69. Соціально-економічні проблеми незалежної України.

Української держави відбувалася в дуже складних економічних умовах.          1) Значна частина економіки була зорієнтована на виробництво продукції військово-промислового комплексу й фінансувався центром. З розпадом  СРСР фінансування припинилося, а з проголошенням нової зовнішньої доктрини Україна не потребувала такої кількості видів озброєнь. 2) Багато галузей господарства України давно вичерпали свій ресурс, потребувала нових вкладень і перебудови, заміни застарілої техніки й обладнанням. 3) Українські промислові гіганти перетворювалися для молодої держави на екологічно небезпечні об’єкти, вимагали значних коштів для реконструкції, яких в Україні на початку 90-х рр. не було. 4) В Україні були розміщені підприємства, які виробляли не більше 20% кінцевого продукту. Вони могли діяти тільки в умовах єдиного економічного простору. Для зв’язків із Захадом  Україна була не готова. 5) Природні ресурси (нафта, газ) були вичерпані, придбати їх держава могла тільки за світовими цінами. На початку 90-х р. Україна залишилася без централізованого фінансування, із застарілим технічним парком, вичерпаними енергетично-паливними ресурсами та конкурентно неспроможним виробництвом. У серпні 1992р. Україна вишла з рублевої зони, увійшли у обіг тимчасовий купон-карбованець. Уникнути руйнівних процесів в економіці не вдалося. 1994р. рівень інфляції зріс майже в 103 рази. Такої гіперінфляції не знала жодна країна світу. Падав економічний рівень країни. Скоротилося виробництво в промисловості, сільському господарстві, впав життєвий рівень населення, ціни зросли в 31 тис.разів, зазнала руйнування система соціальної допомоги населення, медичні установи України фінансувалися не більше, як на 40% від потрібного. В зв’язку з економічною кризою та соціальними негараздами зросла злочинність. Початок розбудови незалежної України характеризувався як соорної, суверенної і демократичної країни та слабо керованою економічною ситуацією, яка загрожувала існуванню цієї держави.

70. Люблінська унія та її наслідки для українських земель.

Причини унії

Велике князівство Литовське поступово занепадало. Унаслідок Лівонської війни з Московщиною (1558-1583 pp.) воно опинилося на межі воєнної катастрофи і змушене було піти на поступки Поль­щі, яка настирливо добивалася приєднання Литви.

Зміст унії

Польща і Литва об'єдналися в одну державу, яка дістала назву "Республіка" (польською мовою — Річ Посполита) з єдиним коро­лем, сеймом, грошовою системою, законами, католицизмом як дер­жавною релігією. Литовське князівство отримало статус автономії. Усі українські землі, що раніше належали Литві, переходили під владу безпосередньо Польщі.

Наслідки Люблінської унії

• Українські землі, на відміну від литовських, не забезпечили собі окремий статус у політичній, соціально-правовій системі нової держави.

• На українську територію поширювалися через Польщу нові форми соціального та правового життя, у тому числі принципи кор­поративної організації суспільства, шляхетської демократії, місько­го самоврядування тощо.

• Суспільна верхівка зазнала відчутного впливу католицизму та польської духовної культури, наслідком чого стала стрімка полоні­зація української шляхти.

• Втягнення України до міжнародної системи економічного життя призвело до остаточного закріпачення селян, постійного зростання експлуатації підневільного населення, зосередження торгівлі в ру­ках шляхти.

Прагнучи інтенсифікувати сільське господарство і зорієнтувати його на потреби зовнішнього ринку, поляки утворювали власні господарства, що називалися ф'шьварками (у перекладі з німецького — хутір, ферма). Під фільварки відводилися кращі землі, а їх розви­ток забезпечувався за рахунок панщини — примусової підневільної праці селян. Розгортання фільваркової системи зменшило селянсь­кі наділи, призвело до збільшення панщини, примусів і втрати се­лянами права переходу.

• Православним українцям заборонялося займати вищі держав­ні посади; у містах православні українці усувалися від участі в само­врядуванні, українські ремісники і купці опинилися в менш вигід­них умовах, ніж польські (більші податки, заборона займатися пев­ними ремеслами, обмеження торгівлі і т.д.).

• В установах панувала тільки польська мова та латинь (як мова освіти, судочинства, діловодства).