- •Бюджетна система
- •1.Сутність і призначення бюджету.
- •2.1. Характеристика бюджетної системи України.
- •2.2.Принципи побудови бюджетної системи.
- •3.1.Розподіл доходів між ланками бюджетної системи.
- •3.2.Розподіл видатків між ланками бюджетної системи.
- •4..Бюджетна класифікація.
- •5.1.Доходи бюджету і видатки бюджету за бюджетною класифікацією.
- •5.2.Фінансування бюджету і державний борг за бюджетною класифікацією.
- •6.Зміст і призначення державного бюджету.
- •7.Характеристика доходів бюджетів.
- •8.Штрафи і санкції сплачені за порушення податкового законодавства.
- •9.Неподаткові надходження (платних послуг, грошово-речових лотерей, відсотки банків за користування вільними коштами, дивідендів, ренти).
- •10.Бюджетне фінансування. Форми та методи бюджетного фінансування.
- •11.Розпорядники бюджетних коштів, їх функціонування.
- •12.Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи.
- •13.Нормування видатків, види норм.
- •14.Сутність і необхідність державного кредиту.
- •15.Порядок складання проекту державного бюджету України.
- •16.Порядок складання, розгляду і затвердження місцевих бюджетів.
- •17.Сутність бюджетно-кошторисного фінансування.
- •18.Державне казначейство і його завдання з касового виконання бюджету України.
- •19.Організація управління бюджетною системою України.
- •20.Внутрішні і зовнішні запозичення.
- •24 Бюджетна система
17.Сутність бюджетно-кошторисного фінансування.
Виділення коштів з бюджету на забезпечення діяльності апарату законодавчої та виконавчої влади, управління, суду й прокуратури, обороноздатності країни, на утримання соціально-культурної сфери, а також державних та комунальних підприємств, установ та організацій, які не мають своїх доходів (бюджетних установ), здійснюється шляхом кошторисно -бюджетного фінансування.
Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів - кошторисів витрат.
Таким чином, за цим методом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній формі власності (бюджетна сфера). Обсяг передбачуваних витрат згідно з кошторисами закріплюється в бюджетах, які приймаються на відповідних рівнях - у Державному бюджеті, бюджеті Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетах.
На кошторисно - бюджетному фінансуванні утримуються державні та комунальні:
- установи соціальної сфери;
- освітні установи - школи, середні спеціальні та вищі учбові заклади;
- установи охорони здоров'я - лікарні та поліклініки, державні та дитячі дошкільні установи;
- установи культури - бібліотеки, будинки культури, дитячі театри;
- об'єкти фізичної культури;
- установи Міністерства оборони, Національної Гвардії, Прикордонних військ, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України;
- органи законодавчої та виконавчої влади, суди та прокуратура.
Отже, забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами називається кошторисно-бюджетним фінансуванням. Кошторисно-бюджетне фінансування - це система науково та економічно обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об'єкту, що фінансується.
Кошторисно-бюджетне фінансування здійснюється на основі загальних принципів бюджетного фінансування: плановість, безоплатність і безповоротність, цільове спрямування коштів, ефективність їх використання, фінансування в міру виконання плану, оптимальне поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел, здійснення контролю за використанням коштів. Додатковими принципами кошторисно-бюджетного фінансування є: одержання максимуму ефективності при мінімумі витрат; урахування раніше використаних коштів.
Всю фінансову діяльність держави пронизує метод планування, оскільки усі витрати з централізованих фондів коштів повинні обов'язково відображатися у фінансових планах. Об'єктивною необхідністю планування за нинішніх умов є посилення соціальної спрямованості фінансових планів, відмова від залишкового методу фінансування соціальної сфери. Фінансове планування здійснюється шляхом укладання фінансових планів - індивідуальних і зведених. Індивідуальні фінансові плани включають баланси доходів та видатків підприємств, кошториси бюджетних установ тощо. Зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, територіальні та галузеві. Загальнодержавними планами є зведений фінансовий баланс, державний бюджет, баланс доходів і витрат населення. Територіальні фінансові плани - місцеві бюджети, зведені фінансові баланси територій, плани фінансових інститутів. Галузеві включають фінансові плани міністерств, відомств, корпорацій, об'єднань тощо. Усі інансові плани пов'язані між собою внаслідок юридичної та економічної природи бюджету.
Принцип безповоротності та безоплатності фінансування державних видатків означає виділення коштів без прямого їх повернення державі та без внесення до державних фондів коштів будь-якої платні за отримання цих коштів. Водночас економічний зиск держави у видатковій політиці полягає в тому, що непряме (опосередковане) повернення отриманих від держави коштів реалізується у матеріальному прирості основних фондів у державній та комунальній виробничій і невиробничій сферах, збільшенні прибутків державних та комунальних підприємств, підготовці кваліфікованих кадрів.
Принцип цільового спрямування фінансування державних витрат полягає у необхідності суворого додержання при здійсненні видатків цілей та заходів, що фінансуються відповідно до затверджених фінансових планів. Тобто, якщо кошторисом бюджетної установи передбачено певну суму, що повинна спрямовуватися на фінансування поточних видатків протягом звітного періоду, така сума може відпускатися саме на фінансування поточних видатків (наприклад, виплату заробітної плати працівників або фінансування відряджень). Кошти мають відпускатися та використовуватися у межах затверджених фінансових планів на підставі чітко визначених нормативів.