33.Стан сіль.Госп після війни.Голод 1946-47р

У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР прийняла четвертий п'ятирічний план (1946-1950) відбудови народного господарства, що передбачав перевищення його довоєнного рівня.

С/г:- Складні умови: скоротилися посівні площі, не вистачало робочих рук, техніки.

- Важким було становище селян: мізерна оплата праці, високі податки, селяни не мали паспортів, на них не розповсюджувалося соціальні виплати.

- Посуха 1946 р. і голод взимку 1946-1947 рр. під якого в Україні померло більше 800 тис. чоловік

- Капіталовкладення в с/г були недостатніми (7% від загальних)

- Політика «ножиці цін»

В умовах, коли Наддніпрянщина переживала трагедію голоду 1946-1947 рр. і труднощі відбудови, в Західній Україні розгорнулася Насильницька і всеохоплююча радянізація всіх сторін соціально-економічного і культурного життя краю.

34.Реформи Володимира Великого в Київській Русі

За князів Володимира Святославича Київська Русь трансформувалася в одноосібну ранньофеодальну монархію. На чолі держави стояв великий київський князь, він також був володарем усієї землі Руської. Володимир ліквідував племінні князівства, поділив державу на вісім округів, які у свою чергу ділілися на волості. На чолі округів стояли намісники князя (його сини або довірені люди з числа старших дружинників), які управляли, збирали данину і чинили суд від княжого імені. Їм підпорядковувалися урядовці у волостях. Поступово, у міру того, як князі та знать захоплювали землі общин, складався клас феодалів-землевласників. Земля, як основне багатство й джерело добробуту, перебувала у власності феодалів на чолі з князем, який утримував бояр і дружин. Власність була спадковою.За допомогою дружини великий київський князь завойовував нові землі, із підвладних земель щорічно збирав данину – полюддя. Найбільш знатні дружинники разом із придворною аристократією становили боярську раду, яка була постійним дорадчим органом при великому князеві. За Володимира відбулося завершення об’єднання слов’янських земель. Володимир запровадив християнство як державну релігію. Це була доба зміцнення Києвом своїх завоювань і досягнення ним вершини політичної могутності й стабільності, економічного і культурного розквіту.

35.Початок національного відродження на поч..19 ст.

Рубіж ХVІІІ-ХІХ ст. ознаменувався початком відродження укр..культури на тлі загального націон.відродження. Національне відродження – це усвідомлення себе, свого етносу як нації, як дійсної особи історії. Це перш за все:Відродження народних звичаїв і традицій;Розширення сфери вжитку української мови;Створення національної школи, театру, мистецтва, літератури.Національне відродження є культурно-політичним процесом, бо його кінцева мета – завоювання національної незалежності, утворення самостійної держави.Етапи національного відродження XIX ст.:АКАДЕМІЧНИЙ. Звернення, збирання, дослідження народних звичаїв, пісень і легенд, вірувань, побуту, врешті історії та історичних документів і видання досліджень, але мовою іншого народу (російською). Сум, ностальгія за минулим;КУЛЬТУРНИЙ. Боротьба за введення народної (української) мови в освіту, літературу, побут, науку, громадське життя. Рух за відродження мови, пробудження національної свідомості, створення культурно-освітніх груп та гуртків;ПОЛІТИЧНИЙ. Нація, об’єднана спільною мовою, висуває вже політичні вимоги, виявляє потяг до самостійності. Створення політичних груп та гуртків, постановка питання про завоювання українцями політичних прав та свобод. Періодизація національного відродження XIX століття.- У Східній Україні відродження почалося раніше – з останньої чверті XVIII ст. (“Енеїда” Котляревського) – так як Гетьманщина мала певну політичну і культурну автономію, і саме тут відроджувалася національна література та поезія;- Однак, шляхта і дворянство XVIII ст. ще недооцінювали народну мову;- Наприкінці XVIII - початку XIX ст. з’являються праці в галузі української історії, філології, етнографії, літератури. “Батьківщина “ як поняття вже охоплює всі українські землі;- Паралелізм в процесі відродження свідчить про внутрішню єдність українців Східної України і Галичини;