Аналіз майна підприємства. Аналіз оборотних активів.

1. Аналіз необоротних активів

   1. Аналіз нематериальних активів

Питома вага їх у майновій масі всіх активів підприємства в даний час на вітчизняних підприємствах незмірно низький у порівнянні з аналогічними показниками підприємств у країнах з розвитий ринковою економікою.

Наявність їх у складі активів побічно характеризує обрану цим підприємством стратегію як інноваційну, тому що воно вкладає кошти в патенти, ліцензії, іншу інтелектуальну власність.

Виділяють наступні види економічного аналізу ефективності використання нематеріальних активів підприємства:

аналіз структури і стану нематеріальних активів по видах, термінам корисного використання і правової захищеності;

аналіз прибутковості нематеріальних активів;

аналіз ліквідності нематеріальних активів і ступеня ризику вкладень капіталу в нематеріальні активи.

Аналіз структури і динаміки нематеріальних активів

За даними балансу підприємства (ф.№1) і додатка до звітності підприємства (ф.№5) можна провести аналіз структури і динаміки змін в обсязі нематеріальних активів усього і по видах за звітний період. Для полегшення аналізу будуємо порівняльний аналітичний баланс (табл. 1).

Таблиця 1

Групи нематеріальних активів	Абсолютні величини		Питома ваги,%		Зміни
	На початок звітного периода	На кінец звітного периоду	На початок звітного периода	На кінец звітного периоду	В абсолютних величинах (3-2)	У питомій вазі,% (5-4)	Базисні темпи росту (6:2)*100
1	2	3	4	5	6	7	8
Права користування природними ресурсами
Права користування майном
Права на знаки для товарів і послуг
Права на об’єкти промислової власності
Авторські та суміжні з ними права
Гудвіл
Інші нематеріальні активи
Разом

Крім цього форму №5 можна використовувати як самостійну аналітичну таблицю.

При наявності звітних даних за ряд періодів проводиться трендовый аналіз, тобто розраховують абсолютні і відносні відхилення стосовно постійної і перемінної бази, а також визначають середні відхилення.

Нематерильные активи неоднорідні по своєму складі, по характеру використання чи експлуатації в процесі виробництва, по ступені впливу на фінансовий стан і результати хозяйстенной діяльності. Тому необхідний дифференцированый підхід до їхньої оцінки. Для цього проводиться класифікація й угруповання нематеріальних активів по різних ознаках. Таким чином, з'являється можливість оцінки структури нематеріальних активів у заданому розрізі классификаионных ознак.

Найбільш важливий аналіз і оцінка структури нематеріальних активів по иточникам надходження (придбання), по видах, по термінах корисного використання, по ступені правової захищеності, по ступені престижності, по ступені ліквідності і ризику вкладень капіталу в нематеріальні об'єкти, по ступені испльзования у виробництві і реалізації продукції, по напрямках вибуття й ін.

При аналізі структури нематеріальних активів по джерелах надходження виділяють наступні групи об'єктів:

нематеріальні активи — усього, тис.грн., у тому числі:

а) внесені засновниками;

б) придбані за чи плату в обмін на інше майно;

в) отримані безоплатно від юридичних і фізичних осіб;

г) субсидії державних органів.

При аналізі структури нематеріальних активів по ступені правової захищеності виділяють наступні групи об'єктів:

нематеріальні активи — усього, тис. грн. у тому числі захищені:

а) патентами на винаходи;

б) зареєстрованими ліцензіями;

в) свідченнями на корисну модель;

г) патентами на промислові зразки;

д) свідченнями на товарний знак;

е) свідченнями на право користування найменуванням місць походження товару;

ж) свідченнями про офіційну реєстрацію програм ЕОМ, баз даних і топологий мікросхем;

з) авторськими правами.

Для аналізу структури нематеріальних активів по термінах корисного використання складається наступна таблиця (табл.2)

Таблиця 2.

Структура нематеріальних активів по термінах корисного використання

показники	Строк корисного використання											разом
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	Більш 10 років
Нематеріальні активи: Тис.грн.
% до підсумка

У сучасних умовах нормальний термін «життя» корисного використання результатів інтелектуальної власності складає 5—7 років. Більш 10 літнього терміну корисного використання мають нематеріальні активи: права на користування землею, природними й іншими ресурсами.

При аналізі структури вибуття нематеріальних активів об'єкти групують по наступним напрямках:

Вибуло в звітному періоді нематеріальних активів — усього, тис. руб., у тому числі з причин:

а) списання після закінчення терміну служби;

б) списання раніше встановленого терміну служби;

в) продаж (поступка) виключних прав;

г) безоплатна передача нематеріальних об'єктів.

Чи престижність значимість нематеріальних об'єктів може бути оцінена тільки експертним шляхом. Існує безліч факторів, що стримують реалізацію виняткових особливостей, чи властивостей, характерних для цих об'єктів. До таких факторів відносяться: несвоєчасність нововведення, дорожнеча, надмірна винятковість, обмежений коло споживачів, недостатня правова захищеність та інші. Тому експерти використовують як основний критерій престижності нематеріальних об'єктів спектр можливого корисного використання їхніх властивостей на 3-х рівнях: міжнародному рівні, загальнонаціональному рівні, галузевому чи регіональному.

Вкладення капіталу в нематеріальні активи по ступені ліквідності і ризику можуть бути оцінені по трьох категоріях:

• високоліквідні,

• обмежено ліквідні (середня група),

• низьколиквидні.

Ця класифікація відносна. У цілому вкладення капіталу в нематеріальні активи при оцінці ліквідності майна підприємства прийнято відносити до низколиквидным, тобто їх реализуемость нижче реализуемости основних і оборотних активів. Тому при необґрунтованому збільшенні частки нематеріальних активів у майні підприємства структура балансу погіршується. Знижуються показники поточної ліквідності, сповільнюється оборот основних засобів і всього капіталу підприємства.

Ріст нематеріальних активів неминуче приводить до зменшення величини власного оборотного капіталу. У результаті погіршуються показники забезпеченості підприємства оборотними коштами. Фінансово-експлуатаційні потреби покриваються за рахунок позикових і додатково притягнутих джерел, що створює фінансову напругу і викликає труднощі у фінансуванні поточної операційної діяльності підприємства.

Придбання нематеріальних активів має своєю метою одержання економічного ефекту від їхнього використання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг. У більшості випадків вкладення в нематеріальні активи являють собою вкладення в об'єкти промислового застосування — покупка ліцензії на використання технології виготовлення продукції; витрати по наданню технічної допомоги й інженерних послуг по проектуванню і розміщенню виробничих потужностей, організації керування технологічними процесами, збуту й обслуговуванню ліцензованих виробів і т.п. Тому ефективність цих вкладень повинна розглядатися з позицій підвищення прибутковості виробництва.

Розрахунок ефективності використання нематеріальних активів сполучений з великими труднощями і вимагає комплексного підходу.

Ефект від придбання підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду і знань, а також «ноу-хау» (тобто незапатентованого досвіду) може бути визначений тільки за результатами реалізації підприємством продукції, зробленої з використанням ліцензії і «ноу-хау». Однак обсяг продажів залежить від безлічі інших факторів (ціни, попиту, якості товару й ін.) і вичленувати ізольовану дію кожного з них дуже важко.

Ефективність придбання ліцензій і «ноу-хау» залежить також від розмірів одноразових платежів за них; від термінів фінансування й обсягу капітальних вкладень підприємства у виробничі та інші фонди; поточних витрат, зв'язаних з виготовленням і збутом ліцензійної продукції.

Розрахунок економічного ефекту (Э т) використання ліцензій і «ноу-хау» за період Т може бути здійснений по формулі:

де: Т — період використання ліцензії;

R_t — вартісна оцінка результату використання ліцензійної технології в році;

S_t — витрати, зв'язані з використанням ліцензійної технології в році;

r — ставка дисконтирования (приведення різночасних витрат до одного моменту часу).

У якості r для розрахунків використовуються: середня річна ставка банківського відсотка; середня річна норма прибутку, середній норматив ефективності капітальних вкладень.

Результатом використання ліцензії може бути:

• весь виторг від реалізації продукції, якщо її виробництво неможливе без даної ліцензії;

• тільки частина продукції, обумовлена по вартості вузлів і деталей, виготовлених за новою технологією і вхідних до складу виробу, чи реалізованих окремо;

• частина виторгу від реалізації продукції, отримана за рахунок підвищення якості продукції і відповідної надбавки в ціні товару;

• приріст виторгу за рахунок підвищення конкурентноздатності продукції і розширення за рахунок цього ринків збуту;

• економія капітальних вкладень за рахунок відмовлення від проведення власних досліджень і розробок, що веде до росту фондів нагромадження;

• економія поточних витрат за рахунок скорочення тривалості виробничого циклу, зниження норм витрати матеріальних і трудових витрат на виробництво продукції.

Кінцевий ефект від використання нематеріальних активів виражається в загальних результатах господарської діяльності: у зниженні витрат на виробництво, збільшенні обсягів збуту продукції, збільшенні прибутку, підвищенні платоспроможності і стійкості фінансового стану.

Виходячи з цього основним принципом керування динамікою нематеріальних активів є формула: темпи росту віддачі капіталу повинні випереджати темпи росту витрат капіталу. Іншими словами, у динаміку темпи росту виторгу від реалізації чи продукції прибутку, повинні випереджати темпи росту нематеріальних активів (табл. 3)

Таблиця 3

Аналіз ефективності нематеріальних активів

№		Попередній рік	Звітний рік	Звітний рік у % до попереднього року
1	2	3	4	5
1	Нематеріальні активи	4137	5868	141,8
2	Виторг від реалізації продукції (робіт, послуг)	12145	18946	156.0
3	Чистий прибуток	2230	3790	170,0
4	Прибутковість нематеріальних активів (стор.3 : стор.1)	0,54	0,65	120,3
5	Оборотність нематеріальних активів (стор.2 : стор.1)	2,9	3,2	110.3
6	Рентабельність продажів, % (стор.3 : стор. 2)	18,4	20,0	108,7

Як видно з табл. 3, показники ефективності використання нематеріальних активів у звітному періоді в порівнянні з попереднім періодом покращилася. Прибутковість нематеріальних активів виросла на 20,3%. Основними факторами росту прибутковості є прискорення оборотності нематеріальних активів і підвищення рентабельності продажів. Кількісний вплив цих факторів може бути визначено методом ланцюгових чи підстановок будь-яким іншим відомим методом факторного аналізу.

Прибутковість нематеріальних активів оцінюється по загальноприйнятій формулі прибутковості капіталу (усього капіталу, власного капіталу, основного капіталу і т.д.):

де: r — прибутковість (рентабельність)нематеріальних активів;

Р – чистий прибуток;

VB - середня за період вартість нематеріальних активів.

За допомогою методів факторного моделювання можна перетворити вихідну формулу прибутковості нематеріальних активів у наступний вид:

де: N - обсяг продажів (виторг від реалізації продукції, робіт, послуг);

P/N - рентабельність продажів;

N/VB — кількість оборотів (оборотність) нематеріальних активів за період.

Таким чином, прибутковість нематеріальних активів може бути підвищена за рахунок прискорення їхньої оборотності і підвищення рентабельності продажів.