Бюджетна система

1.Сутність і призначення бюджету.

Бюджет держави – складова ланка державних фінансів. Суть бюджету – фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної.

Слід підкреслити, що бюджет розглядається як самостійна еко¬номічна категорія. Ця категорія, будучи частиною фінансів, харак¬теризується тими ж ознаками, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, а саме:

1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, пов'язаних із вилученням частки національного доходу державою, і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань;

2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національ¬ного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галу¬зями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мі¬рою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потре¬бами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять пе¬ред суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Звідси можна зробити висновок щодо специфічного суспільного призначення бюджету — задоволення потреб суспільства та його адміністративно-територіальних формувань.

За своєю економічною сутністю бюджет — це грошові відноси¬ни, які виникають між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами — з іншого, в процесі перерозподілу національ¬ного доходу (частково і національного багатства) у зв'язку із фор¬муванням і використанням бюджетного фонду, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних захо¬дів, потреб оборони і державного управління.

2.1. Характеристика бюджетної системи України.

Бюджетний устрій - це організація та принципи побудови бюджетної системи, що визначає її ферит кальну структуру та зв'язок між окремими ланками.

Бюджетний устрій визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни і визначає структуру бюджетної системи.

Основами бюджетного устрою є:

встановлення видів бюджетів; встановлення принципів побудови бюджетної системи; розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи; організація взаємовідносин між різними бюджетами.

1) Встановлення видів бюджетів:

Бюджетна система Україна - це сукупність державного та місцевих бюджетів, що базується на врахуванні економічних відносин в суспільстві відповідно до адміністративно-територіального поділу і врегульована нормами бюджетного права. Бюджетна система України є двох рівнявою (схема).

Як видно зі схеми, бюджетна система України включає чотири рівні, що відповідають її адміністративно-територіальному поділу:

- загальнодержавний;- обласний; - районний;- низовий.

На районному рівні формуються районні бюджети (сільських районів), міські бюджети (як міст обласного значення з районним поділом, так і без такого поділу), а також бюджети районів у містах. На низовому рвні формуються усі бюджети, що утворюються у населених пунктах (бюджети місцевого самоврядування).

Для цілей аналізу і оцінки рівня перерозподільних процесів використовується Зведений бюджет - який формується шляхом об'єднання показників доходів і видатків всіх рівнів бюджетів. Він є сукупністю показників всіх бюджетів, що утворюються державою та місцевими органами і використовується для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Але це лише додатковий зведений документ, який ніким не затверджується і ніхто не відповідає за його виконання в загальній сумі.

Бюджет складається із загального та спеціального фондів. Спеціальний фонд бюджету включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень та гранти і допомогу, одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретні мету.

2) встановлення принципів побудови бюджетної системи

- принцип єдності - передбачає єдність правової бази, єдиними підходами до регулювання бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією.

- принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний період;

- принцип самостійності - держава коштами держбюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів місцевого самоврядування; самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства, правом самостійно затверджувати бюджети

- принцип обґрунтованості - формування бюджету здійснюється на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку та на основі затверджених методик та правил оцінки надходжень та видатків;

- принцип ефективності - у процесі складання та виконання бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів

- принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимальному наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державнго бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:

- видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші видатки, які не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню;

- видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного виконання;

- видатки на реалізацію прав та обов'язків місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і повинні фінансуватись за рахунок місцевих бюджетів.

- принцип прозорості передбачає затвердження Верховною Радою та місцевими Радами відповідних бюджетів і прийняття рішень щодо звіту про їх виконання;

- принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями - повноваженнями, наданими головному розпоряднику бюджетних кошті законом про бюджет, що дозволяє надавати бюджетні асигнування; формується на основі бюджетних запитів - пропозицій з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для здійснення діяльності та виконання функцій на наступний бюджетний період.

3) Розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи - визначається фінансовою моделлю суспільства, основами побудови податкової системи і системи доходів бюджету, врівноваженістю територіального розвитку, форм власності. Вибираючи ту чи іншу модель бюджетного устрою, держава встановлює і певну систему розподілу доходів і видатків між бюджетами, яка виходить з розподілу видатків.

Основу розподілу видатків становить розподіл функцій та повноважень між рівнями державної влади й управління (на основі принципу субсидіарності). Видатки загальнодержавного характеру фінансуються із центрального бюджету, видатки регіонального значення - з відповідних місцевих бюджетів.

Розподіл доходів між бюджетами є похідним від розмежування видатків і має забезпечити надійність та стабільність дохідної бази бюджетів усіх рівнів.

Розмежування доходів між бюджетами може здійснюватися двома методами:

- Перший - закріплення за кожним бюджетом певних доходів - закріплення може відбуватися шляхом повного передання того чи іншого доходу у конкретний бюджет або через визначення стабільних нормативів розподілу окремих доходів між двома чи кількома бюджетами (нормативи установлюються як у твердо фіксованих розмірах у відсотках від загальної суми надходжень, так і шляхом розподілу ставок податків);

- Другий - полягає в установленні системи бюджетного регулювання, тобто здійсненні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи поділяються на дві групи: закріплені і регулюючі. Закріплення окремих доходів відбувається так само, як і при попередньому методі. Від регулюючих доходів щорічно встановлюються для кожного бюджету індивідуальні нормативи з метою збалансування бюджетів або вирівнювання їх дохідної бази.

4) організація взаємовідносин між різними бюджетами - міжбюджетні взаємовідносини бувають вертикальні й горизонтальні. Вертикальні виникають між бюджетами різних рівнів (тільки між безпосередньо пов'язаними бюджетами, розташованими поруч у вертикальній структурі). Горизонтальні взаємовідносини складаються між бюджетами одного рівня.

Залежно від характеру організації взаємовідносин вони бувають регламентовані й договірні. Регламентовані виникають і здійснюються тільки відповідно до чинних законодавчих та інструктивних документів і характеризуються чіткими правилами їх здійснення. Договірні ґрунтуються на відповідних домовленостях двох органів влади чи управління. При цьому окремі елементи таких взаємовідносин теж можуть регламентуватись, але виникають вони лише на підставі угоди.