20. Боснійський конфлікт та особливості його розвитку.

Найсуттєвішою особливістю цього конфлікту був його тристоронній характер. Конфлікт виник як результат складного компромісу протиріч:1. давні хорватські протиріччя, 2. внутрішньо сербське протиріччя на релігійному грунті, 3. протиріччя між сербами-мусульманами та боснійськими хорватами, яке стало результатом нашарування 2х перших протиріч.

1ша фаза – Розпад Югославії – 1) боснійські серби не бажали виходу БіГ зі складу ЮФ 2. Серби-мусульмани – прагнули незалежності але складали менше половини боснійського населення. 3. боснійські хорвати федеративні відносини у середині БіГ та конфедеративні відносини республіки у складі ЮФ. Лише мусульмани розглядали розпад Югославії як перш в історію власну можливість створити свою незалежну державу.

2га фаза – мусульмани прагнули створити унітарну ісламську державу. Особливості структуризації суб’єктів конфлікту визначили характер перебігу 1ї та 2ї фаз його розвитку. Ці фази майже збіглися у часі. Вони завершилися протягом 91 р. і відзначилися динамічністю та швидкоплинністю.

3 фаза – відбувалася всередині країни між 3ма ворогуючими етнічними групами з питань, що стосувалися переважно відносин республіки з федеральним центром. Хоча в результаті парламентських виборів і був створений коаліційний уряд, він не міг вирішити проблему виходу республіки з глухого конституційного кута, пов’язану з визначенням державного статусу та державного устрою республіки. Це призвело до війни референдумів

01.92 – президент БіГ Ізатбегович – референдум з питань незалежності. Бойкот референдуму сербами.

05.92 – початок війни, співвідношення сил на користь сербів. Початковий період був досить типовим і мало відрізнявся від ситуації у Придністров’ї Абхазії, нагірному Карабаху. Хоча на відміну від зазначених конфліктів, республіканські органи силових структур вже були підпорядковані президенту республіки БіГ. Особливість початкового періоду ескалації - основним її суб’єктом з боку боснійських сербів виступала ЮНА. До суттєвих особливостей можна віднести і ту обставину, що із загостренням воєнно-політичної кризи та початковим періодом її ескалації тривала війна на законодавчому фронті. Про свою незалежність оголосили: 1. БіГ. 2. Республіка Сербської БіГ. 3. федеративна держава Союзна Республіка Югославія(потім приєдналася Республіка Сербська БіГ).

1й період – вибух у Сараєві 27.05.92 через 5 днів після того, як БіГ стала членом ООН. Ізатбегович звинуватив сербів. Через 3 дні – ембарго на зброю РБ ООН. Перевага сербів, поразка мусульман.

2й період. 10 – 05.93 – перемігши мусульман військово, серби прагнули політично закріпити свою перемогу. Міжнародне співтовариство (ООН, НАТО (США), ЄС) головною метою вважало збереження БіГ як незалежної держави і, виходячи з цього, намагалося нейтралізувати загрози досягнення цієї мети. Дії міжнародного співтовариства були спрямовані передусім проти боснійських сербів та СРЮ, аби не допустити створення „Великої Сербії” шляхом приєднання територій боснійських сербів та хорватських сербів до оновленої Югославської Федерації. Завдяки:1. позбавити боснійських сербів підтримки з боку Югославської Федерації, 2. посилення міжнародної ізоляції боснійських сербів, 3. надання гуманітарної допомоги, 4. підтримка боснійських мусульман. 02.01.93 – план Венса-Оуена. Не влаштовував сербів.

3й період - 05 – 02. 93-94 –наростання збройної ескалації.

4й період – 02-09.94 – ескалація збройної боротьби між боснійськими сербами та мусульманами. Головна особливість – відкрита конфронтація з НАТО. Втручання Росії. Наприкінці 4го періоду боснійські серби опинилися в повній міжнародній ізоляції, а ескалація бойових дій тривала. Мусульмано- хорватське протистояння відзначалося стабільною деескалацією, яка завершилися підписанням федеративної угоди.

5й період – різка ескалація бойових дій мусульман. Зняття ембарго за ініціативи США.

6й період – 05 – 10.95. ініціаторами ескалації стали серби. Серби воюють на фронти – проти мусульман і ООН та НАТО. Став вирішальним періодом

заключний період – 5.10. 95 – угода про 60-денне перемир’я. Кінець вересня 95 – в Нью-Йорку угода про державний устрій БіГ – єдиний президент та проведення вільних виборів. 1.10. 95 - на американській військовій авіабазі Рейт-Паттерсон, що поблизу Дейтрона (штат Огайо) , розпочалися переговори про мирне врегулювання боснійського конфлікту та післявоєнного устрою Боснії. Інтереси боснійських сербів на переговорах в Дейтроні представляв президент СРЮ Мілошевич. 21.11. – Боснійська мирна угода між Республікою Боснія і Герцеговина, Республікою Хорватія і СРЮ була парафована. Відповідно до угоди БіГ ставала єдиною на території колишньою СФРЮ державою, що складалася з двох суб’єктів: Федерації Боснії і Герцеговини ( 51% території країни) і Республіки Сербської (41% території) з єдиними федеральними інститутами влади. Сараєво відходило до Федерації, а м. Гражде передбачалося зв’язати з нею спеціальним коридором. Відповідно до Угоди за 9 місяців мали бути проведені вільні та справедливі вибори президента і законодавчих органів, а також місцевих органів влади.

Дейтонські угоди зобов’язували сторони завершити протягом 30 днів виведення всіх своїх військ за лінію припинення вогню і створювали демілітаризовані зони для роз’єднання ворогуючих сторін завширшки 2 км по обидва боки лінії припинення вогню. Згідно з угодами забезпечення їхньої реалізації та зміцнення миру покладалося на 60-тисячний континент Сил втілення IFOR під проводом НАТО

Підписання Боснійської угоди в грудні 95 р. у Парижі не завершило, а тільки започаткувало процес закріплення миру в Боснії. Дейтонські угоди остаточно закріпили результати боснійського конфлікту: досягнення компромісу трьох ворогуючих сторін. Кожна зі сторін досягла своєї мети, але тільки до певної міри. Мусульмани відстояли незалежність Боснії і Герцоговини, але замість унітарної держави отримали напівконфедеративний устрій. Серби досягли конфедеративних стосунків з Федерацією Боснії і Герцеговини (Мусульмансько-хорватською), але не змогли приєднатися до оновленої Югославської Федерації. Тільки хорвати найбільше наблизилися до своєї мети: незалежності БіГ. Боснійські хорвати хотіли федеративних стосунків з мусульманами у складі республіки за умови збереження конфедеративних відносин з Хорватією і отримали їх.

21. Вплив зовнішнього втручання на динаміку розвитку боснійського конфлікту. У багатьох наукових російських та сербських виданнях стверджується, що основною причиною виникнення воєнно-політичної кризи у боснійському конфлікті стало визнання країнами ЄС незалежності БіГ. Але вперше країни ЄС визнали незалежність БіГ тільки 6.04, а США – 17.04.92, тоді як спалахи насильства між сербами та хорватами почалися одразу після референдуму президентом БіГ Ізатбеговичем з питань незалежності республіки.

22.05.92 – БіГ було прийнято до ООН. 27.05 – було скоєно вибух, в результаті якого загинуло 17 осіб, президент БіГ Ізатбетович звинуватив у тероризмі боснійських сербів. Через три дні після вибуху у Сараєві РБ ООН ухвалила резолюцію № 757, згідно з якою проти Югославії було запроваджено економічні санкції: ембарго на торгівлю і постачання нафтопродуктів, повітряне сполучення, заморожені фінансові рахунки західних банків, припинене науково-технічне співробітництво.

На початку липня 92 р. до Адріатичного узбережжя Чорногорії для патрулювання метою забезпечення торгового ембарго були направлені військові кораблі країн ЗЕС. Боснійські мусульмани, не маючи змоги чинити серйозний опір у збройній боротьбі з боснійськими сербами, закликали ООН, НАТО до прямої міжнародної воєнної інтервенції проти сербів. Та міжнародне співтовариство, окрім економічних санкцій було позбавлене будь-яких серйозних важелів впливу на боснійських сербів. На відкриту ж військову інтервенцію Захід і США не наважувався, розуміючи розміри можливих втрат. Але вже в липні 92 р. Австрія закликала РБ ООН вдатися до термінового воєнного вторгнення в БіГ. У серпні 92 р. Туреччина виступила з ініціативою „обмеженої” воєнної інтервенції у БіГ з метою знищення сербських позицій навколо Сараєва. Первинна мета: гуманітарна допомога місцевому цивільному населенню, передусім мусульманському, яке найбільше страждало від бойових дій. У зв’язку з цим у липні 92 р. за попередньою ініціативою ЄС, РБ ООН ухвалила рішення про створення зони безпеки навколо Сараєва разом з міжнародним аеропортом з метою доставки гуманітарної допомоги. Туди було введено обмежений контингент сил ООН з підтримання миру, який складався з канадських „блакитних шоломів”. У серпні 92 р. РБ ООН ухвалила Резолюцію № 770 про ситуацію в БіГ, якою дозволила підрозділам ООН застосовувати військову силу для забезпечення постачання гуманітарних вантажів. Основні зусилля боснійських мусульман були спрямовані на нелегальну закупівлю озброєнь та формування власної боєздатної армії. Січень 93 р. – військові кораблі ЗЄС і НАТО затримали в Адріатичному морі судно зі зброєю, яке прямувало з Ірану до Боснії. На його борту було виявлено ракети, стрілецьке озброєння китайського виробництва, японські автомобілі. Міжнародне співтовариство (ООН, НАТО (США), ЄС) головною метою вважало збереження БіГ як незалежної держави і, виходячи з цього, намагалося нейтралізувати загрози досягнення цієї мети. Дії міжнародного співтовариства були спрямовані передусім проти боснійських сербів та СРЮ, аби не допустити створення „Великої Сербії” шляхом приєднання територій боснійських сербів та хорватських сербів до оновленої Югославської Федерації. Завдяки:1. позбавити боснійських сербів підтримки з боку Югославської Федерації, 2. посилення міжнародної ізоляції боснійських сербів, 3. надання гуманітарної допомоги, 4. підтримка боснійських мусульман. За пропозицією Буша РБ ООН вирішила задіяти повітряну компоненту міжнародних збройних сил. 31.03.92 – Резолюція № 816 на території БіГ забезпечено зони, вільні від польотів військових літаків, включаючи і літаки сербських військово-повітряних сил.12.04.93 – в рамках операції НАТО „Денай флайт” військові літаки США, Франції і Голландії розпочали патрулювання повітряного простору над БіГ (200 бойових літаків НАТО з авіабаз в Італії та авіаносців в Адріатичному морі). За пропозицією ЄС, у Женеві 2.01.93 було проведено міжнародну конференцію щодо ситуації в Боснії.Боснійські серби – Караджич, хорвати – Бобан, боснійські мусульмани – Ізабетович. Керівник – уповноважений від ООН Сайру Венс, від ЄС – лорд Оуен. План „Венса-Оуена”: збереження БіГяк конфедеративної держави з трьох етнічних груп, 10 напівнезалежних провінцій. 9 – за національно-територіальними принципами, 1 (столична) – змішана. Не влаштовував сербів.

США (Клінтон) – розширення гуманітарної допомоги мусульманам, скасування ембарго на постачання озброєнь боснійських мусульман і початок бомбардувань сербських позицій. 17.04.93 – РБ ООН – Резолюція № 819 про посилення блокади проти СРЮ: закриті сербські порти на Дунаї, заморожені валютні рахунки усіх югославських фірм та банків за кордоном, затримувався автомобільний транспорт Югославії, судна в портах за межами країни. 21.04 – ООН оголосила м. Сребрениця зоною безпеки.1.05.93 – РБ ООН (США, Франція, Великобританія, Росія та Іспанія) – зони безпеки Тузла, Жепа, Горадже, Лихач. Червень – РБ ООН санкціонує завдання бойовою авіацією США і НАТО бомбових повітряних ударів по позиціях бойових з’єднань боснійських сербів. Підготовка НАТО до завдання повітряних ударів по сербських позиціях на прохання ООН. Втручання військових контингентів ООН дало змогу боснійським мусульманам перегрупувати свої сили і розгорнути бойові дії проти боснійських хорватів. Серпень – вересень 93р. на Женевських мирних переговорах під егідою ООН і ЄС договір: сербам - 50%, мусульманам – 30%, хорватам – 17% ( договір Олена-Столтенберга) – не задоволені мусульмани. Помилка міжнародних організацій – проблема не в територіях, а в політико-державному статусі.1994 – вибух міномета 5.02 – НАТО і ЄС ультиматум перед боснійськими сербами- в 10-денний термін відвести їхню важку зброю на 20 км від Сараєва під загрозою повітряних ударів. Артилерія мусульман – під контроль ООН. Серби йдуть на пряму конфронтацію з НАТО – воюють на 2 фронти – проти мусульман і НАТО.

Лютий 94 – завдяки втручанню Росії ескалації збройного протистояння між НАТО і сербами вдалося уникнути. Направляється російський миротворчий батальйон чисельністю 400 осіб. Мусульмани спровокували сербів на бойові дії, 28.02.94 – повітряна атака НАТО. Березень 94 – мусульманські „зелені берети” і бойові літаки НАТО розбивають сербів під м. Горадже Під тиском США ООН скасовує ембарго на продаж зброї. 19.03 – угода між Ізатбеговичем і Туджманом у Вашингтоні – мусульмансько-хорватська федерація з подальшою конфедерацією з Хорватією. Для США:1. противага СРЮ, 2. вплив США на Боснію,3. неможливість самостійної ісламської держави, 4. серби у невизначеності. 13.05.94 – Женева: Росія, Франція, Великобританія, Німеччина, США, Бельгія, Греція- новий план. Ескалація конфлікту – резолюція про бомбардування Боснії і Сербії. Серби обстрілюють зони безпеки ООН. 25 -26.05 – бомбардування літаками НАТО. 30.08 – миротворці виводять свої війська і готуються до сухопутної війни. 06.95 – сили швидкого реагування ”Звільнена сила”. – британська повітряна мобільна бригада та багатофункціональна французько-брит-датська бригада+США і НАТО. 30.08 – знищення сербських сил, звільнення Сараєва. Підписання Дейтонських угод, повна поразка сербів.