Література: 1, с. 55–88, 113–133, 175–199; 2, с. 171–232, 269–308, 362–406, 437–460; 5, с. 19–89; 6, с.127–144; 7, с. 15–51; 8, с. 50–103, 106–130, 161–202; 10, с. 64–101; 11, с. 58–144.

 

План семінарського заняття 7

Контрольна робота за модулем 1

Завдання 1. Теоретичні питання.

Завдання 2. Тести.

[Вверх] [Вниз]

МОДУЛЬ 2

Тема 6. Господарство та економічна думка країн Західної Європи

на етапі монополістичного розвитку ринкової економічної системи

(70-ті роки XIX – початок XX ст.)

 

Методичні рекомендації до вивчення теми

Після завершення промислового перевороту провідні капіталіс­тичні держави Західної Європи вступають у добу індустріалізації. Вона характеризується структурними змінами в господарстві окремих країн. На основі науково-технічних і технологічних винаходів вини­кають нові галузі виробництва, модернізуються старі. Збільшується частка промислових підприємств у виробництві валового національ­ного продукту і національного доходу. Під час індустріалізації відбу­вається концентрація виробництва та радикальні зміни в організації та управлінні виробництвом. Капіталізм вільної конкуренції почав пере­ростати в монополістичний капіталізм. Завершується формування світового ринку, разом з тим поглиблюється нерівномірність у роз­витку окремих країн, загострюються міждержавні суперечності.

Якісні зрушення, що мали місце в характері та структурі виробництва, методах управління економічною діяльністю на мікро- і макрорівнях, у сфері споживання, потребували формування нової парадигми для пояснення процесів та явищ суспільно-економічної практики. Цю функцію певною мірою виконав маржиналізм.

Мета теми: розкрити зміни, що відбулися в господарствах про­відних країн світу на етапі монополістичного розвитку ринкової економіки, та визначити суть і значення маржиналістської революції для розвитку економічної думки.

 

Основні проблеми теми, на які слід звернути увагу

Якісно нові тенденції у розвитку господарства. Перехід від системи вільної конкуренції до монополії. Структурні зміни в економіці. Зміни зовнішньої політики провідних держав. Економічна експансія.

Маржиналістська революція та її зв’язок зі змінами у світовому господарстві. Австрійська школа граничної корисності (К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк).

Формування неокласичної традиції в політичній економії. Кем­бріджська школа. Економічна теорія А. Маршалла.

Американська школа маржиналізму. Теорії «статики» й «дина­міки», «граничної продуктивності» Дж.Б. Кларка.

 

Логіка розкриття теми

Вивчення цієї теми слід розпочати з розгляду структурних зру­шень, що відбулися в господарствах провідних країн світу. Визначити основні причини та зміни у галузевій структурі виробництва.

Необхідно детально розглянути причини переходу капіталізму вільної конкуренції в нову стадію розвитку – монополістичну. Визначити особливості нових форм монопольного господарювання: картель, синдикат, трест, концерн.

Важливо зрозуміти причини зміни зовнішньої політики провідних держав світу. Зокрема, розкрити чинники економічного піднесення в США і Німеччині та промислового відставання Англії та Франції. Їхній вплив на співвідношення сил між провідними країнами світу.

Подальше вивчення теми доцільно пов’язати з аналізом об’єктив­них умов, які виникли в суспільно-економічному житті в розвинених країнах Заходу в останній третині ХІХ ст. і сприяли появі маржи­налізму. Ця теорія набула широкого визнання в світовій економічній науці, хоча й не була позбавлена певної однобічності.

Найбільш вагомий внесок у розробку ідей маржиналістів зробила австрійська школа політекономії, яка сформувалась у 70-ті роки ХІХ ст. Цю школу представляли професори Віденського університету К. Мен­гер (1840–1921), Ф. Візер (1851–1926) та Е. Бем-Баверк (1851–1919). При вивченні їхніх поглядів слід звернути увагу на методологію дослідження, предмет і об’єкт політичної економії, теорію граничної корисності К. Менгера, теорію виробничих благ Ф. Візера, теорію цінності господарських благ і суб’єктивістську концепцію процента Е. Бем-Баверка.

У 90-х роках ХІХ ст. в Англії сформувалась так звана кембріджська економічна школа, засновником якої був А. Маршалл (1842–1924). Ця школа за своїм впливом не поступалася австрійській і започаткувала новий напрям в економічні теорії – неокласичний. Тому при вивченні основних положень цієї школи слід чітко розмежувати її внесок у розвиток економічної теорії, який полягав у синтезі післярі­кардіанської політекономії та маржиналізму. Доцільно розглянути трактування А. Маршалом таких понять і категорій як економікс, ціна, попит, пропозиція, ринок, цінова еластичність, теорія розподілу тощо.

Наприкінці ХІХ ст. з’являється своєрідний американський варіант теорії граничної корисності, засновником якого був Дж.Б. Кларк (1847–1938). Вивчаючи творчість Кларка, необхідно розглянути, перш за все, його теорію розподілу, згідно з якою розподіл суспільного доходу відбувається на основі природного закону, який забезпечує кожному власникові фактора виробництва стільки багатства, скільки він створює. Крім того, слід розглянути теорію граничної продук­тивності.

У результаті вивчення теми стануть зрозумілими такі основні поняття: зміни в науці; техніці; і технології виробництва; монополія; картель; синдикат; трест; концерн; світовий ринок; маржиналізм; неокласичний напрям; теорія граничної корисності; теорія граничної продуктивності; граничний доход; граничні витрати; закон спадної корисності; теорія цінності благ; теорія вмінення; економікс; ціна; попит; пропозиція; ринкова рівновага; еластичність попиту; квазі­рента; математичні методи; статика; динаміка.