- •1. Охарактеризувати підприємство як організаційно відокремлену та економічно самостійну первинну ланку виробничої сфери. Проаналізувати основні напрямки діяльності підприємств.
- •Скласти, користуючись різними ознаками, класифікацію підприємств та її практичне значення. Навести приклади.
- •4. Проаналізувати підприємницьку діяльність як сучасну форму господарювання. Розкрити принципи здійснення, форми, типи і моделі підприємницької діяльності.
- •5. Навести особливості управління як системи. Охарактеризувати основні функції управління підприємствами. Визначити пріоритети, узгодженість і взаємодію методів управління підприємствами.
- •7. Розкрити принципові основи планування. Проаналізувати принципи та методи планування діяльності підприємств.
- •11. Розглянути поняття та функції оплати праці. Проаналізувати основну та додаткову заробітну плату. Надати характеристику тарифної системи.
- •13. Проаналізувати фізичну суть техніко – економічного старіння знарядь праці та форми запобігання цьому. Навести визначення поняття амортизація основних фондів, розглянути методику її нарахування.
- •16. Навести визначення та зробити порівняльну характеристику різних типів організації виробництва за ступенем їх ефективності.
- •17. Розкрити поняття методу організації виробництва. Проаналізувати організацію непотокового виробництва. Надати загальну характеристику потокового виробництва.
- •18. Проаналізувати загальну сутнісну характеристику продукції, її класифікацію. Поняття номенклатури та асортименту продукції. Навести показники вимірювання обсягу продукції.
- •20. Проаналізувати основні форми оплати праці та їх системи. Визначити основні умови застосування кожної з систем та навести відповідні формули розрахунків заробітної плати.
- •21. Розглянути зміст і методику обчислення кошторису виробництва. Проаналізувати розрахунки кошторису виробництва за окремими економічними елементами.
- •22. Визначити поняття, роль та функції ціни в ринковій економіці. Розглянути види цін та сфери їх застосування, навести приклади. Проаналізувати методи встановлення ціни.
- •24. Проаналізувати сутність і методи калькулювання. Розглянути методику обчислення окремих статей калькуляції.
- •27. Проаналізувати поняття та функціонально-елементний склад інвестицій підприємства. Розглянути внутрішні і зовнішні інвестиції.
- •30. Розглянути сутність та види виробничої структури підприємства. Визначити чинники її формуванн я та зміни. Навести приклади загальної структури підприємства.
- •32. Охарактеризувати поняття і основу класифікації методів управління. Розглянути організаційні форми реалізації методів управління суб’єктами господарювання різного рівня.
- •33. Розглянути схему формування виробничої програми підприємства, її ресурсне обґрунтування. Проаналізувати особливості визначення ринкового попиту на окремі види продукції (послуг).
- •35. Порівняти тактичне та оперативне планування діяльності фірми. Розглянути зміст та можливі розділи тактичних планів підприємства.
- •36. Розглянути поняття та основні елементи системи управління персоналом суб’єктів господарювання. Охарактеризувати методи оцінки та добору працівників для підприємств.
- •37. Охарактеризувати мотивацію як процес стимулювання людей до ефективної трудової діяльності. Визначити вимоги до формування системи мотивації праці на рівні підприємства.
- •38. Навести поняття та елементний склад нематеріальних активів підприємства. Визначити види ліцензій та найбільш поширені види розрахунків за ліцензії.
- •39. Розглянути методи оцінки нематеріальних активів і строки зношування (старіння) нематеріальних активів підприємства.
- •40. Навести методику розрахунку необхідного обсягу виробничих інвестицій з урахуванням економічної ситуації на ринку і підприємстві.
- •41. Визначити роль фінансових інвестицій у чинній системі господарювання. Розглянути види цінних паперів, порядок їх випуску та обігу.
- •42. Проаналізувати загальні положення методології визначення ефективності виробничих і фінансових інвестицій. Навести сукупність чинників, що впливають на рівень ефективності інвестицій.
- •43. Навести поняття, змістову характеристику та окремі види інноваційних процесів. Проаналізувати взаємозв’язок між окремими видами інноваційних процесів.
- •44. Розглянути сутнісне тлумачення науково-технічного прогресу. Проаналізувати форми та приоритетні напрямки нтп.
- •45. Проаналізувати організаційний прогрес як узагальнюючий фактор використання організаційних, економічних, соціальних та юридичних нововведень.
- •46. Розглянути поняття та значення техніко-технологічної бази виробництва. Навести характеристику складових техніко-технологічної бази, визначити найефективніші способи її формування на підприємстві.
- •47. Надати змістову характеристику управління технічним розвитком підприємства. Розглянути процедуру та основні показники діагностики стану технічного розвитку суб’єкта господарювання.
- •48. Розглянути поняття, основні елементи та принципи організації виробничого процесу. Провести порівняльну характеристику поділу виробничих підприємств за різними ознаками.
- •49. Визначити сутність та соціально-економічне значення застосування різних форм організації виробництва. Навести їх характеристику та приклади.
- •50. Розглянути поняття, показники і методи оцінки якості продукції. Навести перелік заходів для підвищення якості продукції вітчизняних товаровиробників.
- •52. Розглянути сутність поточних витрат як комплексного економічного показника. Навести класифікацію витрат на виробництво товарів (робіт, послуг) за окремими ознаками.
- •53. Навести змістову характеристику різних видів ефективності. Розглянути систему показників ефективності виробничо-господарської та комерційної діяльності.
- •54. Розглянути методи оцінки основних фондів. Проаналізувати показники ефективності відтворення та використання основних фондів підприємства.
- •55. Основні показники рівня використання оборотних коштів. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.
- •56. Охарактеризувати підприємницькі договори. Розглянути типовий зміст, загальні і специфічні умови договору. Визначити поняття „партнерські зв’язки та угоди”.
- •57. Навести порівняльну характеристику основних напрямків співпраці партнерів.
- •59. Розглянути змістово-типологічну характеристику економічної безпеки господарюючого суб’єкта. Навести класифікацію видів економічної безпеки підприємства за різними ознаками.
- •60. Проаналізувати сутність механізму санації суб’єктів господарювання та її цілі. Розглянути програму санаційних заходів. Навести чинники, що зумовлюють необхідність санації підприємств в Україні.
57. Навести порівняльну характеристику основних напрямків співпраці партнерів.
Взаємини між підприємцями, які оформлені договірними відносинами, характеризують партнерські зв'язки. Спонукальним мотивом встановлення партнерських зв'язків є реальний порядок дій для практичної реалізації бізнес-проекту. Форму партнерських зв'язків завжди пропонує один з бізнесменів-партнерів, а конкретна форма таких зв'язків залежить від специфічних особливостей даного бізнесу.
Найважливіші форми співробітництва (партнерських зв'язків) за окремими напрямами зображено на рис. 2.2. Сутнісно-змістова характеристика окремих форм співробітництва зводиться до такого.
1.1. Виробнича кооперація — здійснення замкнутого виробничого циклу готового до споживання продукту всіма партнерами спільно, причому кожний з них виконує свою частку робіт у рамках єдиного (інтегрованого) виробничого процесу.
1.2. Проектне фінансування — форма підприємницького співробітництва, за якої: а) один з партнерів зобов'язується фінансувати реалізацію підприємницького проекту іншого партнера; б) партнер-розробник пропонує іншому партнерові здійснювати практичну його реалізацію і зобов'язується фінансувати всі необхідні роботи. При цьому в обох випадках одержаний кредит має бути повернутий у товарній формі, тобто за рахунок виготовленої після реалізації бізнес-проекту продукції.Управління за контрактом — форма партнерських зв'язків, здійснюваних через передачу одним підприємцем іншому «ноу-хау» управлінського характеру і забезпечення тим іншим інвестування процесу практичного його використання; за своєю сутністю її можна вважати експортом управлінських послуг.
1.3. Підрядне виробництво характеризує форму юридично оформлених взаємин між підприємцями, відповідно до якої один з них здійснює цільове виробництво продукції на пряму вказівку іншого.
1.4. Спільне підприємництво означає функціонування організаційного утворення (підприємства, іншого суб'єкта господарювання), статутний фонд якого формується за рахунок пайових внесків партнерів-засновників, котрі уособлюють різні форми власності, або один з них є іноземною фізичною чи юридичною особою.
2.1. Бартерні операції (бартер) — форма реалізації укладеної угоди в натуральній формі згідно з попередньо узгодженою номенклатурою обмінюваних товарів, а також узгодженими строками взаємних поставок продукції. Масштаби таких партнерських зв'язків мають бути виправданими конкретними економічними умовами: за ринкових умов господарювання надмірні обсяги бартеру не підтримуються і не заохочуються державою.
2.2. Зустрічна поставка є різновидом бартеру, але передбачає дещо інші умови виконання. Партнери визначають, який товар має бути поставлений, а конкретний асортимент визначається згодом і оформляється у вигляді додатку до договору (угоди).
2.3. Комерційна тріангуляція полягає в тім, що до бартерних операцій залучається ще й третій партнер (чи більше), якщо цього потребує пошук необхідного продукту (товару).
3.1. Звичайна угода — це загальновизнана універсальна угода про купівлю-продаж, за якої партнерські взаємини оформляються у вигляді договору поставки певного товару.
3.2. Форвардні угоди є документально оформленими договірними взаємовідносинами, що потребують термінової практичної реалізації.
3.3. Угоди про передачу інформації у вигляді «ноу-хау» реалізуються обов'язково за певну матеріальну винагороду, умови і розміри якої визначаються цими угодами.
3.4. Угоди про встановлення прямих зв'язків — партнерські зв'язки суб'єктів господарювання, що базуються на безпосередній співпраці в конкретній сфері діяльності.
3.5. Угоди про експорт — це юридично оформлені договірні відносини, спрямовані на поставку конкурентоспроможної продукції конкретним споживачам в інших країнах. Угоди про реекспорт характеризують виробничо-економічні відносини, що передбачають купівлю тим чи тим партнером відповідних видів товарів за кордоном з метою наступної їх поставки (перепродажу) партнерам з третьої країни. Угоди про імпорт товарів — форма партнерських зв'язків для організації завезення потрібних товарів з іншої країни. Факторинг відображає фінансово-економічні взаємовідносини між підприємцями і так званими фактор-фірмами (найчастіше банками), які за певну винагороду беруть на себе організацію одержання дебіторської заборгованості суб'єктам господарювання з боку інших фірм, або просто купують у них документи (рахунки-фактури), що дають право вимагати в боржників уплати боргу. Комерційний трансферт застосовується в системі міжбанківських зв'язків і міждержавних відносин. Він означає взаємне придбання партнерами капіталу в національній валюті у визначених розмірах за договірного ціною з наступним її зарахуванням на рахунок покупця в національному банку країни-продавця.Отже, у ринковій системі господарювання партнерські зв'язки здійснюються за кількома основними напрямами (виробництво, товарообмін, торгівля, фінансові відносини). Тільки таке комплексне здійснення партнерських зв'язків може забезпечити належний 50 розвиток та ефективність підприємництва в Україні.
58. Розкрити поняття суб’єкти, типи, види та форми міжнародного бізнесу, окреслити форми міжнародної підприємницької діяльності. Проаналізувати тенденції та перспективи розвитку спільних підприємств в Україні.
Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним розширенням міжнародної підприємницької діяльності, тобто діяльності, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів). Основним спонукальним мотивом активізації і розширення участі партнерів у міжнародному бізнесі є можливість збільшення масштабів та ефективності підприємництва за рахунок інтернаціоналізації певних сегментів ринку, використання нових додаткових джерел необхідних матеріальних (інвестиційних) ресурсів, диверсифікації виробничо-господарської діяльності.
Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які спроможні ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових інтересів. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами такої діяльності визнаються:
1) фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають діє- і правоздатність;
2) юридичні особи, що зареєстровані в Україні та постійно перебувають на її території;
3) структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);
4) спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні.
Теорія і практика міжнародного бізнесу передбачають певні рівні та форми інтернаціоналізації різних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (рис. 2.3).
До першої і найнижчої за рівнем інтернаціоналізації форми підприємницької діяльності належить виконання окремих зовнішньоекономічних операцій — експортно-імпортних, лізингових, посередницьких, а також консультаційних і маркетингових послуг.
Друга форма підприємницької діяльності міжнародного характеру охоплює різноманітну промислову кооперацію — науково-технічну (науково-дослідні, проектно-конструкторські й випробувальні роботи), виробничу, збутову, сервісну (післяпродажне технічне обслуговування і ремонт виробів тривалого користування). Вона також характеризується порівняно невисоким рівнем інтернаціоналізації підприємств та організацій.
Відносно високий рівень інтернаціоналізації суб'єктів господарювання репрезентує спільне підприємництво, що здійснюється через створення і функціонування спільних підприємств, ліцензування та управління за контрактом.
; Четвертою формою міжнародної підприємницької діяльності з найвищим рівнем інтернаціоналізації суб'єктів господарювання є комплекси територіально-виробничих і багатосторонніх економічних зв'язків (прикордонна та прибережна торгівля, формування консорціумів, реалізація концесійних договорів тощо).
Практична реалізація окремих форм міжнародної підприємницької діяльності досягається двома способами: перший — без створення нової юридичної особи — тільки на підставі економічної угоди (контракту); другий — із заснуванням нового спільного підприємства чи зарубіжної філії (представництва) як суб'єкта міжнародного бізнесу.