5.Основні етапи становлення освітньо-виховної системи Англії.

1 етап. Перші школи на тер. Англії – коли А. ще входила до складу Римс. Імперії. З 11ст. – система освіти підпорядковувал. церкві; функціонув. для обслуговув.церкви та верхівки країни.Середньовічна освіта розвив. паралельно з економікою країни – освіта задовольняла потреби в цій сфері. 13ст. – Оксфорд, Кембридж – існували для навчання людей, щоб створити еліту. 1640-1660-пуританська революція. 1660-1760- занепад О. кін.17 поч.18 ст- дискусії про масову О.18 ст-стабільна держава –спец.школи і в с/г місцевості і в містах на зразок приватних комерційних шкіл.

2 етап. О в умовах індустр-ї і розвитку англ..міст(1780-1870). З 1830р. – виникали нові університети під тиском вимог періоду індустріалізац. революції та нових потреб країни. Освіта елітарна- навч. малий відсоток молоді.

3 етап. Створення єдиної СО (1900-1945).З кінця 19ст. – працювали технічні коледжі, але їх дипломи вваж. нижчими за університетські.

4 етап. Після 1945 і дотепер. З 1956р. – створ. Нац. Ради з при суден. Академічн. Звань; дипломи закладів техн.. сектора вищої освіти підняли до рівня бакалавра.Кінець 20ст. – період активного реформування освіти.

1988р.(періоди керування М.Тетчер) – Закон Бейкера – забезпечення високої якості освіти через введення освітніх стандартів ( науков. навч. програми і т.д.).

1997р.(період керування Т.Блера) – реформа «Високі вимоги та велика підтримка».Автор М.Барбер ввжав, що успішність освіти прямо пропорційно залежить від характеру вимог та її підтримки владою.

6.Актуалізація досвіду становлення освітньо-виховної системи Англії.

Британська система освіти розвивалась на протязі багатьох століть і є досить вимогливою щодо якості навчання. Для кожного громадянина у віці від 5 до 16 років освіта є обов‘язковою. Кваліфікації, отримані в Сполученому Королівстві визнаються в усьому світі.

7.Особливості становлення та розвитку університетської освіти в Англії.

Перший університет – Кембриджський – заснов. у 1209р. Виник під впливом швидкого розвитку Оксфодської школи ( Генріх ІІ заборонив англ.. студентам навчатися у Парижі – 1167р.)

Кембридж. + Оксфордс.= Оксбрідж

Поч.. 19ст. – перебудова сист. вищої освіти в найстаріших університетах.

Основним поштовхом став релігійний безлад та поведінка Ради коледжів університетів.

В 1850-1870рр.- влада змінила статути закладів, збільшила кількість спеціальностей ( природн. науки, лінгвістика, історія).

1851р. – Овенс коледж – вільні слухачі ( мало хто отрим. дипломи).

1871р. – відміна реліг. обмежень при вступі.

Новітні коледжі давали можливість жінкам, вчителям та професіоналам з різних обл. прослуховувати курси, які задовольняли їх сусп. та профес. потреби.

В кінці 19ст. була прийнята гнучка ієрархія ВНЗ.

Вершина – Оксбридж –Лондонс.університет(1836р.) - Імперський коледж ( за ініціативою принца Альберта).

Значне розширення освіти настало після 1945р. за порівняно короткий час – кільсть закладів зросла у 2 рази.

8.Особливості розвитку вищої освіти у Франції (типи навчальних закладів; організаційно-змістові основи).

Два типи навч. закладів: короткі та довгострокові.

Короткі:

-2-3р. навч.- по закінч. Присвоювались проф. кваліфікації, що надають право праці у промисловості., торгівлі, в сфері послуг;

-підготовчі класи 2р.навч.отрим. універс. Ддипломи з технологій;керівні посади нижчого та середнього рівня;

-2р. високоспеціалізован.програма – отрим.диплом про наукову та технологічну освіту.

Довготривалі:

-університети та інші ВНЗ високого рівня (68% бакалаврів вступ. на довгострокове навчання);

-інститути політ.студій – готують адміністраторів широкого профілю;

-вищі школи кількох типів (науков. і техн., комерц. та управління);

приватні – для вступу попередн. 2 р.навч. у спец. закладах вищої комерційної освіти ;

науково- техн. направлення – 3р. навч. – отрим. диплом інженера;

-вищі норм.школи – як кращі заклади підготовки викладачів ліцеїв і після середньої освіти – навч. 4роки + 2р. у підготовч. Класах відповідного профілю;

-школи мистецтва та архітектури.

В університетах на базі бакалавра навч.2 роки – отрим. диплом загальної університетської освіти (ліцензіат, магістр, диплом інженера).

Програми підготовки санітарн. та мед. персоналу нижчої та середньої кваліфікації у спеціалізов. школах системи міністерства охорони здоров’я.

Вища освіта:

відкриті – переважно університети;

«закрита» освіта – домін. неуніверситетські заклади – зарахавув. з жорстким відбором.