19.Організація управління бюджетною системою України.

Бюджет як явище в історії людського суспільства з’явився порівняно недавно – в епоху капіталізму (феодалізм не знав єдиного документа, який об’єднував би всі доходи і видатки держави). Бюджет в усіх країнах світу є основою державних фінансів і основним фондом грошових коштів держави.

Архіви донесли до нас відомості, що слово «бюджет» походить від нормандського bouqe, що в перекладі означає “кишеню”, “мішок”, “шкіряний мішок”. Це слово почали використовувати англійці, змінивши його на budget, що в дійсності виявилося шкіряним мішком, у якому приносили в парламент документи, де були відомості про державні доходи і витрати, а потім словом budget стали називати доповідь канцлера, з якою він виступав у парламенті.

Перші спроби складання бюджету у формі кошторисів доходів і витрат, у Європі зафіксовані у Франції в часи Пилипа Красивого в 1302 році. Надалі було припинено, тому що глава держави, як правило, повновладно і безконтрольно розпоряджався всіма державними коштами. Фінанси держави не були відділені від королівських.

Повернулися до складання кошторисів доходів і витрат у часи міністра фінансів Сюлли (1599-1611). Це введення продовжив міністр фінансів Франції Неккер (1777-1781р. і 1788-1790) і йому належить ідея публічності в народному господарстві. Саме Неккер створив фінансові основи, на яких пізніше базувалися правила складання бюджету, що існують до наших днів.

Однак новий клас буржуазії був зацікавлений в одержанні фінансової підтримки з боку держави й активно виступав проти необмежених фінансових прав монархів. Буржуазія вимагала встановлення контролю за державними витратами, з правом заснування і скасування податків. Їхні вимоги були втілені в життя в результаті буржуазних революцій.

В даний час майже не залишилося держав, що свою діяльність не фінансували б з державного бюджету країни. Фінансові відносини, що складаються в держави з підприємствами, організаціями, установами і населенням, називаються бюджетними. Специфіка цих відносин, як частини фінансових, полягає в тому, що вони, по-перше, виникають у розподільному процесі; по-друге, зв'язані з формуванням і використанням централізованого фонду коштів, необхідного для задоволення загальнодержавних потреб.

Бюджетні відносини різноманітні (між секторами економіки, сферами суспільної діяльності, галузями народного господарства, територіями країни) і охоплюють усі рівні господарювання (державний, місцевий).

Бюджетним відносинам властивий об'єктивний характер. Він обумовлений тим, що в руках держави щорічно повинна концентруватися визначена частка національного доходу, необхідна для задоволення соціально-культурних потреб громадян, рішення оборонних задач, покриття загальних витрат державного керування.

У процесі функціонування бюджетні відносини одержують відповідне їм матеріально-речовинне втілення: вони матеріалізуються в бюджетному фонді країни, що має складну організаційну структуру.

Конкретний розмір бюджетного фонду, що відображає ступінь централізації фінансових ресурсів у руках держави, залежить від ряду факторів: рівня розвитку економіки, методів господарювання на підприємствах, в організаціях, установах, розв'язуваних суспільством економічних і соціальних задач.

Термін “бюджет” має декілька основних значень. Як економічна категорія, бюджет є системою економічних за своїм змістом відносин з приводу утворення, розподілу і використання централізованого фонду грошових коштів держави. Ці економічні відносини виникають в результаті розподілу валового внутрішнього продукту країни.

За матеріальним змістом бюджет – це сам централізований фонд грошових коштів держави.

В юридичному аспекті державний бюджет виступає у формі закону, який приймається найвищим органом законодавчої влади України. Бюджетне законодавство України визначає бюджет як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Необхідність в існуванні державного бюджету обумовлюється природою держави, яка за своїм призначенням покликана виконувати загальносуспільні завдання і функції, а також об’єктивно існуючим законом вартості, існуванням товарно-грошових відносин та іншими факторами.

Основні напрямки бюджетної політики на поточний рік визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

Сутність бюджету, його економічну природу складають економічні відносини. При функціонуванні цих відносин чітко виділяються три учасники – держава, господарюючі суб’єкти та населення:

Держава має необхідність у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;

Господарюючі суб’єкти всіх форм власності та напрямків діяльності які постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї в залежності від місця і ролі в системі економічних відносин;

Населення, яке може бути платником податків, так і отримувачем грошових коштів (допомога матерям, малозабезпеченим, інвалідам, пенсіонерам, тощо).

Сутність бюджету реалізується через його функції: розподільчу та контролюючу.

Через розподільчу функцію держава контролює в своїх руках всі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ймовірною ефективністю. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямками галузей, територіальний розподіл.

Основа контрольної функції – рух бюджетних ресурсів як в частині збору, так і розподілу бюджетних ресурсів. Суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розподіл.