64. Дати характеристику матеріалів та конструкцій за ступенем займистості?

матеріали класифікують за такими показниками пожежної небезпеки: горючістю, займистістю, поширенням полум’я поверхнею, димоутворювальною здатністю та токсичністю продуктів горіння.Горючі будівельні матеріали за займистістю поділяють на три групи:

В1 (важкозаймисті);

В2 (помірнозаймисті);

В3 (легкозаймисті).

Займистість будівельних матеріалів з віднесенням їх до відповідної групи визначають за результатами випробувань відповідно до ДСТУ Б В.1.1-2.

У залежності від температури спалаху парів рідини поділяють на легкозаймисті (до 66° С) і горючі (понад 66° С).

До незаймистих відносяться ті матеріали, котрі при дії на них висо­кої температури або полум'я не займаються, не тліють і не обвуглюються. ц_е _ конструкційні метали та неорганічні матеріали (цегла, цемент, ка­мінь і т д.).

До важкозаймистих відносяться матеріали, котрі під дією високої температури або полум'я займаються, тліють або обвуглюються, а у відсу­тності джерела тепла займання, тління та обвуглення котрих припиняється. Ними є деякі полімерні матеріали, просочена спеціальними вогнетривкими добавками деревина, композитні матеріали на основі органічних і неорга­нічних речовин.

Займистими називаються матеріали, які у присутності та теля ви­далення джерела тепла горять і тліють. До них відносяться органічні мате­ріали — деревина, папір, пластики, картон і т. п.

За будівельними нормами і правилами усі будівлі і споруди поділя­ються на п'ять ступенів вогнетривкості. найбільш вогнетривкими є будівлі 1 ступеню, всі конструкційні елементи котрих не­займисті Будівлі II ступеню складаються також з незаймистих конструк­цій, котрі, однак, мають меншу межу вогнетривкості. До III ступеню від­носяться будівлі, які містять незаймисті несучі конструкції і важкозаймис­ті ненесучі. Усі конструкції будівель IV ступеню важкозаймисті, а V сту­пеню — займисті

65. Класифікація виробництв за ступенем їх вибухо- та пожежонебезпеки?

. Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д).

Категорія А. Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б. Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В. Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.

Категорія Г. Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д. Негорючі речовини та матеріали в холодному стані. В основу розрахункового методу визначення категорій вибухопожежної та пожежної небезпеки виробничих приміщень покладено енергетичний підхід, що полягає в оцінці розрахункового надлишкового тиску вибуху в порівнянні з допустимим.