- •Передмова
- •Контрольні питання
- •1. Морфологія і класифікація мікроорганізмів
- •1.1. Бактерії
- •Розміри деяких видів бактерій
- •1.2. Плісняві гриби
- •Форма, розміри і будова дріжджів
- •Розмноження дріжджів
- •Класифікація дріжджів
- •1.4. Ультрамікроби
- •Контрольні питання
- •Тестова діагностика знань
- •2. Фізіологія мікроорганізмів
- •Хімічний склад мікроорганізмів
- •Хімічний склад бактеріальних клітин
- •Живлення мікроорганізмів
- •Дихання мікроорганізмів
- •Контрольні питання
- •Тестова діагностика знань
- •3. Найважливіші мікробіологічні процеси, що викликають мікроорганізми та їх використання
- •3.1. Типові бродіння
- •Спиртове бродіння
- •Молочнокисле бродіння
- •Пропіоновокисле бродіння
- •Маслянокисле бродіння
- •3.2. Аеробні процеси
- •Оцтовокисле бродіння
- •Лимоннокисле бродіння
- •3.3. Руйнування жирів мікроорганізмами
- •3.4. Гниття
- •Контрольні питання
- •4. Мікробіологія важливіших харчових продуктів
- •4.1. Мікробіологія м’яса і м’ясних продуктів
- •4.2. Мікробіологія яєць і яєчних продуктів
- •4.3. Мікробіологія риби і рибних продуктів
- •4.4. Мікробіологія стерилізованих баночних консервів
- •4.5. Мікробіологія молока і молочних продуктів
- •4.6. Мікробіологія плодів, овочів і продуктів їх переробки
- •4.7. Мікробіологія зернових продуктів
- •Контрольні питання
- •Тестова діагностика знань
- •Література
- •Мікробіологія харчових продуктів
- •Технічний редактор Шелудько о.І.
3.2. Аеробні процеси
Аеробні процеси – це процеси дихання мікроорганізмів, що здійснюються обов’язково за наявністю кисню. Більшість аеробних мікроорганізмів окислює органічні речовини до СО2 і Н2О. Однак деякі мікроорганізми окислюють органічні речовини лише частково, продуктами цього окислення переважно є кислоти. Інколи процеси неповного окислення умовно називають бродіннями. Деякі з цих речовин використовують у харчовій промисловості і народному господарстві - оцтова, лимонна кислоти та ін.
За природних умов ці речовини піддаються подальшому глибокому окисленню до СО2 і Н2О, тобто здійснюється повна мінералізація.
Оцтовокисле бродіння
Оцтовокисле бродіння – це окислення бактеріями етилового спирту у оцтову кислоту. Бродіння є важливим у практичному відношенні, бо дозволяє одержувати оцтову кислоту у промислових кількостях з дешевої сировини. Оцтова кислота використовується у харчовій та хімічній промисловості, у сільському господарстві та інших галузях.
Здійснюється оцтовокисле бродіння у два етапи: спочатку утворюється оцтовий альдегід, який потім окислюється у оцтову кислоту:
СН3 СН2ОН + 02 → 2 СН3 СНО+ 2Н2О
етиловий спирт оцтовий альдегід
СН3СНО + О2 → 2 СН3СООН
оцтовий альдегід оцтова кислота
Сумарне рівняння має вигляд :
СН3СН2ОН + О2→ СН3СООН+Н2О
етиловий спирт оцтова кислота
Збудники оцтовокислого бродіння зустрічаються на рослинах, стиглих фруктах, ягодах, часто сумісно з дріжджами і багатьма іншими мікроорганізмами. Це малорухомі й нерухомі палички, не здатні до спороутворення, стійкі до кислого середовища, деякі з них витримують концентрацію оцтової кислоти до 7-11%, потребують складних живильних субстратів, оптимальна температура їх розвинення 20-340 С.
Важливими представниками цієї групи є оцтова паличка, що здатна накопичувати до 6% кислоти у субстраті, орлеанська оцтовокисла паличка, що накопичує до 9,5 % кислоти і розвивається на слабкому вині, а тому використовується для одержання винного оцту, а також паличка Щютценбаха, яка утворює суцільну поверхневу плівку і накопичує до 11,5% оцтової кислоти.
Промислове одержання харчового оцту здійснюється завдяки розвитку оцтовокислих бактерій на слабкому розчині етилового спирту з примусовою аерацією.
Оцтовокислі бактерії здатні зброджувати не тільки етиловий спирт, а й інші первинні спирти, перетворюючи їх у відповідні кислоти. Вони здатні також окислювати вторинні спирти в кетони.
Промислове значення має окислення шестиатомного спирту сорбіту в сорбозу, яка потім використовується для одержання аскорбінової кислоти (вітаміну С). Вихід сорбози складає 80-90 % від початкової сировини.
Якщо оцтовокислі бактерії потрапляють на харчові продукти, вони псують їх. Вони є шкідниками виробництва спирту, дріжджів, молочнокислих товарів тощо.
Лимоннокисле бродіння
Лимоннокисле бродіння – це окислювальний аеробний процес перетворення моносахаридів у лимонну кислоту за допомогою пліснявих грибів. Сумарне рівняння цього процесу має вигляд:
С6Н12О2 + ЗО2 → 2 С6 Н8О 7 + 4 Н 2 О
гексоза лимонна кислота
До лимоннокислого бродіння здатні різні плісняві гриби, але найбільш продуктивними є плісняві гриби з роду аспергіліус нігер. Ці плісняві гриби утворюють переважно лимонну кислоту і в невеликій кількості інші кислоти (оцтову, янтарну, фумарову, яблучну, щавлеву і ін.).
Раніш лимонну кислоту отримували з цитрусових плодів. Це був дуже дорогий і неефективний спосіб, бо плоди містять лише 7-9% лимонної кислоти.
У наш час лимонну кислоту одержують за технологією, запропонованою російськими вченими В.С. Буткевичем і С.П. Костичевим. Основною сировиною за цією технологією є меляса – чорна патока. Розчин її містить біля 15 % цукру, саме на цьому розчині здійснюється розвинення пліснявих грибів при температурі 30-320 С за наявності деяких живильних речовин. Процес триває 6-8 днів, а вихід лимонної кислоти досягає 60-70 % від витрат цукру. Лимонну кислоту піддають очищенню і кристалізації. Лимонна кислота використовується у кондитерських виробах, безалкогольних напоях, сиропах, у кулінарії, медицині та інших галузях.