38

Міністерство освіти і науки України

відділ освіти Кам’янсько-Дніпровської райдержадміністрацції

Кам’янсько-Дніпровська районна гімназія «Скіфія»

Кам’янське городище :

побут городян

Науково-дослідницька робота

учениці 9- Б класу

Кам’янсько-Дніпровської

районної гімназії “Скіфія”

Юревич Тетяни

Керівник-вчитель історії

Пашетнєва Олена Леонтіївна

2009

Зміст

• Вступ …………………………………………………………………………………….2

• Розділ 1 . Кам’янське городище - унікальна пам’ятка періоду скіфської степової осілості ...........................................................................7

• Розділ 2. Побут городян Кам’янського городища :………………………. 14

2.1. Житло і поселення ............................................................................ 15

2.2. Одяг та прикраси............................................................................... 17

2.3. Їжа........................................................................................................22

2.4. Начиння хатнє.....................................................................................25 • Розділ 3. Імпорт Кам’янського городища………………………………..….28

• Висновки………………………………………………………………………32

• Список використаної літератури …………………………………………...34

• Додатки………………………………………………………………………..36

Вступ

В історії Північного Причорномор’я важливе місце належить степовим культурам. Регіон Великого поясу (7,9 млн. км²) степів породив яскраві, неповторні культури.

Одна з таких культур, за словами Геродота «залишена самим молодим із племен» скіфська степова культура (240 тис. км²).

Степова Скіфія – одна з найбільш яскравих культур раннього залізного віку, мешканці якої заселяли землі, які складали 40% території сучасної України.

Тому вивчення і реконструкція на основі археологічних і письмових джерел з історії Степової Скіфії VI – IV ст. до н.е. викликає особливий інтерес.

Степова Скіфія як соціально-економічне явище в історії Північного Причорномор’я характеризується слідуючими рисами:

• належність до культур ранніх кочовиків степової зони раннього залізного віку;

• хронологічні рамки існування VI – IV ст. до н.е.;

• ведучою роллю господарсько-культурного типу кочового скотарства з можливими трансформаціями в інші типи або перехідні форми;

• тяжінням до античних центрів Північного Причорномор’я і культурам лісостепу, з якими Степова Скіфія утворювала єдиний степовий простір.

Важливе і принципово новою обставиною на підтвердження актуалізації теми є той факт, що за останні роки в науковому світі з’явився якісно новий матеріал з історії осілості, який дозволяє по-новому підійти до вивчення степової скіфської культури.

Поглиблений інтерес до історії та турбота про збереження історичної, культурної спадщини –характерні прикмети нашого часу, тому будь – яка спроба зробити свій внесок у відродження і розвиток історії , збереження культурних традицій нашого народу має неабияке значення, оскільки відродження генетичної пам’яті сприяє осмисленню не тільки минулого , а й сучасного.

Серед пам’яток скіфської степової осілості ключовим для вивчення скіфської степової культури є Кам’янське городище.

При розкопках Кам’янського городища був накопичений достатній археологічний матеріал, аналіз якого дозволяє говорити про нову концепцію Кам’янського городища.

Кам’янське городище вивчено достатньо. Але є питання, на які слід звернути більше уваги – це сфера побуту городян. Тому, що саме в сфері побуту здійснюється кінцеве вживання продуктів виробництва і формування потреби в них, тобто погашення і закінчення життєвого циклу скіфського виробництва.

На археологічному матеріалі прослідковуються зміни в сфері побуту городян і способу життя степових скіфів, формування скіфської осілості в нижньому Подніпров’ї.

Таким чином автор спробує показати на матеріалах Кам’янського городища на його округи, як старих, так у нових, закономірності і особливості сфери побуту осілого життя.

Окремі дані про питання , що вивчається, є в “ Історії міст і сіл

Української РСР. Запорізька область [ 10 ], добре відома монографія Д.М. Гракова “ Каменское городище на Днепре “ [ 8 ], яка заклала основи вивчення фактологічної бази проблем скіфської степової осілості , роботи І.П. Грязнова [ 9 ] .Його особиста колекція стала основою археологічних

фондів Кам’янсько-Дніпровського державного історико-археологічного музею.

Цінним джерелом інформації є роботи видатного скіфолога Н.О. Гаврилюк [1-6], в яких автор наголошує на необхідності вивчення сфери побуту, де виявляє і піддає критичному перегляду ряду важливих, ще повністю не вирішених проблем з історії Скіфії.

В своїй монографії «Історія економіки Степової Скіфії» VI – III ст. до н.е. Н.О. Гаврилюк на основі різних джерел показує всі види господарської діяльності населення Степової Скіфії, звертає увагу на поглиблення вивчення сфери побуту.

Значну допомогу в написані роботи надали працівники Кам’янсько-Дніпровського державного історико-археологічного музею, в фондах якого зберігаються речовий інвентар , ліпний посуд, фрагменти амфор , (деякі з тавром), фрагменти чорнолакового та розписного посуду, вироби з бронзи, заліза. Є знахідки скляних виробів, прикрас, аналіз яких дає можливість з’ясувати питання стосовно побуту городян [ 16 ] .

Виходячи з вищезазначеного, стає зрозумілим, що виникає необхідність розробки даної теми, з тим, щоб скласти цілісне уявлення про побут городян Кам’янського городища.

Досягнення цієї мети потребує вирішення ряду дослідницьких завдань вивчення складових побуту, а саме :

• житла як основного елемента матеріальної культури, який відображає пристосування людини до умов життя ;

• одягу та прикрас;

• начиння хатнього ;

• їжі.

Мета дослідження визначила підходи до написання даної роботи, що базується на основі всебічного аналізу інформації , об’єктивності , неупередженості та всебічності.

Сукупність джерел дає можливість плідно працювати над розробкою даної теми.

Дослідження головним чином ґрунтується на аналізі письмових джерел та речового інвентарю музею.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 4 ст. до н. е. , географічні - територію сучасного міста Кам’янки - Дніпровської .

Об’єктом дослідження є комплекс джерел , який стосується сфери побуту на зазначеній території .

Предметом дослідження є сфера побуту ( житло, одяг і прикраси, їжа, начиння хатнє ) городян Кам’янського городища . Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі аналізу наявних матеріалів зроблена спроба систематизованого викладу питань про побут городян даної місцевості . Практичне значення даного дослідження в тому, що його матеріали можуть бути використані при викладені курсу Історії України , Історії рідного краю, в практичній діяльності музею.

Мета та завдання визначили структуру роботи . Вона складається із вступу , трьох розділів , висновків, переліку використаної літератури , додатків.

Розділ 1

Кам’янське городище – яскрава пам’ятка

скіфської степової осілості

(дод.1-3).

В 1889 році з дозволу Імператорської Археологічної комісії , який підписав граф Бобринський , народний учитель Дем’ян Якович Сердюков провів перші офіційні розкопки цієї пам’ятки .

Результати його досліджень 1889 і 1890 рр. стали основою наших уявлень про скіфську степову осілість .

Дослідження городища є одним із найвидатніших і довготривалих етапів наукової діяльності професора Б.М. Гракова .

До розкопів, які тривали 15 років , він приступив як вже сформований учений , фахівець в області античної історії , закінчив їх видатним скіфологом.

Основні результати на Кам’янському городищі були отримані в післявоєнні роки (1951 р . ) . Разом з ним працювали вчені, які з часом самі ввійшли в плеяду видатних скіфологів . Це Б.Д. Ліберов , В.А. Ільїнська, І.В. Яценко та інші.

Підсумком роботи Б.М. Гракова стала монографія “ Каменское городище на Днепре .“ (1954 р. ).

Згідно з уявленням Б.М. Гракова , Кам’янське городище знаходилось у центрі нижньодніпровського вузла скіфської степової культури. Воно було

оточене значними скіфськими пам’ятками , такими як курган Чортомлик в супроводі його могильників , Нікопольським курганним полем , Капуловським могильником та іншими пам’ятками на правому березі Дніпра, курганним полем Солохи і могильником Мамай - гора на лівому березі.

Надзвичайна значимість Кам’янського городища для скіфської історії витікає з археологічно зафіксованого Б.М. Граковим перелому в житті степових скіфів –їх стрімкого переходу до осілості [ 5;39 ] .

У 1953 році академічне дослідження цього району були перервані , розкопки набули стихійного характеру, бо почали даватися в знаки скоріше плани господарського засвоєння степу, ніж логіка систематичного археологічного дослідження.

У 1952 році в ході інтенсивних охоронних робіт при будівництві Каховської ГЕС , які відбувалися на чолі з П.Д. Ліберовим , вдалося розкопати територію площею 1000 м ².

Паузу в розкопках Кам’янського городища , яка затягнулася на 35 років , заповнила активність місцевих знавців старовини. Серед них – І.П. Грязнов. Його багата особиста археологічна колекція стала основою археологічних фондів місцевого музею, який з часом отримав статус державного історико-археологічного музею.

У 1981 р. на городищі під керівництвом В.І. Бидзілі працювала експедиція відділу природничих методів УА АН УРСР , висновки якої поставили під сумнів факт існування городища взагалі.

Завдяки зусиллям багатьох спеціалістів, у тому числі начальника Запорізької експедиції В.В. Отрощенка , археологічні роботи були відновлені.

В 1987-88 рр. підводною експедицією Запорізького обласного краєзнавчого музею під керівництвом Г.І. Шаповалова в районі затоплених річищ Дніпра , Конки і гавані “Кам’яний затон “ було досліджено більш 1000м ² дна Каховського моря . Знайдені фрагменти амфор IVст.. до н.е.

З 1987 року пам’ятка досліджується скіфською експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом Н.О. Гаврилюк. (дод.3 )

Оцінка ролі Кам’янського городища в житті степових скіфів не один раз змінювалася .

На думку Б.М. Гракова , Кам’янське городище є торговим , ремісничим і адміністративним центром степової скіфії [ 8; 237 ].

На думку С.Я. Ольговського , городище було сезонним торжищем кочових скіфів [12;48-53].

Н.О. Гаврилюк вважає цю пам’ятку конгломератом невеликих скотарських селищ , які виникли на місцях зимівок і контролювали найкращі плавневі пасовища і місця схрещення сухопутних та водяних торгових шляхів [ 3 ;31-32] .

Кам’янське городище – городище скіфського часу у степовій зоні Північного Причорномор’я . Розташоване на лівому березі р. Дніпро у м. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області , у районі скупчення скіфських курганів , поселень і селищ IVдо н.е.

Кам’янське городище виникло на даному мисі між плавневими масивами на рубежі V-IVст.. до н.е. Площа 12 км²[8 ; 45 ]. Приблизно дві треті площі пам’ятки зараз затоплено Каховським водосховищем . Позитивну роль у виникненні та розвитку городища зіграла переправа-складовий ланцюг одного із сухопутних трактів скіфів.

Городище займало одну із трьох піщаних арен Дніпровської заплави. Згідно сучасної класифікації родючості ґрунтів Кам’янське городище розташоване на землях низької якості .Ця пам’ятка знаходиться недалеко від родовища металічних корисних копалин , які експлуатувалися в ранньому залізному віці - Криворізького рудного басейну і Нікопольського марганцевого.

Б.М. Граков писав про те, що базою металургії Кам’янського городища “служив Криворізький рудний басейн , що знаходився на протилежному березі приблизно 60 км на захід “, але нижче він пише тільки про шматки знайденої болотної руди “ [8; 115 ].

В.А. Шрамко засумнівався в можливості користування ремісниками Кам’янського городища руд Криворізького басейну , відзначивши, що знайдені на городищі руди –болотні і вряд чи сировина доставлялася із-за ріки, із відстані 60 км [ 14; 10 ] .

Про відсутність сировини для горної металургії на городищі говорив

С.Я. Ольговський [12; 48-49 ].

Хоча за останні роки розкопок на Кам’янському городищі знайдена велика колекція криц та шлаків.

Таким чином , природні умови та ресурси Кам’янського городища дозволяють припустити , що скотарство було основним заняттям мешканців городища . При цьому можливі і заняття різними видами домашнього виробництва , що забезпечували основні життєві потреби населення .

Сукупність всіх відомих на сьогоднішній день археологічних матеріалів по степовому Дніпровському Лівобережжю дозволяє також розглядати Кам’янське городище, як окремий еколого-економічний район [ 6 ].

Тобто, на рубежі V – IV ст. до н.е. в Нижньому Подніпров’ї виникає поселення, яке бере на себе роль основного трансформатора екологічних процесів, становлення головним посередником, замовником і споживачем багатьох зв’язків, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Роль Кам’янського городища в історії степових скіфів неодноразово переглядалось в бік її девальвації.

Так, Б. Брамов відводив йому виключну роль, а О. Тереношкін вважав Кам’янське городище тільки поселенням ремісників-металургів, С. Ольховський висунув ідею про сезонний характер функціонування поселення.

В перелічених підходах Кам’янське городище розглядалось поза контекстом економічної історії, його існування не розглядалось з іншими пам’ятниками скіфської осілості.

В основу запропонованої концепції покладений той факт, що на початку IV ст. до н.е. в чисто кочовому скіфському етносу виникають елементи осілості, які тяжіють до Припорожської зони Нижнього Подніпров’я . Виходячи з цього, а також враховуючи пале-екологічні умови його виникнення і існування, уточнюючи в процесі польових досліджень топографію і датування окремих ділянок, є підстави розглядати Кам’янське городище, як продукт розвитку економіки Степової Скіфії.

Таким чином, є підстави оцінювати Кам’янське городище, як комплекс різночасових пам’яток, пов’язаних з наявністю зимових пасовиськ, сприятливих умов для хліборобства, вигідним географічним розташуванням на перехресті торгівельних шляхів, в тому числі водного шляху на Ольвію та Метрополію.

Тобто, можна говорити про існування в Нижньому Подніпров’ї в IV ст. до н.е. господарсько-культурного типу скіфів-скотарів екологічним центром якого було Кам’янське городище.

Вивчення Кам’янського городища і його округи дозволило зробити ряд висновків :

● виникло воно, по-перше, в районі традиційних міжрегіональних торговельних маршрутів на одній з найбільш значущих і захищених переправ через Дніпро і , по-друге, в центрі концентрації скіфських зимівників , поява і існування яких зумовлено багатими ресурсами нижньодніпровського масиву поіменних пасовиськ ;

● отриманий в останні роки археологічний матеріал дозволяє розглядати городище як конгломерат кочових селищ розташованих на площі 12 км², господарсько - ресурсною зоною була лівобережна смуга осілості ;

● просліджується специфіка Кам’янського городища –основою його розвитку була обробка продуктів скотарства в рамках домашнього виробництва , а ремеслу притаманні особливості кочового ремесла ;

● є припущення, що виникнення Кам’янського городища діагностує закріплення кращих пасовиськ за найбільш багатими родами , яким належать ближчі до городища могильники, такі як Солоха або Мамай-гора.

Бідність матеріалів самого городища говорить про те, що міста осілості заселялися збіднілими представниками роду , що втратили з різних причин свою худобу,

● є припущення , що в IV ст.. до н.е. городище стає вузловим пунктом грецької економічної діяльності в степовому Придніпров’ї [ 6; 305 ] .