Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичні рекомендації нові перероблені.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
27.04.2019
Размер:
2.44 Mб
Скачать

Орієнтовна карта спостереження

Завдання

Самостійні записи

1. Зверніть увагу на інгредієнти, необхідні для проведення розгорнутої реакції аглютинації

2. Проведіть облік та оцінювання результатів демонстраційної реакції аглютинації

Іі. Взяття крові на серологічне дослідження

Завдання

Техніка виконання

Умови виконання

1. Підготуйте руки до маніпуляції

За відомими Вам правилами

2. Підготуйте необхідний інструментарій та матеріали

Шприц ємкістю 10мл або шприц-пробірку

Ватні кульки

Марлеву серветку

Джгут

Валик

Стерильний лоток

Лоток для відпрацьованого матеріалу

70% розчин етилового спирту

Інструментарій та матеріали повинні бути стерильними

3. Підготуйте пацієнта

3.1. Напередодні ввечері попередьте пацієнта, щоб вранці не снідав, не палив, не вживав ліки

3.2. Проведіть бесіду з пацієнтом, психологічно підготуйте його до маніпуляції

3.3. Зручно усадіть або укладіть пацієнта

3.4. Попросіть і допоможіть пацієнту покласти руку долонею вгору

3 5. Під ліктьовий згин підкладіть валик

4. Визначіть місце венепункції та підготуйте його

4.1. На плече вище ліктьового згину накладіть джгут

4.2. Запропонуйте пацієнту декілька раз стиснути і розтиснути кулак

4.3. Зробіть поглажування передпліччя від китиці до ліктьового згину

4.4. Вказівним пальцем правої руки пропальпуйте вени ліктьового згину і виберіть найбільш об’ємну та найменш рухому

4.5. Поверхню ліктьового згину протріть двічі ватними кульками, змоченими 70% розчином етилового спирту

Джгут накладайте на рукав сорочки або серветку

Зав’язуйте його так, щоб вільні кінці були розташовані вгору і не заважали під час роботи

Джгут повинен стискувати лише поверхневі вени і, ні в якому разі, не порушувати рух крові по артеріях

Ці заходи необхідні для покращення венозного застою

При цьому вени краще контуруються і пальпуються під шкірою

Шкіру протирайте від китиці до ліктьового згину або коловими рухами від центру до периферії

5. Проведіть взяття крові

5.1.Зробіть голкою венепункцію (одно – або двомоментно)

5.2. Наберіть у шприц 5-8мл крові

5.3. Розв’яжіть джгут

5.4. Накладіть на місце проколу ватну кульку, змочену 70% розчином етилового спирту

5.5. Швидким рухом виведіть голку з вени

5.6. Запропонуйте пацієнту зігнути руку у ліктьовому суглобі і затиснути ватну кульку на 3-5хв.

5.7. Перенесіть кров із шприца у пробірку і закрийте її гумовим корком. Якщо це шприц-пробірка – відламайте поршень

Взяття крові проводиться при завязаному джгуті!

Якщо пацієнт не спроможний зробити це самостійно (знаходиться у непритомному стані), самі зафіксуйте місце пункції або закріпіть ватну кульку бинтом

Взяту кров виливайте у пробірку повільно по стінці, щоб уникнути руйнування еритроцитів

6. Оформіть супровідну документацію

6.1.Направлення оформляйте за відомими Вам правилами

6.2. Прикріпіть його до пробірки із зовнішнього боку

Не дозволяється обгортати пробірку направленням і загортати краї паперу досередини

7. Транспортуйте досліджуваний матеріал до лабораторії

8. Відпрацьований інструментарій та матеріал помістіть у дезінфектант

За відомими Вам правилами

9. Продезінфікуйте руки

За відомими Вам правилами

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для студентів до практичного заняття на тему:

Специфічна імунопрофілактика та імунотерапія інфекційних хвороб

Актуальність теми

З давніх давен люди, спостерігаючи і переживаючи епідемії небезпечних інфекційних хвороб, задумувались над методами і шляхами їх запобігання. Значний вклад у вивчення та створення імунних препаратів внесли Л.Пастер,

Е.Дженер, Г.Рамон та інші.

Сьогодні у практичній медицині застосовують десятки імунних препаратів для проведення щеплень та специфічного лікування інфекційних хвороб.

Завдяки плановій вакцинопрофілактиці ліквідована на земній кулі особливо небезпечна інфекція - натуральна віспа; є можливість запобігати туберкульозу, дифтерії, коклюшу, правцю, сказу та іншим грізним інфекціям.

Таким чином, молодший медичний спеціаліст повинен володіти знаннями щодо одержання різних видів імунних препаратів та їх застосування у практичній медицині.