130. Юридична процедура

Юридична (правова) процедура являє собою систему, що:

а) орієнтована на досягнення конкретного правового результату;

б) складається з послідовно поміняють один одного актів поводження і як діяльність внутрішньо структурована правовий відносинами;

в) має модель (програмою) свого розвитку, попередньо встановленої на нормативному або індивідуальному рівні;

г) ієрархічно побудована;

д) постійно перебуває в динаміку, розвитку;

е) має службовий характер: виступає засобом реалізації основного, головного для неї правового відношення.

    Реалізуючи правові норми, процедура працює з основними правовідносинами у різних аспектах. Її роль потрібно оцінювати з обліком того, що зародження, життя й припинення правовідносини пов'язані з дією різних елементів правової норми, і процедура може бути формою опосередкування кожного з них і відповідно - будь-якого етапу в розвитку правовідносини. Так, матеріальна процедура стосовно до свого основного (регулятивному) відношенню може бути засобом:

а) формування юридико-фактичної основи його виникнення;

б) установлення існування відносини;

в) його безпосередньої реалізації;

г) припинення відносини.

    Процесуальна ж процедура (процес) має дві мети:

а) виявлення (установлення існування) охоронного правовідносини;

б) його безпосередню реалізацію.

    Істотною ознакою процедури є наявність попередня встановленої моделі (програми), відповідно до  якої вона втілюється в життя, у реальне поводження суб'єктів. У загальному плані ця модель являє собою певний порядок, послідовність у здійсненні дій, операцій, тобто  свого роду алгоритм, реалізація якого повинна привести до бажаного результату.

    Нормативну модель процедури не можна зводити ні до окремої процедурної норми, ні до якої-небудь групи процедурних норм. Неможливо неї ототожнити й з тією або іншою фактичною процедурою. Нормативна модель процедури є нормативний еталон, опис ідеальної процедури, тобто  опис того, який повинна бути фактична процедура. Нормативна модель має інформаційну природу і являє собою зміст цілісної сукупності процедурних норм.

    Виникнення основних норм (здійсненню яких процедура служить) і процедурних норм повинне бути синхронним. Мова йде про те, що створення нормативних моделей процедур не повинне відставати в часі від тих норм і відносин, реалізацію яких вони покликані забезпечувати. Інше приведе до бездіяльності регулятивних або охоронних норм, до їхнього омертвляння. На практиці ця вимога означає, що законодавець повинен вчасно подбати про розробку проекту відповідного процедурного нормативно-правового акту (або процедурного розділу в нормативно-правовому акті) для того, щоб основні й процедурні норми могли бути прийняті одночасно, у пакеті нормативних актів або в єдиному нормативному акті.

    В ідеалі процедурні норми повинні бути того ж законодавчого рівня, що й основні. Наприклад, якщо норми, які процедура повинна забезпечувати, закріплені законом, те й процедура повинна бути встановлена на рівні закону.