1.1.2. Класифікація держав (Форма держави)

Форма держави – це сукупність суттєвих засобів організації, устрою й здійснення державної влади, що виражають сутність держави.

Елементи форми держави:

1. форма правління – це організація верховної влади держави, тобто устрій вищих органів державної влади, їх структура, порядок створення й взаємодії між собою, з населенням, а також ступень участі населення в їх формуванні;

2. форма державного устрою – це територіальна організація держави, спосіб взаємодії між державою (центральною владою) та її складовими елементами (територіями);

3. політичний режим – це засоби, методи здійснення державної влади, її взаємодії з населенням.

Розглянемо ці елементи.

Форми правління:

1) монархія – форма державного правління, при якій верховна влада повністю або частково зосереджена в руках глави держави – монарха:

а) абсолютна (концентрація в руках монарха всієї повноти влади, одноособовість правління, надання владі священного походження, передача влади спадкоємцю, звільнення монарха від будь-якої відповідальності);

б) обмежена (конституційна):

• дуалістична (поряд з монархом функціонують представницькі заклади влади із законодавчими та контролюючими функціями, монарх зосереджує в руках виконавчу владу, лише частково – законодавчу, має право вето на рішення парламенту);

• парламентська (існує представницький орган влади – парламент, уряд формується парламентом, а не монархом, уряд підпорядкований парламенту, контролюється парламентом);

2) республіка – форма правління, при якій всі вищі органи державної влади обираються народом чи формуються загальнонаціональними представницькими закладами:

а) президентська (президент – глава держави і глава виконавчої влади, вибори президента відбуваються шляхом загального голосування, відповідальність виконавчої влади перед парламентом відсутня, уряд формується президентом);

б) парламентська (формування уряду парламентом, відповідальність уряду перед парламентом, вибори президента парламентом чи зборами виборців);

в) змішана (формування уряду президентом і парламентом, подвійна відповідальність уряду – перед парламентом та перед президентом, обрання президента на загальнодержавних виборах, здійснення загального керівництва урядом з боку президента, уряд очолює прем’єр-міністр):

• парламентсько-президентська;

• президентсько-парламентська.

Форми державного устрою:

1) унітарна держава – форма національно-державного устрою, при якій територія держави поділяється на адміністративно-територіальні одиниці. В унітарній державі – одна конституція, один вищий представницький орган (парламент), один уряд, єдина судова система;

2) федерація – форма державного устрою, при якій держава складається із державних утворень, що мають певну політичну самостійність.

Державні одиниці (республіки, штати, землі), що утворюють федеративну державу, є суб’єктами федерації й можуть мати свій адміністративно-територіальний устрій. Кожен суб’єкт федерації має свою конституцію, вищий представницький орган (парламент), уряд, судову систему. Крім того, є загальнодержавні конституція, вищий представницький орган (парламент), уряд, вищий судовий орган.

Ознаки федерації: оформляється договором міжнародно-правового характеру, що закріплюється загальнодержавною конституцією; єдина територія включає території суб’єктів федерації; існує єдине громадянство, поряд з цим – громадянство суб’єктів федерації; рішення вищих загальнодержавних органів є обов’язковими для всіх суб’єктів федерації; єдині збройні сили, грошова система, податкова система;

3) конфедерація – це союз самостійних держав, створений для досягнення певної державної мети: військової, податкової, зовнішньоекономічної, ін. Як правило, таке нестійке утворення розпадається чи переростає у федерацію.

Ознаки конфедерації: конфедерація не має загальнодержавної конституції, централізованої влади, податкової та грошової систем, збройних сил; кожен суб’єкт конфедерації має своє громадянство; конфедерація є союзом незалежних держав;

4) імперія – примусово створена держава, як правило, шляхом завоювання однієї держави іншою.

Політичний режим:

1) демократичний – здійснення державної влади на основі діючого права з додержанням прав людини в усіх сферах суспільного життя, верховенством права:

а) лібералізм – ідеологічна та суспільно політична течія, що поєднує прихильників парламентського ладу, прав, свобод людини, свободи підприємництва;

б) радикалізм – течія, що поєднує прихильників радикальних заходів;

в) консерватизм – течія, що поєднує прихильників традиційних заходів;

2) антидемократичний – режим, що характеризується відсутністю реального здійснення прав і свобод особи, верховенством держави над правом:

- тоталітарний режим – сукупність таких методів реалізації державної влади, при яких вся життєдіяльність суспільства, кожного громадянина абсолютно регламентовані, влада на всіх рівнях формується однією особою чи декількома особами з верхівки влади, влада не контролюється населенням, відсутня свобода слова, політичне життя характеризується, як правило, однопартійністю;

- авторитарний режим – сукупність засобів реалізації державної влади, при яких влада концентрується в руках правлячої верхівки, допускається деяке розмежування політичних сил, об’єднання громадян, але коли опозиція починає оказувати помітний вплив в суспільстві, вмикається механізм реакційних законів;

- диктатура – термін, що характеризує таку систему здійснення влади в державі, яка означає панування однієї особи, партії, класу;

- расизм – сукупність концепцій, основу яких складають положення про фізичну та психологічну нерівноцінність людських рас та вирішальний вплив расових відмінностей на історію та культуру суспільства;

- фашизм – воєнно-політичний режим, що представляє собою відкриту терористичну диктатуру найбільш реакційних сил. Фашизм – це ідеологія, що поєднує риси расизму, нацизму, вождізму, тоталітаризму.

В науковій літературі для характеристики політичного режиму використовуються такі поняття, як тиранія (правління, засноване на деспотизмі), деспотизм (жорстоке придушення свободи), охлократія (влада натовпу), ін.