- •1. Охарактеризувати підприємство як організаційно відокремлену та економічно самостійну первинну ланку виробничої сфери. Проаналізувати основні напрямки діяльності підприємств.
- •Скласти, користуючись різними ознаками, класифікацію підприємств та її практичне значення. Навести приклади.
- •4. Проаналізувати підприємницьку діяльність як сучасну форму господарювання. Розкрити принципи здійснення, форми, типи і моделі підприємницької діяльності.
- •5. Навести особливості управління як системи. Охарактеризувати основні функції управління підприємствами. Визначити пріоритети, узгодженість і взаємодію методів управління підприємствами.
- •7. Розкрити принципові основи планування. Проаналізувати принципи та методи планування діяльності підприємств.
- •11. Розглянути поняття та функції оплати праці. Проаналізувати основну та додаткову заробітну плату. Надати характеристику тарифної системи.
- •13. Проаналізувати фізичну суть техніко – економічного старіння знарядь праці та форми запобігання цьому. Навести визначення поняття амортизація основних фондів, розглянути методику її нарахування.
- •16. Навести визначення та зробити порівняльну характеристику різних типів організації виробництва за ступенем їх ефективності.
- •17. Розкрити поняття методу організації виробництва. Проаналізувати організацію непотокового виробництва. Надати загальну характеристику потокового виробництва.
- •18. Проаналізувати загальну сутнісну характеристику продукції, її класифікацію. Поняття номенклатури та асортименту продукції. Навести показники вимірювання обсягу продукції.
- •20. Проаналізувати основні форми оплати праці та їх системи. Визначити основні умови застосування кожної з систем та навести відповідні формули розрахунків заробітної плати.
- •21. Розглянути зміст і методику обчислення кошторису виробництва. Проаналізувати розрахунки кошторису виробництва за окремими економічними елементами.
- •22. Визначити поняття, роль та функції ціни в ринковій економіці. Розглянути види цін та сфери їх застосування, навести приклади. Проаналізувати методи встановлення ціни.
- •24. Проаналізувати сутність і методи калькулювання. Розглянути методику обчислення окремих статей калькуляції.
- •27. Проаналізувати поняття та функціонально-елементний склад інвестицій підприємства. Розглянути внутрішні і зовнішні інвестиції.
- •30. Розглянути сутність та види виробничої структури підприємства. Визначити чинники її формуванн я та зміни. Навести приклади загальної структури підприємства.
- •32. Охарактеризувати поняття і основу класифікації методів управління. Розглянути організаційні форми реалізації методів управління суб’єктами господарювання різного рівня.
- •33. Розглянути схему формування виробничої програми підприємства, її ресурсне обґрунтування. Проаналізувати особливості визначення ринкового попиту на окремі види продукції (послуг).
- •35. Порівняти тактичне та оперативне планування діяльності фірми. Розглянути зміст та можливі розділи тактичних планів підприємства.
- •36. Розглянути поняття та основні елементи системи управління персоналом суб’єктів господарювання. Охарактеризувати методи оцінки та добору працівників для підприємств.
- •37. Охарактеризувати мотивацію як процес стимулювання людей до ефективної трудової діяльності. Визначити вимоги до формування системи мотивації праці на рівні підприємства.
- •38. Навести поняття та елементний склад нематеріальних активів підприємства. Визначити види ліцензій та найбільш поширені види розрахунків за ліцензії.
- •39. Розглянути методи оцінки нематеріальних активів і строки зношування (старіння) нематеріальних активів підприємства.
- •40. Навести методику розрахунку необхідного обсягу виробничих інвестицій з урахуванням економічної ситуації на ринку і підприємстві.
- •41. Визначити роль фінансових інвестицій у чинній системі господарювання. Розглянути види цінних паперів, порядок їх випуску та обігу.
- •42. Проаналізувати загальні положення методології визначення ефективності виробничих і фінансових інвестицій. Навести сукупність чинників, що впливають на рівень ефективності інвестицій.
- •43. Навести поняття, змістову характеристику та окремі види інноваційних процесів. Проаналізувати взаємозв’язок між окремими видами інноваційних процесів.
- •44. Розглянути сутнісне тлумачення науково-технічного прогресу. Проаналізувати форми та приоритетні напрямки нтп.
- •45. Проаналізувати організаційний прогрес як узагальнюючий фактор використання організаційних, економічних, соціальних та юридичних нововведень.
- •46. Розглянути поняття та значення техніко-технологічної бази виробництва. Навести характеристику складових техніко-технологічної бази, визначити найефективніші способи її формування на підприємстві.
- •47. Надати змістову характеристику управління технічним розвитком підприємства. Розглянути процедуру та основні показники діагностики стану технічного розвитку суб’єкта господарювання.
- •48. Розглянути поняття, основні елементи та принципи організації виробничого процесу. Провести порівняльну характеристику поділу виробничих підприємств за різними ознаками.
- •49. Визначити сутність та соціально-економічне значення застосування різних форм організації виробництва. Навести їх характеристику та приклади.
- •50. Розглянути поняття, показники і методи оцінки якості продукції. Навести перелік заходів для підвищення якості продукції вітчизняних товаровиробників.
- •52. Розглянути сутність поточних витрат як комплексного економічного показника. Навести класифікацію витрат на виробництво товарів (робіт, послуг) за окремими ознаками.
- •53. Навести змістову характеристику різних видів ефективності. Розглянути систему показників ефективності виробничо-господарської та комерційної діяльності.
- •54. Розглянути методи оцінки основних фондів. Проаналізувати показники ефективності відтворення та використання основних фондів підприємства.
- •55. Основні показники рівня використання оборотних коштів. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.
- •56. Охарактеризувати підприємницькі договори. Розглянути типовий зміст, загальні і специфічні умови договору. Визначити поняття „партнерські зв’язки та угоди”.
- •57. Навести порівняльну характеристику основних напрямків співпраці партнерів.
- •59. Розглянути змістово-типологічну характеристику економічної безпеки господарюючого суб’єкта. Навести класифікацію видів економічної безпеки підприємства за різними ознаками.
- •60. Проаналізувати сутність механізму санації суб’єктів господарювання та її цілі. Розглянути програму санаційних заходів. Навести чинники, що зумовлюють необхідність санації підприємств в Україні.
55. Основні показники рівня використання оборотних коштів. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.
Оборотні кошти — це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування п забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу. Оборотні кошти різногалузевих підприємств країни становлять значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання оборотних коштів суб'єктів господарювання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності — відповідні конкретні заходи).Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується діленням вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта оборотності, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він показує, скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Тривалість одного обороту в днях оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу — 90 днів, року — 360 днів) і коефіцієнта оборотності за той самий період. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, осмислюваний як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних коштівУнаслідок прискорення оборотності фінансових коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту.З-поміж заходів для підвищення ефективності використання оборотних коштів чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією зв'язані найбільші резерви скорочення запасів на підприємствах, особливо з матеріаломістким виробництвом. Зменшення тривалості виробничого циклу на таких підприємствах усього на один день дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн. грош. од. Якщо ж прискорити реалізацію продукції також на один день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме приблизно 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах підприємств.
56. Охарактеризувати підприємницькі договори. Розглянути типовий зміст, загальні і специфічні умови договору. Визначити поняття „партнерські зв’язки та угоди”.
Договір (контракт, угода) — це форма документального закріплення партнерських зв'язків (предмета договору, взаємних прав та обов'язків, наслідків порушення домовленостей). Він опосередковує взаємини в процесі праці, виробництва і реалізації продукції чи надання різноманітних послуг
У ринковій системі господарювання застосовуються два види договорів: установчий та підприємницький. Установчий договір є письмовим документом, що засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб щодо заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї. Підприємницький договір відображає згоду сторін (партнерів) стосовно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької (бізнесової) діяльності в певній організаційно-правовій формі.
Теоретично і практично заведено виокремлювати кілька груп підприємницьких договорів за сферами діяльності (табл. 2.2). Переважну більшість документально оформлених взаємовідносин у підприємництві становлять договори щодо внутрішньогосподарської та зовнішньоекономічної діяльності. Решта господарських чи інших взаємин оформляється у вигляді договорів (контрактів, угод) щодо підрядних послуг, трудових відносин, страхування, розрахунків і кредитування.
Оскільки сутність переважної більшості договорів (контрактів, угод) є зрозумілою з їхньої назви, то буде доцільним детальніше пояснити суть лише деяких з них.
* Договір на поставку товарів через посередника укладається на поставку фірмою-посередником певних видів продукції покупцям (споживачам) із наперед обумовленою формою її оплати.
* Договір про аукціонний продаж товарів є документальним оформленням угоди щодо прилюдного продажу виставленого на аукціон товару (лотами чи поштучно) за найвищу ціну, оголошену покупцем.
* Державний контракт є письмовим документом, що передбачає забезпечення потреб споживачів, які фінансуються за рахунок Державного бюджету, і поповнення державного резерву відповідними видами продукції.
* Лізингова угода — це договір між виробником і споживачем стосовно довгострокової оренди машин, устаткування, складних приладів, транспортних та інших технічних засобів праці.
* Договір обов'язкового медичного страхування відображає документально оформлені відносини між страховиком (страховою медичною установою) і страхувальником (підприємством чи організацією в особі їхніх керівників), що передбачає страхування персоналу (трудового колективу). Зміст такого договору зводиться до оплати страховиком медичних послуг працівникам страхувальника та сплати останнім певних грошових внесків в обумовлені договором терміни.
* Договір поручительства — документально оформлена домовленість між трьома сторонами (поручителем, кредитором і боржником), відповідно до якої поручитель у разі неплатоспроможності боржника зобов'язується протягом наперед обумовленого терміну з моменту настання строку платежу відшкодувати позичену боржником суму.
* Ліцензійний договір відрізняється від звичайної ліцензії (дозволу) на здійснення певного виду підприємницької діяльності. Він укладається між власником конкретної інновації (ліцензіаром) та особою, яка бажає набути право на її використання (ліцензіатом), і передбачає надання виключної ліцензії на використання винаходів чи «ноу-хау» за певну винагороду у вигляді паушального платежу або роялті.
* Договір про спільну діяльність належить до документів господарського призначення, що передбачає започаткування спільної діяльності без створення юридичної особи (без заснування товариства). Основною його умовою є сплата учасниками (партнерами) майнових або грошових внесків, які потім стають загальною пайовою власністю.
Як відомо, укладенню договорів (контрактів, угод) завжди передують переговори, під час яких в усній або письмовій формі висловлюються наміри (пропозиції) щодо встановлення договірних взаємин для наступної співпраці. Такий намір (пропозицію) у письмовій формі називають офертою. При цьому варто знати різницю між поняттями «твердої» і «вільної» оферти.
Тверда оферта завжди надсилається тільки одному потенційному партнеру і може перетворитися на реальний договір за умови, коли: 1) оферту підписано (схвалено) іншою стороною (покупцем); 2) після підписання цей офіційний документ надіслано оференту (автору оферти); 3) письмовий документ останнім отримано. Оферта має певний термін чинності (зазвичай один місяць від дня її відправлення).
Вільну оферту надсилають одночасно кільком адресатам (потенційним партнерам). При цьому вільна оферта може стати договором за дотримання не тільки трьох названих умов, а ще й додаткової четвертої — потенційний партнер (покупець) має підписати °Держаний документ й повернути його оференту, а останній — повідомити вибраного ним покупця про згоду вважати підписану ним оферту за чинний договір. Якщо покупець не отримає підтвердження від оферента протягом короткого терміну (як правило, трьох днів з моменту закінчення дії оферти), то він може вважати себе вільним від зобов'язань.
Будь-який договір складається з преамбули (вступу до договору), основної і заключної частин. Преамбула має містити: чітку назву договору; місце і час (дату) укладення договору; зазначення факту укладення договору згідно з умовами, викладеними в його тексті; юридичну назву сторін договору (партнерів).
Основна частина договору неодмінно охоплює специфічні (характерні для конкретної угоди) і загальні (стандартні) умови. До специфічних умов договору належать: 1) предмет договору й кількість товару; 2) якість товару; 3) ціна товару; знижки або націнки, якщо те чи те застосовується; 4) засадні умови поставки; 5) форма оплати; 6) термін поставки; 7) маркування, упаковка, тара; 8) порядок здавання-приймання товару; 9) відповідальність сторін; 10) додаткові застереження, якщо такі є. Загальні умови включаються до всіх договорів незалежно від їхньої специфіки. Такими умовами є арбітражні приписи (застереження) і перелік форс-мажорних обставин, з настанням яких виконання договірних зобов'язань припиняється на час їхньої дії.
Обов'язковими атрибутами заключної частини договору вважаються: усі необхідні додатки (ескізи, зразки товару); юридичні адреси сторін (партнерів); підписи вповноважених сторонами (партнерами) осіб.