- •19.Походження та розселення словян
- •20.Кирило-Мефодієвське товариство
- •21.Рух опору в часи другої світової
- •22.Соціально-економічний розвиток Київської русі
- •23.Буржуазні реформи 60-80х років
- •24.Фашистський окупаційний режим в Україні
- •25.Гайдамацький рух.Коліївщина
- •26.Декабристський рух в Україні
- •27.Фашистський окупаційний режим в Україні
- •28.Розквіт Києвської Русі за Ярослава Мудрого
- •29.Cтворення та розвиток українського козатства
- •30.Україна на завершальному етапі війни(43-45р)
- •31.Політична система в київській русі.
- •32.Загострення соціальних суперечностей напочастку 20 ст.
- •33.Стан сіль.Госп після війни.Голод 1946-47р
- •34.Реформи Володимира Великого в Київській Русі
- •35.Початок національного відродження на поч..19 ст.
- •36.Заповадження неПу
- •37.Зовнішня політика Київської русі
- •37.Зовнішня політика Київської Русі
- •38. Революція 1905-1907 рр, її розвиток на Україні
- •39. Внутрішня і зовнішня Директорії
- •40. Монголо-татарська навала
- •41. Політичне становлення Гетьманщини після смерті б. Хмельницького
- •42. Політична діяльність уцр
- •43. Прийняття християнства
- •44, 53. Внутрішня і зовнішня політика гетьмана і. Виговського
- •45. Політика десталінізації на Україні
- •46. Антське державне утворення
- •47. Лютнева революція і створення уцр
- •48. Політика «українізації»: причини і наслідки
- •49. Соціально-економічний устрій Київської Русі
- •50. Початок іі світової війни і доля західноукраїнських земель
- •51. Розпад срср. Політичні процеси на Україні
- •52. Українські землі у складі Великого князівства Литовського
- •54. І універсал уцр
- •56. Українські землі в складі Великого князівства Литовського.
- •57. Революційні події 1905-1907 рр. В Україні.
- •58. Україна під владою Речі Посполитої.
- •59. Кочові племена на території України.
- •60. Формування багатопартійної системи в Україні.
- •61. Військові дії б.Хмельницького 1648-1653 рр.
- •62. Скасування кріпосного права і реформи внутрішнього життя II половини XIX ст.
- •63. Вплив Жовтневого перевороту в Росії на діяльність цр.
- •64. Галицько-волинська держава.
- •65. Історичне значення уцр.
- •66. Внесок українського народу в Перемогу над фашизмом.
- •67. Берестейська унія її наслідки.
- •68. Внутрішня і зовнішня політика Павла Скоропадського.
- •69. Соціально-економічні проблеми незалежної України.
- •70. Люблінська унія та її наслідки для українських земель.
- •71. Втрати України в Другій світовій війні.
- •72. Гетьманський переворот п. Скоропадського.
- •73. Боротьба Київської Русі проти монголо-
- •74. Революція в Австрійський імперії 1848-1849 рр., її наслідки для українських земель..
- •75. Внутрішня і зовнішня політика п. Скоропадського
- •76. Грецькі міста-держави Північного Причорномор’я.
- •77. Політика гетьмана і. Мазепи.
- •78. Індустріалізація в Україні в 20-30-х роки хх ст..
- •79. Україно-московські відносини в середині хvіі ст..
- •80. Внутрішня і зовнішня політика Директорії.
- •81. Політика «Перебудови» на Україні.
- •82. Україна в період «Великої Руїни».
- •83. Голодомор 1932-1933 рр.
- •84. Становлення незалежності України.
- •85. Утворення української гетьманської держави в середині хvіі ст..
- •86. Україна в Першій світовій війні.
- •89. Прорахунки Центральної Ради.
- •90. Спроба державного перевороту в ссср та події в Україні 1991р.
89. Прорахунки Центральної Ради.
Піднявшись на гребінь суспільно-політичного життя як поборниця національних інтересів українців і домігшись від Тимчасового уряду поступок на шляху до національно-державної автономії України в складі Росії, Центральна Рада завоювала на кінець жовтня 1917 року значний авторитет. Але, приділивши особливу увагу процесам національного відродження, Центральна Рада фактично самоусунулася від розв'язання гострих соціально-економічних проблем, які особливо бентежили тоді трудящих. Лише у ІІІ Універсалі, під впливом перших декретів Радянської влади, прагнучи перехопити ініціативу здійснення в Україні революційних перетворень, Центральна Рада, нарешті, обнародувала свою соціально-політичну програму. А держава, як відомо, тримається не лише силою закону, війська, таланту своїх провідників, а й насамперед, підтримкою суспільства. А саме цього і не вистачало Центральній Раді у цей період, особливо з боку міського населення. Про це свідчать, зокрема, робочі повстання проти влади Центральної Ради, організовані наприкінці 1917 - початку 1918 рр.. в Катеринославі, Каменському, Олександрівську, Кривому Розі, Одесі, Києві та інших містах.
Зовнішня політика Центральної Ради викликала глибоке розчарування, по-перше, серед військових. Орієнтуючись спочатку на країни Антанти, вона всіляко відволікала справу укладання миру. зважилася, нарешті, на укладання мирного договору з Німеччиною та її союзниками, Центральна Рада змушена була підписати його в найбільш несприятливий для себе момент, коли майже вся Україна була вже захоплена більшовиками. Це й примусило її запросити війська своїх нових союзників в Україну. Тому неспростовний залишається той факт, що Україна опинилася під п'ятою окупантів саме з вини Центральної Ради.
Одним з найважливіших аспектів в боротьбі України за незалежність була проблема створення збройних сил. Військовий рух був невід'ємною частиною українського національного відродження. Із середини квітня 1917 р.. в українському суспільстві визначаються дві концепції щодо формування армії. М. Міхновський, що тоді очолював військове товариство ім. П. Полуботка, вважав, що тільки сильна армія може стати запорукою самостійності України. Однак, члени Центральної Ради заперечували необхідність створення армії. Попри ці різні позиції, Центральна Рада підтримала ідею скликання І Українського Військового з'їзду, що відбувся 5 травня. Одним з найважливіших рішень конгресу було схвалення резолюції про "творення народної армії і українізацію військових частин". Крім того, Центральна Рада видала постанову про утворення з добровольців загонів Вільного Українського козацтва.
Як засвідчує історичний досвід, відсутність національної єдності серед українців, внутрішні суперечки й розбрат вирішальною мірою спричинили невдачу створеної Центральною Радою державності.
90. Спроба державного перевороту в ссср та події в Україні 1991р.
У 1989—1990 pp. в СРСР поряд з проблемами соціально-економічного характеру з усією гостротою постало питання зміни державного ладу країни. 17 березня 1991 р. відбувся Всесоюзний референдум з питання збереження Радянського Союзу.
Після референдуму розпочався так званий "Новоогарьовський процес" — переговори керівників 9 республік, включаючи Україну, з президентом СРСР М. С. Горбачовим про новий союзний договір. Попереднє підписання договору планувалося провести 20 серпня 1991 р. Це була остання спроба Горбачова шляхом компромісу між республіками і центром врятувати державну цілісність СРСР. Але тут втрутилися консервативні сили, які прагнули не лише зберегти єдину союзну державу, а й не допустити її оновлення у будь-якій формі.
19 серпня 1991р. реакціонери здійснили спробу державного перевороту. Блокувавши М. Горбачова на його кримській дачі у Форосі, найближчі співпрацівники президента СРСР оголосили про створення Державного комітету з надзвичайного стану (ГКЧП), до якого ввійшли 8 чоловік.
ГКЧП заявив про свій намір відновити в країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Призупинялася діяльність політичних партій, громадських організацій і масових рухів. Заборонялося проведення мітингів, демонстрацій, страйків. Встановлювався контроль над засобами масової інформації. У деяких регіонах Радянського Союзу на 6 місяців запроваджувався надзвичайний стан.
Проте змовники одразу ж зіткнулися з рішучою протидією керівництва РРФСР на чолі з Президентом Росії Б. М. Єльциним. На захист демократії виступили десятки тисяч жителів Москви, а також деяких інших міст СРСР. Серед захисників Білого дому в Москві були і представники України під синьо-жовтим прапором. Рішучі дії Б. Єльцина підтримала більшість урядів країн світу. Заколот провалився.
24 серпня 1991 р. Верховна Рада прийняла історичний документ - Акт проголошення незалежності України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню УРСР. На карті світу з'явилася нова суверенна держава — Україна.
1 грудня 1991р. були проведені вибори президента, на яких почесно переміг Л. Кравчук. Після цього почалося швидке встановлення України в умовах незалежності. Сформовувалися гілки влади, затверджувалися закони (закон «Про громадянство України», закон «Про державні кордони», закон «Про збройні сили України», затвердження державної символіки та інші).