Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1_sesia_45_voprosov_1.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
28.04.2019
Размер:
100.16 Кб
Скачать

6.Галицько-Волинська держава як спадкоємиця традицій Київської Русі, її внутрішня та зовнішня політика.

Безпосереднім спадкоємцем Київської Русi стало Галицько-Волинське князівство. Утворене у 1199 р. Романом Мстиславовичем, воно служило опорою українській державності протягом наступного століття і проіснувало до 1340 р.  Збережені Галицько-Волинським князівством українські державницькі традиції були сприйняті українською шляхтою.

Ось чому видатний український історик Михайло Грушевський стверджував, що Галицько-Волинське князівство безпосередньо успадкувало політичні та культурні традиції княжого Києва.  Отже, значення Київської Русі – держави, створеної українським народом на княжому етапі його історії, за словами того ж таки Михайла Грушевського, полягає в тому, що вона є першою формою української державності.

Своеї могутності воно досягло за часів Данила Галицького. Він започаткував модель спілкування з сусідами, головною ідеєю якої стали компроміси. На відміну від Київської Русі Галицько-Волинське князівство розвивалося на єдиній українській основі.

Галицько-Волинське князівство проводило незалежну політику на міжнародній арені. Воно добилося політичних успіхів у боротьбі уз Золотою Ордою.

Галицький князь користувався авторитетом на міжнародній арені, підтримував дипломатичні взаєми-ни не лише з сусідами, а й із Візантією, Священною Римською імперією.

7.Державотворча діяльність визначних представників династії Рюриковичів у Галицько-Волинському князівстві (1199 – 1340 рр.).

Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за часу правління Володимиркового сина Ярослава Осмомисла. Його володіння сягали вздовж Дністра досить далеко на південь; навіть землі в нижній течії Пруту й Дунаю опинились у певній за-лежності від Галича. Зростало значення Дністра у міжнародній торгівлі, що, в свою чергу, сприяло розвиткові міст князівства. Галицький князь користувався авторитетом на міжнародній арені, підтримував дипломатичні взаєми-ни не лише з сусідами, а й із Візантією, Священною Римською імперією.

Смертю Романа скористались галицькі боярські угруповання, які не допустили до влади Романової вдови та його малолітніх синів Данила і Василька. Оскільки політично безпринципні боярські угруповання йшли на угоди з угорськими феодалами, які прагнули до захоплення Галичини й Волині, боротьба Данила і Василька Романовичів проти бояр, за об'єднання галицько-волинських земель набира-ла характеру визвольної війни за державну незалежність. Романовичі спирались на широкі ко-ла населення і на ту частину бояр, що розраховувала на покровительство князів. Вони були прихильниками не боярського свавілля, а міцної князівської влади. Для перемоги Романовичів мала істотне значення і позиція селян-общинників, які входили до княжого пішого війська. Союз князівської влади, боярства, що їй служило, і міської верхівки був спрямований на встановлення та-кого варіанту державного ладу, який значно більше відповідав потребам економічного і культурного роз-витку, ніж боярська олігархія. В результаті тривалої боротьби Данилові Галицькому вдалось подолати угруповання галицьких і перемишльських бояр, які орієнтувались на підтрим-ку Угорського королівства. У 1237-1238 рр. Данило остаточно укріпився в Галичі. Волинь він залишив молодшому братові Василькові, який у всіх важливих справах діяв спільно з Данилом. 1238 р. Данило розгромив тевтонських рицарів Добжинського ордену, що захопили місто Дорогичин, і взяв у полон магістра ордену Бруна. Незадовго до зруйнування Києва Батиєм Данило укріпився в Києві і посадив там тисяцького Дмитра, досвідченого і хороброго воєводу, якому і довелось керувати обороною міста. Столицею свого князівства Данило Романович обрав нову резиденцію Холм. З наказу Данила і його брата Василька Романовича були споруджені міста-замки Данилів, Крем'янець, Угровеськ та інші. До міст Данило запрошував "сідлярів, і лучників, і тульників, і ковалів заліза, й міді, і срібла, і життя наповнювало двори навколо замку, поля і села". Ці слова у літописі наводяться при описі заснування Холма.

На початку XIV ст. Волинське і Галицьке князівства знову об'єднались в руках одного князя - Юрія І Львовича, внука Данила Галицького. У 1308-1323 рр. в Галицько-Волинському князівстві правили сини Юрія - Лев II і Андрій. З їх іменами пов'язана важлива сторінка історії Закарпаття. В 1315 та 1320 р. тут розгоралися повстання проти короля Угорщини Карла-Роберта, основоположника нової династії – Анжуйської. Проте сі вони були придушені . На міжнародній арені Галицьке-Волинське князівство за Андрія і Лева Юрійовичів орієнтувалось на союз з Тевтонським орденом.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]