- •Курс лекцій
- •«Історія психології» Частина 2
- •Розвиток психології на межі хіх-хх ст.
- •Лекція 10
- •Тема 9 Розвиток асоціативної психології в хіх ст.
- •1. Загальна характеристика асоціативної психології.
- •2. Зародження і розвиток асоціативної психології
- •Лекція 11
- •Тема 10 Зародження експериментальної психології
- •1. Вивчення відчуттів і сприйняття
- •2. Початок експериментального вивчення емоцій
- •3. Експериментальне вивчення асоціацій і пам'яті
- •4. Перехід до експериментального вивчення мислення
- •Лекція 12
- •Тема 11 Розвиток психології на межі хіх-хх ст.
- •1. Становлення і розвиток нових психологічних шкіл
- •2. Психологічні школи в кінці хіх – на початку хх ст.
- •Лекція 13
- •Тема 12 Розвиток галузей психології
- •1. Основні теорії в галузі соціальної психології
- •2. Зародження та розвиток етнопсихології Основні етапи розвитку уявлень про предмет етнічної психології
- •3. Зародження та розвиток знань з вікової психології
- •5. Загальні тенденції розвитку вікової психології у другій половині XX — на початку XXI ст.
- •6. Виникнення і розвиток вікової психології в Україні
- •4. Диференційна психологія
- •Лекція 14
- •Тема 13 Становлення і розвиток біхевіоризму і гештальтпсихології
- •Методологічна криза
- •2. Загальна характеристика біхевіоризму
- •Теорія оперантного біхевіоризму
- •Лекція 15.
- •Тема 14. Глибинна психологія (психоаналіз) та її розвиток у хх ст.
- •1. Передумови виникнення психоаналізу.
- •Лекція 16
- •Тема 15 Неофройдизм
- •2. Індивідуальна психологія а. Адлера
- •Соціокультурна теорія особистостістості к. Хорні.
- •Неофройдизм е. Фромма.
- •Гуманістична психологія
- •Генетична психологія ж. П і а ж е.
- •Когнітивна психологія.
- •Лекція російська психологія на початку хх ст.
- •Оригінальна російська філософія;
- •Особливості російського світогляду, що містилися в цих ученнях:
- •Лекція розвиток вітчизняної психології
- •Лекція ленінградська школа у вітчизняній психології.
- •Лекція сергій леонідович рубінштейн і його школа у вітчизняній психології.
- •Лекція Психологія в Росії середини хх ст.
- •Г. С. Костюк: історія психології та історія людської культури у зв'язку з пояснювальним принципом детермінізму
- •Л.Виготський, с.Геллерштейн, б.Фінгерт, м.Ширвіндт: основні напрями психології під знаком ідеології
- •А.В.Петровський: порший досвід монографічного дослідження історії радянської психології
- •М. С. Роговін: сцієнтизм періодизації історико-психологічної думки
- •А.О.Смирнов: історія психології як рушійна сила цієї науки
- •А. М. Ждан: періодизація становлення психологічних знань — провідна засада історії психології
- •М. Г. Ярошевський: «історична рефлексія» у збагненні поступу психологічних знань
Г. С. Костюк: історія психології та історія людської культури у зв'язку з пояснювальним принципом детермінізму
З ім'ям Г.С.Костюка пов'язується широкомасштабна праця з видання серії збірників статей «Нариси з історії вітчизняної психології» (1952 — 1959). Г.С.Костюк з великим колективом співавторів простежує характер втілення ідеї осередку в певній психологічній системі, показує зв'язок її з «духом часу», визначає соціально-економічні та загальнокультурні засади психологічних здобутків.
З'ясовується провідний мотив-пафос психологічних пошуків мислителя: життєва доля, гідність існування, ідея пізнання, почуття, суспільні ідеали тощо. Серцевиною історико-психологічних пошуків Костюка, як і Рубінштейна, є проблема детермінізму у зв'язку з мотивацією психічної активності живої істоти. Психіка не тільки визначається об'єктивним світом, а й перетворює цей світ відповідно до своїх життєвих потреб. Тому характер детермінізму історично визначених психологічних творів є провідною рисою для їхньої оцінки. Ідея детермінізму суттєво поєднує ретроспективне і проспективне в історико-наукових розвідках. Інтерес до історії здобуття психологічних знань є засадою, передумовою високої культури вченого-мислителя.
Видатними ентузіастами історико-психологічних досліджень були й автори «Нарисів». Зокрема, П.М. Пелех підняв із забуття велику спадщину діячів Києво-Могилянської академії. П.Р. Чамата досліджував проблеми самопізнання та самосвідомості в теоретичному русі психології.
Особливістю «Нарисів» є спроба з'ясувати широке культурне підґрунтя психологічних пошуків, у зв'язку з чим до історії психології було підключено цілий шерег вітчизняних філософів, природодослідників, письменників. Так було встановлено зв'язок культурних надбань народу з психологічними вченнями.
Після певного спаду вже на початку 90-х років в українській психології відбулися значні зрушення в історико-психологічних дослідженнях – створення в інститутах відповідних відділів, видання серії праць з історії світової психології. Постала спроба побудувати систему психологічних знань, використовуючи змістовний евристичний принцип єдність історичного та логічного, чим розкривається непорушний зв'язок, взаємне відбиття логіки наукової системи та історії психологічних знань.
В інших регіонах світу — зокрема в Західній Європі, а особливо у США — у XX столітті було здійснено великий стрибок у галузі історико-психологічних досліджень. Автори їх спиралися на першоджерела книгосховищ світового рівня, намагались об'єктивно висвітлити психологічні напрями. Проте цим творам властивий непереборний емпіризм з упереджено вибірковою увагою до географічно близьких або духовно споріднених праць. У цих нерідко значних, за обсягом дослідженнях здебільшого відшукуються певні понятгтєві «константи», які мають місце в історичному русі психології, але сам рух знань при цьому залишається незбагненним. Принаймні все зводиться до певного стереотипу послідовностей: психологія донаукова і наукова. Але цей двоступеневий поділ історії дисципліни не є специфічно історико-психологічним. Хоча зв'язок історії культури та психології завжди залишатиметься актуальною дослідницькою проблемою.