- •1. Охарактеризувати підприємство як організаційно відокремлену та економічно самостійну первинну ланку виробничої сфери. Проаналізувати основні напрямки діяльності підприємств.
- •Скласти, користуючись різними ознаками, класифікацію підприємств та її практичне значення. Навести приклади.
- •4. Проаналізувати підприємницьку діяльність як сучасну форму господарювання. Розкрити принципи здійснення, форми, типи і моделі підприємницької діяльності.
- •5. Навести особливості управління як системи. Охарактеризувати основні функції управління підприємствами. Визначити пріоритети, узгодженість і взаємодію методів управління підприємствами.
- •7. Розкрити принципові основи планування. Проаналізувати принципи та методи планування діяльності підприємств.
- •11. Розглянути поняття та функції оплати праці. Проаналізувати основну та додаткову заробітну плату. Надати характеристику тарифної системи.
- •13. Проаналізувати фізичну суть техніко – економічного старіння знарядь праці та форми запобігання цьому. Навести визначення поняття амортизація основних фондів, розглянути методику її нарахування.
- •16. Навести визначення та зробити порівняльну характеристику різних типів організації виробництва за ступенем їх ефективності.
- •17. Розкрити поняття методу організації виробництва. Проаналізувати організацію непотокового виробництва. Надати загальну характеристику потокового виробництва.
- •18. Проаналізувати загальну сутнісну характеристику продукції, її класифікацію. Поняття номенклатури та асортименту продукції. Навести показники вимірювання обсягу продукції.
- •20. Проаналізувати основні форми оплати праці та їх системи. Визначити основні умови застосування кожної з систем та навести відповідні формули розрахунків заробітної плати.
- •21. Розглянути зміст і методику обчислення кошторису виробництва. Проаналізувати розрахунки кошторису виробництва за окремими економічними елементами.
- •22. Визначити поняття, роль та функції ціни в ринковій економіці. Розглянути види цін та сфери їх застосування, навести приклади. Проаналізувати методи встановлення ціни.
- •24. Проаналізувати сутність і методи калькулювання. Розглянути методику обчислення окремих статей калькуляції.
- •27. Проаналізувати поняття та функціонально-елементний склад інвестицій підприємства. Розглянути внутрішні і зовнішні інвестиції.
- •30. Розглянути сутність та види виробничої структури підприємства. Визначити чинники її формуванн я та зміни. Навести приклади загальної структури підприємства.
- •32. Охарактеризувати поняття і основу класифікації методів управління. Розглянути організаційні форми реалізації методів управління суб’єктами господарювання різного рівня.
- •33. Розглянути схему формування виробничої програми підприємства, її ресурсне обґрунтування. Проаналізувати особливості визначення ринкового попиту на окремі види продукції (послуг).
- •35. Порівняти тактичне та оперативне планування діяльності фірми. Розглянути зміст та можливі розділи тактичних планів підприємства.
- •36. Розглянути поняття та основні елементи системи управління персоналом суб’єктів господарювання. Охарактеризувати методи оцінки та добору працівників для підприємств.
- •37. Охарактеризувати мотивацію як процес стимулювання людей до ефективної трудової діяльності. Визначити вимоги до формування системи мотивації праці на рівні підприємства.
- •38. Навести поняття та елементний склад нематеріальних активів підприємства. Визначити види ліцензій та найбільш поширені види розрахунків за ліцензії.
- •39. Розглянути методи оцінки нематеріальних активів і строки зношування (старіння) нематеріальних активів підприємства.
- •40. Навести методику розрахунку необхідного обсягу виробничих інвестицій з урахуванням економічної ситуації на ринку і підприємстві.
- •41. Визначити роль фінансових інвестицій у чинній системі господарювання. Розглянути види цінних паперів, порядок їх випуску та обігу.
- •42. Проаналізувати загальні положення методології визначення ефективності виробничих і фінансових інвестицій. Навести сукупність чинників, що впливають на рівень ефективності інвестицій.
- •43. Навести поняття, змістову характеристику та окремі види інноваційних процесів. Проаналізувати взаємозв’язок між окремими видами інноваційних процесів.
- •44. Розглянути сутнісне тлумачення науково-технічного прогресу. Проаналізувати форми та приоритетні напрямки нтп.
- •45. Проаналізувати організаційний прогрес як узагальнюючий фактор використання організаційних, економічних, соціальних та юридичних нововведень.
- •46. Розглянути поняття та значення техніко-технологічної бази виробництва. Навести характеристику складових техніко-технологічної бази, визначити найефективніші способи її формування на підприємстві.
- •47. Надати змістову характеристику управління технічним розвитком підприємства. Розглянути процедуру та основні показники діагностики стану технічного розвитку суб’єкта господарювання.
- •48. Розглянути поняття, основні елементи та принципи організації виробничого процесу. Провести порівняльну характеристику поділу виробничих підприємств за різними ознаками.
- •49. Визначити сутність та соціально-економічне значення застосування різних форм організації виробництва. Навести їх характеристику та приклади.
- •50. Розглянути поняття, показники і методи оцінки якості продукції. Навести перелік заходів для підвищення якості продукції вітчизняних товаровиробників.
- •52. Розглянути сутність поточних витрат як комплексного економічного показника. Навести класифікацію витрат на виробництво товарів (робіт, послуг) за окремими ознаками.
- •53. Навести змістову характеристику різних видів ефективності. Розглянути систему показників ефективності виробничо-господарської та комерційної діяльності.
- •54. Розглянути методи оцінки основних фондів. Проаналізувати показники ефективності відтворення та використання основних фондів підприємства.
- •55. Основні показники рівня використання оборотних коштів. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів.
- •56. Охарактеризувати підприємницькі договори. Розглянути типовий зміст, загальні і специфічні умови договору. Визначити поняття „партнерські зв’язки та угоди”.
- •57. Навести порівняльну характеристику основних напрямків співпраці партнерів.
- •59. Розглянути змістово-типологічну характеристику економічної безпеки господарюючого суб’єкта. Навести класифікацію видів економічної безпеки підприємства за різними ознаками.
- •60. Проаналізувати сутність механізму санації суб’єктів господарювання та її цілі. Розглянути програму санаційних заходів. Навести чинники, що зумовлюють необхідність санації підприємств в Україні.
49. Визначити сутність та соціально-економічне значення застосування різних форм організації виробництва. Навести їх характеристику та приклади.
Серед форм провідна роль належить концентрації виробництва, на засаді якої створюються й розвиваються інші форми його організації — деконцентрація, спеціалізація, конверсія, кооперування, комбінування і диверсифікація. Концентрація виробництва означає його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш великих підприємствах. У господарській практиці виокремлюють три основні види концентрації: - агрегатну; технологічну, заводську Підвищення рівня концентрації виробництва має забезпечувати зростання його внутрішньої ефективності. Зі збільшенням розмірів підприємств поліпшуються, як правило, усі техніко-економічні їхні показники: зменшуються питомі капітальні вкладення, зростають фондовіддача й продуктивність праці, ліпше використовуються матеріальні ресурси, знижується собівартість продукції, зростає рентабельність.
Спеціалізація - добре розвинута в усіх галузях економіки, суспільна форма організації виробництва відображає процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні окремих видів робіт. Спеціалізація підприємств є важливою передумовою неухильного підвищення ефективності їхньої господарської діяльності. Конверсія як форма організації виробництва характеризує істотне (іноді повне) перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.
Кооперування є формою виробничих зв'язків між підприємствами, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Економічне значення цього виду виробничого кооперування полягає в тім, що воно служить важливим чинником поліпшення використання потужностей і персоналу на одних підприємствах і ліквідації вузьких місць на інших.
Комбінування як специфічна суспільна форма організації виробництва — це процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому.
Сутність диверсифікації полягає в одночасному розвитку багатьох технологічно не зв'язаних між собою видів виробництва, у значному розширенні номенклатури та асортименту виробів, що їх виготовляє підприємство. Така господарська діяльність підприємства дає йому можливість ліпше маневрувати своїми матеріальними й людськими ресурсами, істотно зменшувати економічний ризик, зв'язаний з виробництвом і реалізацією на ринку нових видів власної продукції, підтримувати на належному рівні свою фінансову стабільність.
50. Розглянути поняття, показники і методи оцінки якості продукції. Навести перелік заходів для підвищення якості продукції вітчизняних товаровиробників.
Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Поряд із якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Це поняття за змістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик.
Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції. Рівень якості — це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша — диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості; друга — загальні показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство. Загальні показники: надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентна чистота тощо. Під надійністю розуміють властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановленим межах протягом відповідного проміжку часу. Довговічність — це властивість виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність за тих чи тих умов експлуатації. її оцінюють двома головними показниками — строком служби і технічним ресурсом. Ремонтопридатність техніки характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності в ній. Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробки запатентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.Загальний рівень якості: • коефіцієнт оновлення асортименту;• частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;• частка продукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;• частка виробничого браку (бракованих виробів).
Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу. Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властивостей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властивостей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу.
51. Проаналізувати поняття та розглянути визначення рівня конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств на ринку. Навести характеристику заходів для підвищення конкурентоспроможності продукції.
Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрізноманітніших об'єктів: проектно-конструкторської документації, технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми, галузі, регіону, країни в цілому. . Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Отже, конкурентоспроможність підприємства — це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.
Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.
Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу на відповідному ринку.
Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов'язково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей, за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо міри задоволення конкретних потреб і цін реалізації.
Для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:
• конкретні вимоги потенційних покупців до пропонованого на ринку товару;
• можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;
• розрахунковий рівень ринкової ціни товару;
• очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;
• визначальні параметри продукції основних конкурентів;
• найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;
• термін окупності сукупних витрат, зв'язаних із проектуванням, | продукуванням і просуванням на ринок нового товару.
Ефективність і способи її підвищення
Соціально-економічне значення підвищення якості й конкурентоспроможності продукції полягає в тім, що заходи такого спрямування сприяють формуванню ефективнішої системи господарювання за умови ринкових відносин. Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами, полягає передовсім у такому:
1) високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди повніше та ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;
2) підвищення якості продукції є специфічною формою виявлення закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої зв'язане з додатковими витратами, істотно зменшується;
3) конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;
4) багатоаспектний вплив підвищення якості та, як наслідок, конкурентоспроможності продукції не тільки на виробництво та ефективність господарювання, а й на імідж і конкурентоспроможність підприємства в цілому .
На рівень якості й конкурентоспроможності продукції впливає багато чинників. Досягти необхідного рівня якості та конкурентоспроможності реалізовуваних на відповідних ринках товарів можна різними способами, скоординованими в часі і просторі. За змістом і спрямуванням їх можна об'єднати в чотири взаємозв'язані групи: технічні, організаційні, економічні та соціальні.
З-поміж технічних способів (чинників) підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Це зумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості виробів, як було вже сказано, формуються в процесі їхнього проектування.
Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни. До важливих і ефективних способів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на всіх ринках цілком підставно відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості.
Ринкові умови господарювання передбачають використання організаційних чинників підвищення якості продукції на підприємствах. До пріоритетних належать: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної технології; удосконалення методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції.
Нагальною потребою є розробка й використання різноманітних форм і методів соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами та методами впливу на ці процеси є передовсім узгоджена система прогнозування й планування якості продукції, установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів, достатньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників підприємства, а формами впливу соціального — усебічна активізація людського чинника, проведення ефективної кадрової політики, створення належних умов праці та життєдіяльності.