4.1.6. Вік кримінальної відповідальності

Ст. 22 КК визначає вік кримінальної відповідальності:

- кримінальної відповідальності підлягають особи, що досягли до вчинення злочину 16-ти років;

- особи, що вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальної відповідальності за:

1) умисне убивство;

2) посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронних органів, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави;

3) умисне тяжке тілесне ушкодження;

4) умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;

5) диверсію;

6) бандитизм;

7) терористичний акт;

8) захоплення заручників;

9) зґвалтування;

10) насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом;

11) крадіжку;

12) розбій;

13) грабіж;

14) вимагання;

15) умисне знищення або пошкодження майна;

16) пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;

17) угон або захоплення залізничного рухливого складу, повітряного, морського чи річкового судна;

18) незаконне заволодіння транспортними засобами;

19) хуліганство (якщо зроблено групою осіб; особою раніше засудженою за хуліганство; якщо вчинений опір представнику влади чи представнику громадськості, що виконує обов'язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, що намагалися припинити хуліганські дії; якщо особа застосовувала вогнепальну чи холодну зброю або інший предмет, спеціально пристосований чи заздалегідь виготовлений для нанесення тілесних ушкоджень).

4.1.7. Вина й її форми

Новий КК вперше дає визначення вини (ст. 23):

«Виною визнається психічне відношення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності».

Форми вини

умисел необережність

прямий	непрямий	самовпевненість	недбалість
1)особа усвідомлює суспільно небезпечний характер діяння; 2)передбачає суспільно небезпечний характер наслідків 3)бажає їх настання	1); особа усвідомлює суспільно небезпечний характер діяння 2)передбачає суспільно небезпечний характер наслідків; 3)не бажає їх настання, але свідомо допускає	1)передбачає суспільно небезпечний характер наслідків; 2) легковажно розраховує на їх відвернення	1)особа не передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків; 2) хоча повинна була і могла їх передбачити.

Рис. 11.2. “Форми вини”