73. Правила пожежної безпеки під час зберігання нафтопродуктів

При зберіганні нафти, нафтопродуктів та інших горючих рідин, а також зрідженого газу в наземних або напівпідземних резервуарах навколо окремо розміщеного резервуара або групи резервуарів роблять обвалування, яке запобігає перетіканню рідини під час аварії та при пожежі. В окремих випадках замість глиноземних валів споруджують негорючі стіни. Об'єм обвалованого простору повинен дорівнювати об'єму окремо розміщеного резервуара або складати 0,5 об'єму групи резервуарів, а висота вала повинна бути не менше 1м. Відстань від стінок наземних резервуарів до підошви обвалування або відбиваючих стінок повинна бути не менша половини діаметра найближчого до них більшого резервуару, але не менше 5 м.Для швидкого видалення нафти або нафтопродуктів з установок при аварії або пожежі на деякій віддалі від неї споруджують аварійні ємності, які з'єднують з установками аварійними трубопроводами. На установках по підготовці нафти, а також по сепарації газу останній відводять на факел. Факельний стояк обладнують пристроями для підпалювання газу та його стійкого горіння.

74. Основні небезпечні зони нафтогазового фонтану, що горить

Підвищення тиску або його раптове коливання може викликати порушення герметичності замкових з’єднань або розрив трубопроводів, цементувальної головки, насосів агрегатів, внаслідок чого для персоналу створюються небезпечні зони . Радіус небезпечної зони становить 100м.

В загальному випадку можна виділити такі небезпечні зони:

-зона підвищенного акустичного навантаження

-вибухонебезпечна зона теплового випромінювання

-зона підвищенного вмісту газу

75. Oсновні правила швидкої і безпечної евакуації людей при пожежі - охорона праці.

При виникненні пожежі на початковій стадії її розвитку виділяється тепло, токсичні продукти горіння, можливі руйнування конструкцій. Тому необхідно якнайшвидше організувати евакуацію людей із будівель, що горять. Показником ефективності евакуації є час, протягом якого люди можуть за необхідності залишити окремі приміщення і будівлю чи споруду загалом. Безпеки евакуації досягають тоді, коли час евакуації не перевищує часу настання критичної фази розвитку пожежі, тобто часу від початку пожежі до досягнення граничних для людини значень чинників пожежі (критичних температур, концентрацій кисню тощо). Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть:

• з приміщень першого поверху назовні безпосередньо або через ко­ридор, вестибюль чи сходову клітку;

• з приміщень будь-якого поверху, крім першого, в коридори, що ведуть на сходову клітку (зокрема через хол), при цьому сходові клітки повинні мати вихід назовні або через вестибюль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

• з приміщень у сусіднє приміщення на цьому самому поверсі, що забезпечене виходами, вказаними вище.

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено. Кількість евакуаційних виходів повинна бути не менше двох. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу із будівель (приміщень). Допускається влаштування дверей з відчинянням усередину приміщення у разі перебування в ньому не більше 15 осіб. За наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатись лише на внутрішні засуви, які легко відмикаються. Мінімальна ширина шляхів евакуації не менша за 1 м, дверей – не менше 0.8 м. Віддаль від найвіддаленішої точки цеху або приміщення до евакуаційного виходу визначається згідно із СНіП 2.09.02–85 залежно від ступеня вогне­стійкості будівлі та кількості людей, що евакуюються. Не допускається влаш­товувати евакуаційні виходи через приміщення категорії А, Б, а також через виробничі приміщення в будівлях III б, IV, IV a, V ступенів вогнестійкості. На видних місцях будівлі та приміщень (як правило, в коридорах та проходах, біля виходів з приміщень) вивішуються плани евакуації.