів і індивідної і особистісної характеристик людини.
Внаслідок численних досліджень Ананьев сформулював тезу про сенсорну організацію людини як єдину систему аналізаторів всіх без винятку|, включених в загальну структуру людського розвитку. Сенсорна організація пов'язана із способом життя і діяльністю людини.
Генетичним початком цієї організації є тактильні функції, які утворюють сенсорні ланцюги. Цими ланцюгами є інформаційні потоки, що сходяться усередині сенсорної організації індивіда. У процесі історичного розвитку і на його основі усередині цієї організації утворюються міжаналізатори інтермодальні сенсорні системи (мовнослухова, зорова і т.ін.). Більш того, існують не лише особистісні види чутливості окремих аналізаторів, але і загальний для даної людини спосіб чутливості, що є властивістю сенсорної організації людини в цілому і що входить в структуру темпераменту, - сензитивність. Вивчення сензитивності і сензитивних періодів розвитку людини (періодів, в які та або інша функція діє особливо ефективно) дозволило змінити підходи до навчання і виховання.
Для теорії розвитку велике значення має відкриття оптимуму чутливості багатьох модальностей| в періоди після завершення основних процесів зростання і дозрівання. Оптимум модальностей, що знаходяться під постійним навантаженням переміщаються в пізніші періоди життя. Дослідження даної школи дозволили описати явище сенсибілізації сенсорних функцій і показали її значення для практичної діяльності людини.
Багаточисельні дослідження Ананьева і його співробітників дозволили показати складний, багаторівневий взаємозв'язок сенсорно-перцептивної, індивідної| і особистісної характеристик людини, виявити закономірності віково-статевих відмінностей чутливості, встановити залежності між сенсорними, інтелектуальними мнемічними| і іншими процесами.
Особистість і спілкування. Наступною найважливішою категорією, вивченням якої займався Ананьев і його співробітники, було спілкування. Представники даної психологічної школи в рамках загальної, вікової, педагогічної і диференціальної психологій підкреслювали, що людина розвивається в світі, розвиваючи і формуючи безконечну кількість зв'язків з наочним світом і зі світом людей. Механізмом, за допомогою якого ці стосунки у людини зі «світом предметів» і «світом людей» встановлюються і розвиваються, є діяльності – праця, спілкування, учення, гра та інші її види.
Ананьев вважав основною характеристикою спілкування як діяльності те, що через нього людина будує свої стосунки з людьми. Будучи обов'язковим компонентом всіх інших видів діяльності, які передбачають взаємодію людей, воно (спілкування) виявляється умовою, без якої неможливе пізнання навколишньої дійсності, формування емоційного відгуку і заснованої на цьому поведінки.
Аналізуючи процес спілкування з точки зору його складових, дослідники (Ананьев, Веккер Л.М.) виділяють в ньому окрім мовних і немовних засобів спілкування внутрішню сторону – пізнання учасників спілкування один одним і перетворення себе в спілкуванні.
Сприйняття і розуміння людини людиною. Сприйняття людини людиною характеризується наочністю (властивості подоби людини відбиваються як властивості, що належать цій людині), об’єктивованістю і суб'єктивністю, а також цілісністю і структурністю.
Дослідження Б.Ф. Ломова, А.А. Бодальова і ін. показали роль умов у становленні образу іншої людини (відстані, ракурсу, освітленості), а також роль активності суб'єкта сприйняття і чинника установки.
Доведений зв'язок між повнотою, правильністю і яскравістю сприйняття і таким чинником, як відношення до об'єкту сприйняття.
Також розглядався вплив чинника віку при сприйнятті людини. Доведено, що з віком у сприйнятті іншої людини відбуваються певні зміни (збільшується кількість характеристик фізичної подоби, збільшується кількість експресивних характеристик, спадає кількість опису фізичного оформлення, стає багатшою сприймана палітра відчуттів, підвищується міра точності сприйняття і т.ін). Описані індивідуальні і професійні відмінності в сприйнятті іншої людини. Виявлені індивідуальні відмінності у фіксації різних етапів зовнішності, в точності сприйняття і фіксації особливостей виразної поведінки. Описаний факт впливу професійної установки на формування образу іншої людини. Дані особливості сприйняття, пов'язані з родом діяльності, явно виявляються у лікарок, артистів, письменників, слідчих, педагогів і так далі ( Хто найточніше і повно сприймає зовнішність іншої людини? – Художник. Хто найточніше сприймає особливості пластики іншої людини? – Хореограф. Чиє сприйняття найбільшою мірою спотворене професійними установками? – Вчителів і працівників правоохоронних органів. Чому?)
Проблема розуміння людини людиною зводиться до неспівпадання відношення і зовнішніх форм поведінки. Тут були проведені дослідження процесу формування понять про особу іншої людини. Виявлено, що на цей процес роблять вплив наступні чинники|фактори|:
тіснота і тривалість знайомства;
сформованість як особистості суб'єкта сприйняття;
особовий досвід попереднього спілкування.
Показана важливість в процесі розуміння таких явищ, як “життєве спілкування”, соціальних і індивідуальних зразків – еталонів, з якими зіставляється сприймана особистість, а також стереотипів. Показана важливість в розумінні таких якостей особистості суб'єкта, як спостережливість, уява, эмпатия, інтуїція тощо. Вказувалося, що накопичення у людини понятійного знання про інших людей приводить до вдосконалення його перцептивних процесів і збільшення точності в сприйнятті інших людей і себе.
Описані вікові і професійні особливості розуміння людиною інших людей. Показано, що характер розуміння дитиною інших людей пов'язаний з розвитком дитини як суб'єкта пізнання (з віком відбувається збільшення числа відбиваних сторін особистості, змінюється значення, що додається тій або іншій особовій якості). Вказано, що при взаємодії в умовах діяльності у суб'єктів спілкування відбувається трансформація понять про особу один одного, яке визначається ходом цієї діяльності, вкладом кожного в її результат і результатами.