1.Охарактеризуйте дослов’янський етап державотворення на території України у найдавніші часи.

На території України перші люди зявилися близько 1 млн рокув тому. З їхньою появою на цій території почали вже з’являтися певні осередки державності. Так як навіть перші люди об’єднувалися в стада, та мали свою певну територію, яку захищали від ворогів, та жили по певним законам.

Але перші найбільш могутні держави з’явилися на території України, коли прийшли перші кочові племена. Це були кіммерійці-кочовий народ, досить жорстокий. Кіммерійці були першим народом в Україні, хто перейшов від осілого до кочового скотарства. Основою їхнього господарства було конярство. Вони були першим народом в Україні, який мав царів. Вже після них, існувала найбільш могутніша держава - Скіфія. Вони примандрували зі степових районів Передкавказзя. Як і кіммерійці, скіфи були іраномовними кочовиками, основу господарства яких становило конярство. За часів найбільшої могутності скіфи поширили владу на багато сусідніх народів та утворили єдину кочову орду. В 5-4 ст. до н. е. їхня держава сягнула розквіту. Вчені називають її Великою Скіфією. У 3 ст. до н. е. у причорноморських степах заступили сармати. Сармати жили племенами, кожне з яких мало свою назву. Як-от: язиги, Роксолани, сіраки, аорси, алани. Особливістю сарматського соціального строю було високе становище у суспільстві жінок.

У 7 ст. до н.е. у Північному Причорономор’ї з’являються перші грецькі поселення, процес, який називається грецькою колонізацією. На той час з’являються такі міста, як Тіра, Ольвія, Пантікапей, Херсонес Таврійський, Керкінітіда. Близько 480 р. до н. е. там виникло Боспорське царство, що об’єднало більш як 20 грецьких міст. Це була остання велика держава, до появи слов’ян.

Отже, до появи слов’ян на нашій території вже з’являлися перші держави. На жаль вони існували не довго, бо на їхню зміну приходили інші племена, які створювали свою державу. Тобто, вже на той час перші люди намагалися, створити певну державу, жити по певним законам.

2.Східнослов’янські протодержавні утворення, їх територія, устрій та суспільний лад (V – і половина іх ст.)

Уперше слов'яни згадуються у працях Тацита, Птоломея (I ст. н.е.) під назвою “венеди”. Розселялися вони у районі Балтійського моря. Пізніше, з венедів вирізняються дві групи слов'янського населення - анти (від Дунаю до Дону і Азовського моря) і склавіни. Держава антів проіснувала близько трьох століть і у 602 році загинула під натиском аварів. Починаючи з VII ст. у літературі трапляється назва "слов'яни" - людність, яка мешкала на правому березі Дніпра. Незабаром формується понад 10 великих племінних об'єднань східних слов'ян, які заселяли землі нинішніх України, Росії і Білорусі. Перелік цих об'єднань міститься у “Повісті временних літ”. Складаються й великі спільноти. Існують згадки про три центри - Куявію, Славію, Артанію.

Економічною основою східнослов’янського суспільства була родова власність на землю.

3.Політичний лад та державний устрій Київської Русі (іх – перша половина хііі ст.)

Київська Русь - ранньофеодальна держава з монархічною формою правління. Протягом IX--XIII ст. влада пережила складну трансформацію. На етапі становлення Давньоруської держави утворилася дружинна форма державності: на ґрунті княжої дружини сформувався примітивний апарат управління, судочинства та збирання данини. У цей час дружина виконує не тільки роль війська, а й радників. Центральною фігурою цієї форми державності є князь, який більше виявляє себе як воєначальник, а не як державний діяч. У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія: вся повнота влади дедалі більше зосереджується в руках князя, дружина відходить від державних справ, а на рішення князя впливає лише частина старших дружинників та вихідців зі старої племінної аристократії - бояри.

Отже, розвиток державності Київської Русі відбувався у двох напрямах: від системи управління, що випливала з військової організації, -- до цивільних форм правління та під посилення централізму -- до децентралізації. Основними елементами механізму політичної влади в Давньоруській державі були князь, боярська рада та віче (збори міського населення). Великий київський князь був головним носієм державної влади, гарантом функціонування всіх органів управління, репрезентантом країни на міжнародній арені, символом державної стабільності. У його руках було зосереджено всю повноту законодавчої, виконавчої, судової та військової влади. У своїй діяльності князь спирався на військову підтримку дружини та ідеологічну -- церкви. Дружина являла собою постійне військо, що виконувало роль апарату примусу. Вона формувалася на засадах васалітету і складалася зі старшої (бояри, великі феодали) та молодшої («отроки», «діти боярські», «пасинки») дружин. За свою службу старші дружинники одержували землі, а молодші -- частину військової здобичі або плату.