Тема 15. Зобов’язання, що виникають внаслідок правопорушень. Інші зобов’язання недоговірного характеру.

Основні питання:

1. Колізійні питання деліктних зобов’язань.

2. Визначення права застосування у випадках заподіяння шкоди іноземцям в Україні, українським громадянам за кордоном.

3. Застосування права та відповідальність за шкоду, заподіяну споживачеві.

4. Особливості визначення права застосування у випадках забруднення навколишнього середовища та в інших аналогічних випадках, при порушенні особистих немайнових прав.

Контрольні питання та питання для самостійної роботи

1. Які колізійні принципи застосовуються відносно зобов’язань із заподіяння шкоди, який з них розглядається як основний?

2. Які критерії використовуються для визначення “місця, де був скоєний делікт”?

3. Як визначається право застосування у випадках заподіяння шкоди іноземцям в Україні? Як вирішується питання про відшкодування моральної шкоди?

4. Яким правом визначаються зобов’язання сторін при заподіянні шкоди за кордоном, коли сторони є українськими громадянами та українськими юридичними особами?

5. Як вирішуються питання щодо зобов’язань по відшкодуванню шкоди у відносинах між підприємствами країн СНД?

6. Чи співпадає при дорожньо-транспортних пригодах місце заподіяння шкоди та місце настання наслідків?

7. Чи співпадає місце заподіяння шкоди та місце настання наслідків у випадках забруднення навколишнього середовища, використання атомної енергії, перевози хімічних речовин та атомних відходів?

8. Чи співпадає місце заподіяння шкоди та місце настання наслідків у випадках заподіяння шкоди особі, в тому числі при порушенні особистих немайнових прав шляхом публікацій у пресі, використання радіо та телебачення, Інтернету?

9. Чи співпадає місце заподіяння шкоди та місце настання наслідків у випадках випуску та продажу продукції або надання послуг неналежної якості?

Практичні завдання:

Задача 1.

3 лютого 1998 р. літак військово-повітряних сил США, який базувався в Італії, під час бриючого польоту на недозволеній висоті у 150 м порвав два троса та пошкодив підйомник на горнолижному курорті Кавальєзе у північній Італії, внаслідок чого вагончик, у якому були громадяни Бельгії, ФРН та Польщі, упав у прірву. Усі пасажири загинули.

Згідно з особливим статусом військ НАТО в Італії (угода країн – учасниць Північноатлантичного договору про правове становище військ від 16 серпня 1951 р.) кримінальне переслідування двох військових льотчиків, які порушили правила польотів, повністю взяло на себе військове командування США і тільки через рік (у лютому-березні 1999 р.) військовим судом у штаті Північна Кароліна у США розглядалась справа спочатку пілота, а потім і штурмана літака. Пілот військовим судом був виправданий, що викликало обурення у ряді країн. Потім він був засуджений, але не за пошкодження підйомника, а за надання неправдивих доказів у суді.

Конгрес США виділив спеціальні суми для будівництва нової канатної дороги. Але проект закону про відшкодування шкоди сім’ям загиблих був відхилений конгресом. За правилами італійського законодавства (закон від 31 березня 1995 р. про реформу італійської системи міжнародного приватного права) відповідальність за недозволені дії визначаються правом держави, в якій настала подія (скоєна дія), що заподіяла шкоду. Потерпілий може вимагати застосування права держави, в якій була скоєна дія, яка призвела до шкідливих наслідків.

В якій країні або країнах сім’ї загиблих можуть пред’явити вимоги щодо відшкодування шкоди і до кого? Право якої країни може бути застосоване у даному випадку?

Задача 2.

Голландське підприємство, що займається вирощуванням квітів, в основному використовує воду, яка поступає з ріки Рейн. В результаті забруднення води калієм, що добувався у шахті в Ельзасі, вирощуваним квітам заподіювалась шкода. Шахта знаходилась в районі Мюльхаузена (Франція).

Власник підприємства подав позов до шахти у суді м.Роттердама. Рішенням від 12 травня 1975 р. суд визнав, що спір йому непідсудний і що позов повинен бути пред’явлений у відповідний французький суд. При цьому суд посилався на п. 3 ст. 5 Європейської угоди про підсудність та виконання рішень за цивільними та торговими справами від 27 лютого 1976 р.

У подальшому справа розглядалась у суді в Гаазі, який у свою чергу звернувся із запитом до Європейського сулу відносно тлумачення вказаної статті Європейської угоди. Перед Європейським судом було поставлено питання: що слід розуміти під місцем, “в якому наступив шкідливий результат” (п.3 ст.5 Угоди) — місце, в якому виникла шкода або була заподіяна шкода, чи місце, в якому була скоєна дія, що спричинила настання шкоди?

Європейський суд визнав, що згідно з п.3 ст.5 Угоди у тих випадках, коли місце скоєння дій, що спричинили настання шкоди, не співпадає з місцем настання шкідливого результату, за вибором позивача до відповідача може бути представлений позов як у суді країни, де була заподіяна шкода, так і в суді країни, де були скоєні дії, що спричинили настання шкоди.

З цього випливає, що голландський квіткар, якому була заподіяна шкода діями відповідача, повинен вирішити, в суді якої країни йому подавати позов: у Франції чи Нідерландах.

Якими міркуваннями міг керуватися голландський квіткар, приймаючи рішення про вибір підсудності? Чи означає можливість надання такого вибору міжнародної підсудності надання потерпілому більших переваг, чим відповідачу? Що розуміється під поняттям “forum shopping”, яке використовується у спеціальній літературі? Як вирішується питання про вибір підсудності у відносинах за деліктними зобов’язаннями між суб’єктами з різних країн СНД?

Задача 3.

Колишня радянська громадянка Ельза Іванова, яка проживала у Бельгії, була у 1942 р. угнана гітлерівцями з Ростову у Німеччину. У березні 1998 р. адвокат Хаусфельд за дорученням Е.Іванової подав до федерального окружного суду Нью-Йорка (США) позов до компанії Форда про відшкодування шкоди, заподіяної їй у результаті каторжної праці під час війни на заводі, який виробляв військові вантажівки і належав компанії Форда, в Кельні.

У позовній заяві відмічалось, що Г.Форд, який підтримував Гітлера і був нагороджений одним з вищих орденів фашистської Німеччини, ще у 1939 р. уклав секретну угоду з вермахтом про виробництво озброєння на заводі у Кельні.

За даними дослідження, проведеного компанією у 50-х роках, компанія Форда у 1941 р. втратила зв’язок із своїм німецьким підрозділом. Контроль був відновлений лише у 1948 р. Але у позовній заяві стверджувалося, що, на відміну від інших підрозділів американських компаній на території Німеччини, нацисти не тільки не конфіскували підприємство Форда, але й передавали частину прибутку кельнського підприємства у спеціальний фонд, який після закінчення війни повинен був перейти у розпорядження материнської компанії.

Позов був прийнятий до розгляду.

Чи можна у таких випадках пред’являти позов до материнської компанії, а не до дочірньої?

Право якої країни може застосувати американський суд у даному випадку: право країни місця заподіяння шкоди, право країни власника підприємства - заподіяча шкоди, право країни громадянства потерпілої, право країни суда? Якщо у даному випадку виходити із застосування права США, на підставі правил якої країни буде вирішуватись питання про позовну давність?

Задача 4.

Громадянка України придбала у магазині у м.Москві косметичний засіб, виготовлений крупною західноєвропейською компанією, яка здійснює торгівлю товарами у ряді країн СНД. Застосування цього засобу спричинило шкоду її здоров’ю.

Згідно з ст. 50 Закону України “Про міжнародне приватне право” до вимог про відшкодування шкоди, що виникла у споживача у зв’язку із купівлею товару, за вибором споживача застосовується: 1) право країни, де знаходиться місто проживання споживача або основне місце діяльності потерпілого; 2) право країни, де знаходиться місто проживання або місце знаходження виробника; 3) право країни, де споживач придбав товар.

Що можна порекомендувати споживачу у даному випадку? Згідно ЦК України (ч.3 ст.678) та Закону України “Про захист прав споживачів” від 01.12.2005 р. (ч.2 ст.16) шкода, заподіяна внаслідок недоліків товару, підлягає відшкодуванню продавцем або виробником товару за вибором потерпілого. До кого може пред’явити позов український покупець? Чи може він вимагати компенсації моральної шкоди? Що можна йому порадити відносно права застосування?

Задача 5.

Для того, щоб відмітити золоту річницю укладення шлюбу, шведські громадяни придбали у агента ВАТ “Інтурист” ваучер на дводенну поїздку до Мокви з метою відвідування балету “Лебедине озеро”. Їх зустріли відповідно до умов договору у аеропорту Шереметьєво, розмістили у готелі “Національ”, але коли вони звернулись за білетами до бюро обслуговування у готелі, їм запропонували білети не в Більший театр, а до цирку, пояснивши, що балетна трупа Більшого театру вже на протязі двох місяців знаходиться на гастролях у Японії. Від білетів подружжя відмовилось та, повернувшись до Швеції, пред’явили позов до агента “Інтуриста” про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди.

Позов був задоволений судом у Стокгольмі, а потім в порядку регресу відповідні суми були стягнуті з ВАТ “Інтурист”.

Яке право міг застосувати суд у Стокгольмі при стягненні шкоди: право місця укладання договору або право країни, куди відправлялися туристи у даному випадку? Зверніть увагу на те, що під час розгляду позову поняття моральної шкоди ще не було відомо радянському законодавству.

Задача 6.

Принцесу Кароліну, старшу дочку князя Рейнера та його дружини американської кінозірки Грейс Келлі, постійно переслідували “папарацци” (за її словами вони буквально ні на хвилину не давали їй покою), знімаючи її з великої відстані для різних бульварних видань. Так, за завданням журналу, який видавався у Гамбурзі, а розповсюджувався також у Франції та Монако, вони зробили кілька знімків принцеси під час купання у басейні на приватній віллі на італійському курорті Сан-Ремо. В іншому випадку фотографи її зняли під час бесіди з кіноактором В.Ліндоном у саду одного з ресторанів у Франції та на вулиці.

Кароліна подала ряд позовів у німецьких судах. Її адвокати посилались на порушення особистих прав, втручання у приватне життя та вимагали відшкодування заподіяної шкоди. Вони посилались на ст.38 Ввідного закону Німецького цивільного уложення, згідно з яким на підставі скоєної за кордоном недозволеної дії німцю можуть бути пред’явлені вимоги в обсязі не більшому, ніж це передбачають німецькі закони.

Відносно вказаних знімків, за виключенням зроблених на вулиці, суд в Гамбурзі визнав правомірність вимог принцеси. Стосовно питання права застосування у випадках порушення особистих немайнових прав суддя в цих рішеннях виходив з принципу застосування права країни місця споєння дії.

Як може суд вирішити питання про право застосування? Якщо виходити з принципу місця заподіяння шкоди, то тоді треба встановити місце, де була заподіяна шкода (Італія, Франція, Німеччина). Само фотографування в Італії (або Франції – знімок з кіноактором) німецька судова практика розглядає як підготовчу дію. При відповіді на питання про визначенні місця скоєння дії в оглядах судової практики зверталась увага на те, що позови були пред’явлені у зв’язку з публікацією знімків, тому місцем заподіяння шкоди (місцем скоєння недозволеної дії) слід вважати Німеччину, де були скоєні лише дії підготовчого характеру. Інші автори розглядають як місце заподіяння шкоди країну (або країни), де розповсюджувалися журнали (Німеччина, Франція, Монако тощо).

Які доводи можна навести на користь тієї чи іншої точки зору? Чим можна обґрунтувати точку зору, за якою у випадках заподіяння шкоди шляхом опублікування у пресі інформації місце знаходження видавництва розглядається як місце скоєння недозволених дій.

Задача 7.

У Парижі на своїй квартирі позивач дав інтерв’ю тележурналісту, яке потім транслювалось по телебаченню з Франції на німецькій мові. Позивач вважав, що під час інтерв’ю з боку тележурналіста були скоєні недозволені дії, в результаті яких була заподіяна шкода особистим немайновим правам позивача. Позов був пред’явлений до журналіста, який проживав у Парижі, у суді м.Мюнхена.

Перед судом виникли питання про те, чи має він підсудність щодо розгляду позову такого роду, оскільки недозволені дії мали місце в іншій державі (Франції), і право якої країни належить застосовувати у даному випадку. Відносно підсудності суд визнав свою компетенцію на розгляд цього спору, посилаючись на Брюссельську конвенцію 1968 р. про судову підсудність та виконання судових рішень з цивільних та торгових справ, яка чинна для країн – членів ЄС. Відносно застосування права суд повинен був вибрати між застосуванням права країни, де була скоєна дія, яка призвела до порушення особистих немайнових прав позивача (де давалося інтерв’ю і звідки воно передавалось), та правом країни, де ця програма вийшла в ефір.

Які доводи можна навести на користь прийняття того чи іншого варіанту у даному випадку?

Зверніть увагу на зміст ст.22 Закону України “Про міжнародне приватне право”: до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом. Як за цим правилом у випадку пред’явлення позову про порушення особистих немайнових прав в результаті телевізійної передачі, в якій повідомлялась інформація, яка порочила особу, її честь та добре ім’я, або порушувались її права на недоторканість приватного життя, право якої країни буде застосовуватись?

Задача 8.

Німецька щоденна газета має Web-сторінку в Інтернеті, яка може використовуватися у всьому світі всіма комп’ютерами, які мають доступ до Інтернету. На цій сторінці в Інтернете газета повідомляла про виступ популярної української співачки Р. у м.Берлині. Текст повідомлення був складений на німецькій мові. Співачка, яку ознайомили з текстом, вважає, що цим повідомленням їй заподіяна моральна шкода, оскільки в ньому містились відомості, які не відповідають дійсності та порочать її честь та гідність.

Чи може співачка, яка проживає у Києві, подати позов про відшкодування шкоду в український суд? Право якої країни може бути застосоване у випадку розгляду такого позову?

Література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (далі — ВВР).— 1996.— №30.— Ст.141.

2. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 р. №2709-IV // ВВР.— 2005.— №32.— Ст.422.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-ІУ // ВВР.— 2003.— №40-44.— Ст.356.

4. Кодекс торгівельного мореплавства: Закон України від 23.05.1995 р. №176/95-ВР // ВВР.— 1995.— №№47, 48, 49, 50, 51, 52.— Ст.349.

49. Звеков В.П. Международное частное право. Курс лекций.— М., 1999.— С.358-375.

50. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3 т.— М.: Спарк, 2002.— С.641-663.

51. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник.— 5-е изд., перераб. и доп.— М.: Юристъ, 2004.— С.330-349.

5. Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение.— М., 2001.— С.176-182.

6. Жуков В.А. Гражданский иск к иностранному государству — нарушителю основных прав человека (проблема юрисдикционного иммунитета) // Актуальные проблемы гражданского права. Сб. статей.— Вып.4 / Под ред. М.И.Брагинского.— М., 2002.— С.341-386.