4.3.3. Адміністративно-правові відносини: поняття, види, структура та основні риси

Адміністративно-правові відносини – це урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що складаються у сфері державного управління, учасники яких виступають носіями певних прав і обов’язків.

Адміністративно-правові відносини характеризуються всіма ознаками правових відносин, але мають свої особливості, які полягають у тому, що:

- вони виникають в повсякденній практичній реалізації завдань і функцій держави при здійсненні управління господарським, соціально-культурним будівництвом, адміністративно-політичною сферою та іншою управлінською діяльністю;

- однією із сторін цих правовідносин обов’язково є орган виконавчої влади або його посадова особа, наділена владними повноваженнями;

- для адміністративно-правових відносин характерними є відносини субординації – це особливий зв’язок між їх учасниками, коли один з них за певних обставин має право вима­гати від іншого такої поведінки, яка передбачена адміністративно-правовою нормою;

- право суб’єкта управління одночасно виступає і обов’язком під час реалізації ним своїх матеріально-правових та процесуальних прав;

- адміністративно-правові відносини виникають за ініціативою будь-якого суб’єкта адміністративного права, але згода іншої сторони не є обов’язковою умовою для їх виникнення;

- невиконання однією із сторін адміністративних правовідносин своїх обов’язків зумовлює відповідальність цієї сторони не перед іншою стороною, а перед державою в особі її компетентних органів;

- адміністративно-правові відносини можуть виникати між органами виконавчої влади та іншими суб’єктами адміністративного права навіть коли вони не є відносинами, що здійснюються за методом підпорядкування;

- заходи правового впливу, що застосовуються до сторін адміністративно-правових відносин за порушення ними прав і невиконання обов’язків, як правило, є заходами адміністративного примусу;

- більшість спорів, що виникають між сторонами адміністративно-правових відносин, вирішуються в адміністративному порядку, а в судовому порядку після оскарження рішення адміністративного органу.

Адміністративно-правові відносини мають власну структуру, до якої входять суб’єкти, об’єкти та зміст.

До суб’єктів адміністративно-правових відносин можна віднести: державні органи – органи законодавчої, виконавчої та судової влади, прокуратури, їх структурні підрозділи та посадові особи; юридичні особи – підприємства, організації та установи, їх законні представники; фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства.

Названі суб’єкти можуть вступати у конкретні адміністративно-правові відносини лише при наявності адміністративної правосуб’єктності. Адміністративна правосуб’єктність суб’єктів адміністративних правовідносин визначається наявністю у них адміністративної правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.

Адміністративна правоздатність – це спроможність суб‘єкта адміністративних правовідносин мати права та нести юридичні обов‘язки у сфері виконавчої влади.

Адміністративна правоздатність державних органів та їх посадових осіб, а також юридичних осіб та їх законних представників залежить від обсягу їх компетенції, посадових повноважень, які виражені в законі або інших правових актах.

Адміністративна правоздатність державних органів, державних та недержавних організацій виникає з моменту видання акта про їх заснування, а припиняється з їх ліквідацією або реорганізацією.

Адміністративна правоздатність фізичних осіб у сфері державного управлін­ня виникає з моменту народження і припиняється з їх смертю.

Адміністративна правоздатність виступає основою адміністративної дієздатності. Адміністративна дієздатність – це здатність суб‘єкта своїми діями набувати і реалізовувати права та обов’язки у сфері управління.

Адміністративна дієздатність державних органів та юридичних осіб обумовлена їх правоздатністю і проявляється у їх спроможності бути позивачами чи відповідачами у суді або відстоювати свої інтереси перед керуючими чи контролюючими органами.

Адміністративна дієздатність фізичних осіб залежить від їх віку. Повної дієздатності фізичні особи набувають при досягненні 18 років. Фізичні особи віком до 18 років мають неповну або часткову дієздатність.

Адміністративна деліктоздатність – це здатність юридичної чи фізичної особи нести юридичну відповідальність за порушення норм адміністративного законодавства.

Адміністративна деліктоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації. Адміністративна деліктоздатність фізичних осіб залежить від їх віку та осудності. Загальний вік фізичної особи, з якого можлива її адміністративна відповідальність, визначено Кодексом про адміністративні правопорушення і складає 16 років. Осудність – це такий психічний стан фізичної особи на момент скоєння адміністративного правопорушення, при якому вона була здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Отже особливість адміністративної правосуб’єктності, тобто наявність адміністративної правоздатності, дієздатності та деліктоздатності, полягає в тому, що вона визначає можливість бути суб’єктом адміністративно-правових відносин.

Об’єкт – це ті різноманітні правові інтереси та соціальні блага, заради яких виникають адміністративні правовідносини. Об’єк­том адміністративно-правових відносин є поведінка учасників управ­лінських відносин (дії, утримання від дій), речі, матеріальні цінності, продукти духовної твор­чості, особисті нематеріальні блага (здоров’я, гідність людини, моральність та ін.).

Зміст адміністративних правовідносин визначається сукупністю прав та обов’язків учасників цих правовідносин. Наприклад, право вимагати дотримання правил поведінки, передбачених нормою адміністративного права.