3.Основні положення закону України «Про охорону праці».

З набуттям незалежності Україна перша серед республік колишнього Союзу прийняла 14 жовтня 1992 року Закон України «Про охорону праці». Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відпо­відних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Аналіз організації охорони праці в господарській діяльності України кінця 80-х — початку 90-х років показує, що система управління цією важливою сферою трудових відносин, форми й методи роботи не відповідали тим процесам, які почали набирати сили у напрямі реформування економіки та всієї системи державного та господарського управління.Негативний вплив справляла і відсутність законодавчо закріплених обо­в'язків з охорони праці для органів державної виконавчої влади різного рівня — від уряду до державних адміністрацій областей, районів, міст та інших територіальних формувань. Тому прийняття Закону України «Про охорону праці» в 1992 році було об'єктивно зумовлене ситуацією, що склалася на той час у суспільстві.До позитивних моментів Закону України «Про охорону праці» безперечно на­лежить закріплення за державою функції нагляду за охороною праці. В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, уста­нов, організацій усіх форм власності.

4.Зв’язок дисципліни «Охорони праці в галузі» з іншими науковими дисциплінами.

“Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці” – говорить ст.1 Закону України “Про охорону праці”.

З цього визначення випливає, що охорона праці – поняття інтегральне, яке включає в себе знання різних напрямів науки і техніки, а саме:

• інженерних наук;

• наук про суспільство;

• гуманітарних наук;

• наук про людину;

• природничих наук.

Дисципліна «Охорона праці в галузі», крім зазначених вище нормативних навчальних дисциплін з охорони праці, пов’язана з дисциплінами: правознавство, фізика, хімія, методика вимірювання параметрів навколишнього середовища, хімія навколишнього середовища, управління і комунікації, основи трудового права.

5.Основні задачі підрозділів оп нак «Нафтогаз України» та виробничого об’єднання.

До основних задач, крім керівництва всією організацією робіт по ОП, належать:

1. Координація науково-дослідних робіт;

2. Контроль за плануванням і фінансуванням заходів по ОП;

3. Участь у розглядів проектів на будівельно-реконструкторські роботи та розширення підприємства;

4. Організація розробки і впровадження нових захисних і запобіжних пристроїв, спецодягу.

Служба з ОП об’єднання працює під керівництвом головного інженера і в її обов’язки входять:

1. Організація відповідних служб на підприємстві і контроль за їх роботою;

2. Систематичне виявлення і узагальнення причин травматизму і професійних захворювань, а також розробка заходів по їх усуненню;

3. Здійснення оперативного зв’язку з органами державного нагляду і технічної інспекції;

4. Організація розробки і видавництва інструкцій по правилам безпеки ведення робіт;

5. Організація масових заходів: оглядів, конкурсів по ОП;

6. Організація обміну досвідом між підприємствами.