Тема 19. Міжнародний цивільний процес.

Основні питання для самостійного вивчення:

1. Поняття міжнародного цивільного процесу.

2. Міжнародна підсудність.

3. Пророгаційні угоди.

4. Положення іноземців у міжнародному цивільному процесі.

5. Взаємна цивільно-процесуальна допомога.

6. Визнання та виконання іноземних судових рішень у практиці держав.

Контрольні питання та питання для самостійної роботи

1. Що розуміється під міжнародним цивільним процесом або міжнародним цивільним процесуальним правом?

2. Яке значення має колізійний принцип lex fori (закон суда)?

3. Яке значення мають багатосторонні та двосторонні міжнародні договора в цій галузі?

4. Як визначається міжнародна підсудність та що розуміється під пророгаційною угодою?

5. Яким чином встановлюється в українському суді зміст іноземного права?

6. Який порядок передбачений договорами про правову допомогу для виконання судових доручень?

7. В яких випадках в Україні можуть виконуватись рішення іноземних судів та який порядок встановлений для примусового виконання таких рішень?

Практичні завдання:

Задача 1.

У Шотландії розбився двохдвигуновий літак фірми «Пайпер» з п'ятьма шотландськими пасажирами. Родичі загиблих пред'явили позов про відшкодування шкоди до суду штату Пенсільванія (США), беручи до уваги місцезнаходження у цьому штаті органів управління і виробничих підприємств відповідача - виробника літаків. Пред'явлення позову до суду США, а не до суду Шотландії, де мала місце аварія, пояснювалося наявністю певних переваг для позивачів. Серед них, зокрема, та, що у США діє принцип відповідальності за поведінку без вини замість відповідальності тільки у разі наявності вини у діях відповідача. Водночас у США існує більш легка процедура доказування і традиційно встановлюються більш високі суми відшкодування збитків.

Проте Верховний Суд США, який зрештою розглянув справу, відмовив у прийнятті позову. Підставою таких дій суду була непідсудність справи суду, яка випливає з прийнятого в США принципу Рогшті поп сопуєпієпз. Суть цього принципу полягає у тому, що: суд не визнає свою юрисдикцію стосовно розгляду спору, якщо, на його думку, спір за позовом краще було б розглянути іншим судом. В літературі у зв'язку з цією справою, а також у зв'язку зі справою, в якій було відмовлено у підсудності американських судів за позовом про відповідальність виробника штучних серцевих клапанів з Каліфорнії за шкоду, заподіяну цією продукцією, була висловлена точка зору, відповідно до якої суди США у разі пред'явлення позовів громадянами США в аналогічних ситуаціях переважно визнають свою юрисдикцію, не пропонуючи пред'являти позови в судах за кордоном.

Чи можна у наведених випадках відмову у прийнятті позову на підставі відсутності юрисдикції розглядати як дискримінацію іноземних громадян?

Змоделюйте викладену ситуацію стосовно судової системи України й проаналізуйте, до яких дій мав би вдатися суддя в Україні та на підставі яких норм права?

Чи можна наведені випадки розглядати як застосування реторсії до іноземних громадян? Які органи в Україні наділені компетенцією застосування реторсії, в яких випадках та в якому порядку?

Задача 2.

У 1998 р. Верховний Суд України залишив без змін ухвалу Бориспільського міського суду стосовно пасажирського лайнера ІЛ-62М, що належав каїрській компанії «Аlim Аіrlines». Зазначений пасажирський лайнер було конфісковано відповідно до норм Митного кодексу України як своєчасно не вивезений з території України, залишений у Борисполі та переданий у власність України.

До якої категорії належить описана судова справа: до цивільної чи адміністративної? Чи правильні дії суду? Чи може єгипетська сторона у справі, застосувавши реторсію, арештувати один з українських літаків, що здійснює чартерні рейси в Каїр? Чи може у зазначеній категорії справ ставитися питання про судовий імунітет держави та про імунітет власності?

Задача 3.

У січні 1999 р. Л. пред'явив позов до Посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивач зазначав, що 24 червня 1998 р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія належного відповідачеві автомобіля «Вольво», було пошкоджено його автомобіль. Крім того, він та його водій зазнали ушкодження здоров'я. У зв'язку з цим Л. просив стягнути з відповідача 73 тис. 72 грн. на відшкодування майнової шкоди та 14 тис. 132 грн. - моральної шкоди.

Рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 23 лютого 1999 р. позов було частково задоволено: з Посольства Російської Федерації в Україні стягнено на користь позивача 73 тис. 72 грн. на відшкодування майнової шкоди та 11 тис. грн. - моральної шкоди.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки і дорожньо-транспортна пригода сталася з вини його водія, а тому він повинен відшкодувати потерпілому майнову й моральну шкоду.

Чи є обґрунтованим висновок суду про задоволення позову? Якими нормами законодавства повинен був керуватися суд, ухвалюючи рішення? Яке процесуальне становище зазначених у задачі осіб, що беруть участь у справі?

Задача 4.

Рейс «Київ - Салоніки», який авіакомпанія «Аеросвіт» виконувала 17 грудня 1997 р. спочатку на «Боїнгу» до Одеси, а звідти на Як-42, що його, згідно з договором, узяли у Львівського авіапідприємства, закінчився трагічно: лайнер зіткнувся зі скелею, всі пасажири і члени екіпажу загинули.

Після похорону у спадкоємців та родичів загиблих виникла необхідність звернутися з позовами до суду. Найбільша кількість постраждалих були громадянами України та Греції.

Визначте підсудність спорів та назвіть учасників цивільного процесу, якщо відповідно до угоди про співпрацю компанія «Аеросвіт» (Україна) здійснювала продаж авіаквитків, а Львівське авіапідприємство «Львівські авіалінії» (Україна) надало для експлуатації повітряний лайнер (фактичний перевізник). Крім цього, Львівське авіапідприємство ще у червні 1997 р. застрахувало у компанії «Кредо-класік» (Україна) свою відповідальність перед третіми особами та пасажирами, яка могла би виникнути у зв'язку з експлуатацією літака Як-42, що зазнав катастрофи біля Салонік. Надалі страховий поліс на 75 млн дол. США був перестрахований на ту ж суму у страховій компанії «Sеdgwісk» (Великобританія).

Задача 5.

16 грудня 1997 р. у Львівському аеропорту офіцером Прикордонних військ України була анульована віза громадянина США Р., проставлена Генеральним консульством України в Чикаго, як така, що підроблена (штамп був проставлений на задньому форзаці паспорта, який не має захисної сітки, а мав бути проставлений у додатково оформленому вкладиші до паспорта). Самого ж громадянина США видворили за межі України на територію Республіки Польща.

18 лютого 1998 р. зазначений громадянин (постійне його місце проживання - держава США) пред'явив позов до Північно-Західного напряму прикордонних військ України про відшкодування майнової та моральної шкоди у зв'язку з неправомірним анулюванням багаторазової візи і подальшою забороною в'їзду на територію України.

У судовому засіданні на підтвердження позовних вимог громадянином Р. було представлено: підтвердження Генерального консульства України в Чикаго про дійсність візи; докази неодноразового в'їзду за зазначеною візою в Україну (11 січня 1997 р. позивач перетинав кордон України, про що свідчить відмітка Прикордонної служби України у цьому ж паспорті, строк візи: 8 січня 1997 р.-8 січня 2000 р.); документи, які свідчать про проживання в готелі у Варшаві та доплату за зміну квитка з «Київ - Амстердам» (цим рейсом було заплановано повернення з України) на «Варшава - Амстердам»; докази щодо обов'язкової присутності Р. у м. Києві на засіданні дирекції однієї з юридичних осіб, зареєстрованих в Україні (співзасновником якої є позивач) з метою проведення ділових зустрічей для підписання комерційних контрактів. Позивач обґрунтовував істотну шкоду, завдану діловій репутації, та моральну шкоду, завдану приниженням його гідності під час звинувачення у фальсифікації візи.

Під компетенцію якого суду підпадає описана справа: суду США, України чи Польщі? Вкажіть учасників цивільного процесу. Хто є належним відповідачем у справі та яке його процесуальне становище? Який процесуальний порядок отримання підтвердження Генерального консульства в Чикаго про дійсність візи?

Задача 6.

Група студентів одного з московського інститутів у складі 21 особи була скерована на місячне стажування в одну з європейських держав, з якою Росія мала договір про правову допомогу. Після повернення ніхто зі студентів листів чи інших повідомлень із держави, де вони стажувались, не отримував.

Приблизно через рік після їх поїздки за кордон до інституту на ім'я студента В. прийшла повістка про виклик до суду в місто N. для розгляду позову громадянки Д., яка працювала з групою як перекладач, про виплату їй аліментів на утримання дитини. В. був раніше визнаний судом батьком цієї дитини. У розгляді справи про встановлення батьківства В. участі не брав, ніяких дій щодо встановлення факту батьківства не проводилося.

У міжнародному договорі про надання правової допомоги було передбачено, що у справах про встановлення або оспорювання батьківства застосовується законодавство держави, громадянином якої є дитина за народженням. У відносинах між батьками і дітьми, якщо місце проживання одного з батьків знаходиться на території однієї держави, а місце проживання дитини - на території іншої держави, згідно з нормами договору повинно застосовуватися законодавство тієї держави, громадянином якої є дитина. Водночас у договорі містилось правило, яке дозволяло застосовувати закон місця проживання дитини, якщо законодавство цієї держави є для неї найбільш сприятливим.

Керівництво інституту на прохання студента звернулося за консультацією до юриста.

Яку консультацію можна надати з метою захисту прав та інтересів студента В., котрий категорично заперечує наявність будь-якого інтимного зв'язку з перекладачкою - матір'ю дитини? Які питання процесуального характеру переважно регулюються у міжнародних договорах про надання правової допомоги?

Змоделюйте викладену ситуацію стосовно студента, який є громадянином України. Які з питань процесуального характеру, що урегульовані у міжнародних договорах про надання правової допомоги, становлять інтерес для аналізу цієї ситуації?

Задача 7.

Порушена у квітні 1994 р. у Галицькому районному суді м. Львова, справа за позовом громадянки США Ф. до Управління комунального майна м. Львова про виконання договору оренди і передачу їй у користування комплексу споруд «Гранд-Готель» у м. Львові тричі розглядалася цим судом. Причиною неодноразового розгляду стала неявка позивачки, яка на момент розгляду справи проживала у США. Нез'явлення до суду Ф. зумовлювалося неможливістю її офіційного повідомлення. У квітні 1996 р. матеріали справи було передано на розгляд Чернівецького обласного суду, який прийняв рішення по суті спору за відсутності позивачки. У 1998 р. після опротестування рішення у порядку нагляду справу було скеровано на новий розгляд у Київський обласний суд. Підставою опротестування стала відсутність у матеріалах справи документів про підтвердження факту одержання позивачкою повідомлення про день і час розгляду справи.

Які міжнародні угоди і в якій формі були укладені між СРСР та США про виконання судових доручень? Які з них мають правове значення для України та стосуються вручення судових документів? Який порядок зносин передбачається у цих угодах?

Який процесуальний порядок необхідно було використати для повідомлення позивачки Ф. (місце проживання США) про слухання цивільної справи за її участю у 1994-1998 рр. та на підставі яких норм права?

Змоделюйте викладену ситуацію станом на 2006 р. та вкажіть процесуальний порядок повідомлення громадянки США про розгляд справи в Україні. Якими нормами права необхідно керуватися? Чи допустимим є розгляд цивільної справи без повідомлення позивача? Обґрунтуйте відповідь, посилаючись на законодавство.

Задача 8.

Рішенням Талліннського міського суду (Естонія) від 9 березня 1998 р. з М., який проживав в Україні, було стягнено аліменти на утримання неповнолітнього сина Т. і мито на користь держави Естонії в сумі 576 естонських крон (149 грн.).

Матеріали Київського обласного суду. Справа № 2-22 в 2-х т. за 1998 р.

Талліннський міський суд звернувся з клопотанням дозволити примусове виконання на території України його рішення у частині стягнення державного мита.

Ухвалою Київського міського суду від 22 березня 1999 р. клопотання було задоволене, дозволено примусове виконання на території України рішення Талліннського міського суду в частині стягнення державного мита, видано виконавчий лист про стягнення з М. 149 грн. на рахунок Талліннського податкового департаменту.

У скарзі М. порушив питання про скасування зазначеної ухвали як такої, що суперечить Конституції України і ущемляє його права. Судова колегія у цивільних справах Верховного Суду України скаргу залишила без задоволення.

Чи правильні дії суду? Чим керувався суд, задовольняючи клопотання Талліннського міського суду (Естонія) про примусове виконання на території України його рішення? Чи допускається зміна іноземних судових рішень на території України? Який процесуальний порядок зносин між Естонією та Україною при здійсненні такого виду правової допомоги, як визнання і виконання судових рішень?

Література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (далі — ВВР).— 1996.— №30.— Ст.141.

2. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 р. №2709-IV // ВВР.— 2005.— №32.— Ст.422.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-ІУ // ВВР.— 2003.— №40-44.— Ст.356.

4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-ІУ // ВВР.— 2003.— №18, №19-20, №21-22.— Ст.144.

5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. №1618-ІУ // ВВР.— 2004.— №40-41, 42.— Ст.492.

6. Кодекс торгівельного мореплавства: Закон України від 23.05.1995 р. №176/95-ВР // ВВР.— 1995.— №№47, 48, 49, 50, 51, 52.— Ст.349.

7. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. №959-ХІІ // ВВР.— 1991.— №29.— Ст.377.

8. Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. №12 // http: // www.rada.gov.ua.

9. Гусєв Є. В. Виконавче провадження з іноземним елементом в судовій практиці УРСР // Проблеми правознавства.- 1974.-№ 29.- С. 32-38.

10. Гусев Е. В. Производство по признанню и исполнению в СССР иностранных судебных решений (Процессуальные стадии) // Советское государство и право.- 1988.-№ 10.- С. 120-125.

11. Фединяк Г. С, Фединяк Л. С. Міжнародне приватне право: Підручник.- 3-тє вид. (доп. і переробл.).- К.: Атіка, 2003 (2005).-С. 430-533.

12. Фединяк Л. Визнання іноземних судових рішень на території України: окремі питання // Право України.- 2000.- № 1.-С. 82-84.

13. Фединяк Л. Вирішення проблеми lis alibi pendens у законодавстві та міжнародно-договірній практиці держав // Вісник Львівського університету.- С. 109-115. (Серія міжнародні відносини.-2001.-Вип. 6).

14. Фединяк Л. Мирова угода як спосіб врегулювання цивільно-правових спорів і окремі питання // Право України.- 2003.-№ 4.-С. 53-56.

15. Фединяк Л. Нормативні акти України та її потреби щодо регулювання питань юрисдикційного імунітету держави та її органів // Право України.- 1999.- № 2.- С. 108-109.

16. Фединяк Л. Окремі аспекти спрощеної процесуальної форми захисту цивільних прав та інтересів особи за законодавством України та деяких іноземних держав // Вісник Львівського університету.- С. 155-158 (Серія міжнародні відносини.- 2004.-Вип. 14).

17. Фединяк Л. Примирювальні процедури та медіація як способи вирішення зовнішньоекономічних спорів: правотворчий досвід України та іноземних держав // Підприємництво, господарство і право.- 2006.-№ 2- С. 3-5.

18. Фединяк Л. Стандартизація процедурно-процесуальних проваджень у аспекті процесу глобалізації // Международное право после 11 сентября 2001 г.: Сб. науч. статей / Под ред. М. Ф. Орзиха, М. Е. Черкеса.- Одесса: ФЕНІКС, 2004.- С. 228-230.