- •1.Поняття теорії держави і права.
- •2. Загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права; система основних юридичних понять як предмет теорії держави і права.
- •3.Структура теорії держави і права.
- •4.Методи наукового пізнання держави і права.
- •5.Співвідношення теорії держави і права з гуманітарними науками, що вивчають державу і право: Філософію, політологію, соціологією і іншими.
- •6.Теорія держави і права, філософія права, соціологія права.
- •7.Теорія дп в системі юридичних наук.
- •8.Історія розвитку науки теорії держави і права.
- •9.Загальна характеристика первісного суспільства.
- •10.Влада і соціальні норми в додержавний період.
- •11. Причини і форми виникнення держави.
- •12. Ознаки держави, що відрізняють її від орг-ції влади первісносуспільного ладу.
- •15.Ознаки, що відрізняють право від соціальних норм первіснообщинного ладу.
- •16.Характеристика теорій походження держави і права: теологічної, патріархальної, договірної, психологічної, органічної, марксистської, насильства і інших.
- •18. Поняття держави, основні ознаки
- •19.Сутність держ та її еволюція.
- •23. Формаційний підхід: його переваги і слабкі сторони
- •24. Цивілізаційний підхід: його переваги і недоліки
- •25. Функцій держави
- •26. Співвідношення функцій держави з цілями, задачами і принципами держави
- •28. Класифікація ф-ій держ: постійні і тимчасові, внутр. І зовн, осн. І неосновні.
- •30. Форми здійснення функцій держави: поняття і види
- •31. Поняття і елементи форми держави.
- •32.Форми держ правління: поняття і види.
- •33. Форма держ. Правління в Україні і її розвиток в сучасних умовах.
- •34. Співвідношення типу і форми держави.
- •35. Різноманіття форм правління в межах одного і того ж типу держави.
- •36. Форми національно-державного та адміністративно-територіального устрою: поняття і види.
- •37. Політичний (державний) режим: поняття і види.
- •38. Політичний (державний) режим України.
- •39. Поняття механізму держави.
- •40. Роль механізму держави у здійсненні функцій і завдань держави.
- •Форми реалізації функцій держави
- •41. Структура державного апарату.
- •1. Органи законодавчої влади (Верховна Рада)
- •1. Центральні органи виконавчої влади
- •2. Прокуратура
- •3. Судова система
- •43. Класифікація державних органів.
- •44. Органи держави і органи місцевого самоврядування.
- •46.Вдосконалення механізму сучасної Української держави як умова підвищення ефективності його функціонування.
- •47. Державний службовець і посадова особа.
- •48. Поняття і структура політичної системи суспільства.
- •49. Основні субєкти політ системи: держава, політичні партії, рухи, громадські організації і об єднання і т.Д.
- •50. Право і інші соціальні норми як регулятивна основа політичної системи.
- •51. Представницька і безпосередня форми демократії і їх роль в політичній системі суспільства.
- •52. Центральне місце Держави в політичній системі.
- •53. Ознаки держави, що відрізняють її від інших організацій і установ суспільства.
- •54. Взаємодія держави з партіями, суспільними об”єднаннями, тощо
- •55. Поняття і визначення права.
- •56.Право об”єктивне і суб”єктивне.
- •57. Нормативність, формальна визначеність, вольовий характер права
- •58.Право як державний регулятор суспільних відносин.
- •59.Класове і загальносоціальне в сутності права.
- •60.Основні концепції праворозуміння: природно-правова, марксистська, нормативістська, психологічна, соціологічна, історична школа права.
- •61.Економіка, політика, право.
- •62. Принципи права
- •63.Співвідношення переконання і примусу в праві
- •64. Динаміка права. Функції права, поняття і види.
- •65. Поняття типу права
- •66. Різні погляди на типологію права
- •67 Історичні типи права: рабовласницьке, буржуазне, соціалістичне, виділені на основі формаційного підходу
- •68. Поняття і структура правової системи.
- •69. Класифікація правових систем.
- •70. Основні правові сім’ї сучасного світу.
- •71.Співвідношення права і правової системи.
- •73. Правовий статус особи
- •74. Основні права і свободи людини і громадянина.
- •75. Дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина – обов’язок держави.
- •76.Співвідношення і взаємозв’язок права і д-ви.
- •77.Виникнення ідеї правової держави і сучасне її розуміння.
- •78. Принципи правової держави: .......
- •79. Співвідношення суспільства і д.
- •80. Громадянське суспільство: поняття, структура, ознаки.
- •81. Соціальні та технічні норми: поняття, особливості і взаємозв’язок.
- •82. Техніко-юридичні норми.
- •83. Класифікація соціальних норм.
- •84. Співвідношення права і моралі: єдність, відмінність, взаємодія.
- •85. Протиріччя між правом і мораллю, шляхи їх усунення та подолання.
- •86. Роль права в розвитку і зміцненні етичних основ суспільства.
- •87. Значення моралі в підвищенні правової культури і формуванні поваги до права.
- •88. Поняття правосвідомості. 89. Місце і роль правосвідомості в системі форм суспільної свідомості.
- •90. Структура правосвідомості.
- •91. Правова психологія і правова ідеологія.
- •92. Види правосвідомості.
- •93. Індивідуальна, групова, масова.
- •94. Повсякденна, професійна, наукова.
- •95. Взаємодія права і правосвідомості.
- •96. Поняття і структура правової культури суспільства і особи.
- •97. Знання, розуміння, повага до права, активність в правовій сфері.
- •98. Правовий нігілізм і правовий ідеалізм.
- •99. Правове виховання як цілеспрямоване формування правової культури громадян.
- •100. Правова культура і її роль в становленні нового типу юриста, державного службовця.
- •101. Поняття норми права
- •102. Ознаки правової норми, що відрізняють її від інших різновидів соціальних норм.
- •116. Правотворчість і законотворчість
- •117. Поняття і стадії законотворчого процесу.
- •118. Законодавча ініциатива, обговорення законопроекту, прийняття і опублікування закону.
- •119. Систематизація законодавства.
- •120. Інкорпорація, консолідація, кодифікація.
- •124. Поняття системи права, її відмінність від правової системи.
- •125. Предмет і метод правового регулювання як основи розподілу норм права на галузі.
- •126.Загальна х-ка галузей права.
- •127. Інститут права: поняття та види.
- •128. Публічне і приватне право
- •130. Юридична процедура
- •131. Види юридичних процесів
- •132. Система українського права и міжнародне право
- •133.Система права і система законодавства, їх співвідношення і взаємозвязок.
- •135. Поняття і ознаки правових відносин.
- •136. Передумови виникнення правовідносин.
- •138. Поняття і види суб”єктів права.
- •139. Фізичні і юридичні особи. Правоздатність і дієздатність.
- •140. Обмеження дієздатності.
- •141. Правосуб'єктність
- •142. Суб`єктивні права і обов`язки як юридичний зміст правовідносин.
- •143. Об'єкти правовідносин: поняття і види.
- •144. Поняття та классифікація юридичних фактів
- •1. За юридичними наслідками
- •2. За складом
- •3. За тривалістю у часі
- •146. Поняття реалізації права.
- •147. Характерні риси форм реалізації права
- •148. Застосування правових норм як особлива форма реалізації права
- •149. Необхідність правозастосування.
- •150. Стадії процесу застосування норм права
- •151. Акти застосування права: поняття, особливості, види.
- •152.Відмінність правозастосувальних актів від нормативних.
- •153.Прогалини в праві і шляхи їх усунення і подолання.
- •154. Аналогія закону і аналогія права
- •156. Поняття та необхідність тлумачення норм права.
- •159. Види тлумачення за суб'єктами
- •160. Офіційне та неофіційне тлумачення
- •161.Різновиди офіційного тлумачення.
- •162. Способи (прийоми) тлумачення правових норм.
- •163. Тлумачення норм права за обсягом: буквальне, розширене і обмежувальне.
- •164. Акти тлумачення норм права: поняття, особливості, види.
- •165. Юридична практика.
- •166.Поняття і види правомірної поведінки.
- •167.Правова активність особи.
- •168. Стимулювання правомірних діянь.
- •169. Поняття і ознаки правопорушень.
- •170.Юридичний склад правопорушення.
- •171.Суб’єкт і об’єкт, суб’єктивна і об’єктивна сторони правопорушень.
- •172. Види правопорушень.
- •173 Злочини і проступки
- •186 Ефективність правового регулювання і шляхи його підвищення.
- •187 Поняття і принципи законності.
- •188 Законністьі доцільність.
- •189 Закони і законність.
- •190 Зміцнення законності-умова формування правової держави.
- •191 Законність і свавілля.
- •192 Гарантії законності: поняття і види.
- •193 Поняття, цінність і об`єктивна необхідність правопорядку.
- •194 Правопорядок і громадський порядок.
- •195.Співвідношення законності, правопорядку і демократії .
- •197 Державна дисципліна.
- •198.Співвідношення дисципліни із законністю, правопорядком і громадським порядком.
- •115.Поняття, види і принципи правотворчості.
- •20 Класове і загально соціальне в сутності держави
- •72 Право і особа
- •87 Значення моралі в підвищенні правової культурні формуванні поваги до права
- •121 Юридична техніка і її значення для правотворчості і систематизації нормативних актів
- •122 Мова закону
- •123 Спеціалізація і уніфікація Українського законодавства
- •155 Юридичні колізії і способи їх вирішення
- •185 Співвідношення заохочень і покарань в праві
- •87 Значення моралі в підвищенні правової культурні формуванні поваги до права
66. Різні погляди на типологію права
Типологія історично відомих видів права і держави - це їхня класифікація за єдиним критерієм, їхній розподіл на однорідні (однотипні) групи.
У літературі (минулій і сучасній) маються різні варіанти такої класифікації.
1. Античні концепції типології
Античні мислителі (Сократ, Платон, Аристотель, Цицерон і ін.) поділяли різні форми держави на дві групи: правильні і неправильні. До групи правильних форм держави вони при цьому відносили ті форми, де влада здійснюється на основі законів і в загальних інтересах, а до неправильних форм - ті, де влада не спирається на закони і служить інтересам лише правителів.
Спираючи на такий підхід, Платон виділяв три правильні форми: царську владу (законну монархію, тобто управління однієї особи на основі законів), аристократію (законну владу деяких) і законну демократію (влада демосу на основі законів) і відповідно три неправильні форми: тиранію (незаконну владу одного), олігархію (незаконну владу деяких) і незаконну демократію (влада демосу не на основі законів).
З тих же позицій Аристотель писав, що трьома правильними формами є царська влада, аристократія і полиття (правління більшості на основі законів), а трьома неправильними формами - тиранія, олігархія і демократія (правління демосу, більшості не на основі законів).
Даний підхід до типологизації держав, заснований на критерії законності і протиставленні законного правління беззаконню, у тій чи іншій формі широко використовувався в наступної політико-правовій думці й у визначеній мері зберіг своє значення до наших днів
2. Історико-формаційний підхід Гегеля: концепція духовних формацій
З позицій всесвітньо-історичного процесу розвитку духу волі і його об'єктивації в різних формах держави проблему типології держав трактував Гегель. "Всесвітня історія, - писав він, - є необхідне тільки з поняття волі духу, розвиток моментів розуму і тим самим самосвідомості і волі духу - тлумачення і здійснення загального духу"[1]. Формами такого здійснення світового духу, по Гегелю, є "чотири всесвітньо-історичних царства: 1) східне, 2) грецьке, 3) римське, 4) німецьке"[2]. Ці царства, відповідно до Гегеля, являють собою об'єктивно-історичні формації (формоутворення) світового духу, тобто розвитку ідей розуму і волі у всесвітній історії.
Зі зміною цих всесвітньо-історичних царств (формацій світового духу) відбувається і зміна відповідних форм держави: східному царству відповідає теократія (воля одного, верховного правителя), грецькому і римському царствам - демократія чи аристократія (воля деяких, тобто частини населення), німецькому царству - монархія Нового часу з представницькою системою (воля усіх).
Таким чином, гегелівська типологія держави будується на основі його навчання про розвиток і зміну у всесвітній історії різних суспільно-духовних формацій (царств, світів), що представляють собою прогресуючі ступіні здійснення розуму і волі, яким відповідають визначені типи (форми) держави - теократія, демократія чи аристократія, конституційна монархія.
3. Марксистський історико-формаційний підхід: концепція економічних формацій
Навчання про суспільно-економічні формації, розроблене К. Марксом і Ф. Енгельсом з матеріалістичних, пролетарсько-класових, комуністичних позицій, лежить в основі марксистської типології держави і права. Визначальну роль у соціально-історичному розвитку, по марксизму, грають економічні (виробничі) відносини, що складають базис суспільства, яким обумовлюється і відповідна йому надбудова, включаючи державу і право. Відповідно до такого підходу, вся історія людства поділяється на п'ять суспільно-економічних формацій: первіснообщинний лад, рабовласницький лад, феодальний лад, капіталістичний лад і комуністичний лад.
Трьом класово-антагоністичним формаціям (рабовласницькій, феодальній і капіталістичний), заснованим на приватній власності і класовому розподілі, відповідають три типи держави і права: рабовласницька держава і право, феодальна держава і право, буржуазне (капіталістичне) держава і право. При первісному ладі (первісному комунізмі) ще немає держави і права, при комунізмі держава і право як класові явища відімруть. Стосовно до державності і права на першій фазі комунізму (тобто при соціалізмі) Маркс говорив про диктатуру пролетаріату і буржуазному "рівному праві" для регуляції міри праці і споживання.
Надалі в радянській марксистській літературі - в очевидній розбіжності з прогностичними положеннями самих основоположників марксизму - стали виділяти також і соціалістичний тип держави і права, що фактично демонструвало відсутність і неспроможність передвіщеного переходу від соціалізму до повного комунізму без держави і права.
Крім того, у марксистській літературі - з урахуванням суджень Маркса і Енгельса про специфіку "азіатського способу виробництва" і "східному деспотизмі" - стали виділяти й особливий східний (азіатський, деспотичний) тип держави і права, що, звичайно, погано погоджується (і в основоположників марксизму, і в їхнього послідовників) з марксистським навчанням про історично переміняють один одного економічних формаціях і з відповідним формаційним принципом марксистської типології держави і права.
Економічні і класові відносини, поряд з іншими факторами (духовними, культурними і т.д.), мають, безсумнівно, важливе значення в процесі виникнення, зміни, розвитку держави і права. Однак гіпертрофія їхньої ролі, характерна для всього марксизму, включаючи і марксистську типологію держави і права, приводить до істотних пороків.
До числа таких пороків відноситься й у принципі негативний підхід марксизму до держави і права, трактування їх як інструментів класового насильства і гноблення, як машини панування і придушення. Різні типи держави і права (від їхнього виникнення до відмирання) - це, відповідно до марксизму, лише різні, що переміняють один одного, ферми організованого насильства одного класу (пануючого) над іншим (гнобленим і експлуатованої). До держави і права в цілому, до різних їхніх типів і форм марксизм відноситься настільки ж негативно, як і до приватної власності, до різних її типів і форм. Істотним складеним моментом такого негативного класового, комуністичного підходу до приватної власності, державі і праву є марксистський антиіндивідуалізм, нігілістичне відношення до природних і невідчужуваних прав і воль людини, до ідеї панування права, правової держави і т.д.
У марксистському підході тим самим ігнорується та принципова обставина і той очевидний факт всесвітньої історії, що воля людей у цьому світі з'являється і розвивається саме в державно-правових формах. Реальний історичний розвиток і зміна типів держави і права (від ранніх держав до сучасної правової держави) свідчить - усупереч марксистським представленням і оцінкам - про прогрес волі людей (про розширення сфери і міри волі, збільшенні числа "вільних і т.д.), а зовсім не про прогрес насильства, придушення і панування одних класів над іншими і т.д.
Марксистське навчання про державу і право, включаючи і відповідну типологію права і держави, по своїй суті відкидає будь-як позитивне відношення до права і держави як до визначеної цінності, як до досягнення в розвитку людської культури, волі і т.д. Воно носить антидержавний і антиправовий характер і в принципі не стикується з юриспруденцією і юридичним трактуванням права і держави.
4. Культурологічні і цивілізаційні підходи
Визначене поширення в пострадянській юридичній літературі одержали і посилання на так називаний цивілізаційний підхід до типології держави і права. При цьому мається на увазі навчання про цивілізації англійського історика А. Дж. Тойнбі[4] (1889-1975), що находились під помітним впливом ідей О. Шпенглера і його книги "Захід Європи". Слідом за
Шпенглером, що заперечував єдину загальнолюдську культуру і говорив про різні замкнуті культури (причому творча, органічна культура, по Шпенглеру, умираючи, перероджується в марну, механічну цивілізацію), Тойнбі говорить про декілька десятків локальних, замкнутих цивілізацій і заперечує цивілізаційну єдність у людській історії. Кожна цивілізація відрізняється своєю специфікою, має свої соціальні і політичні цінності, погляди й устремління, свої державно-правові форми і встановлення, словом, свої "відповіді" на історичні "виклики". З посиланням на подібності й аналогії в розвитку цих автономних цивілізацій Тойнбі говорить про деякі емпіричні закони повторюваності в процесі розвитку цих цивілізацій.
Очевидно, що на основі подібного навчання про різні автономні цивілізації можна, у кращому випадку, говорити про розрізнені типи організації влади і нормативної регуляції у відповідних локальних цивілізаціях, але неможливо (навіть з посиланням на аналогію і повторюваність) обґрунтувати деяку цілісну типологію держави і права, побудовану на єдиному, загальному для всіх цивілізацій, критерії. Якщо такий єдиний загальцивілізаційний критерій і принцип можливий і є, тоді варто визнати (самому Тойнбі і його послідовникам) наявність у людській історії деякої єдиної цивілізації, визначеної концепції загальнолюдської цивілізації, компонентами і складеними моментами якої є самобутні цивілізації (і культури) окремих співтовариств і народів.
Крім того, у навчанні Тойнбі про різні цивілізації, як і в навчанні Шпенглера про різні культури, немає якогось спеціального дослідження проблем держави і права, на основі якого в юриспруденції можна будувати теоретично і загальноісторично значиму типологію держави і права.
5. Либертарно-юридична концепція типології права і держави
В основі тієї чи іншої типології права і держави лежить у кінцевому рахунку визначене поняття права і держави, визначена теоретико-концептуальне трактування природи, сутності і призначення права і держави. Яке поняття права і держави, така і їхня типологія. І теоретично значимих типологій може бути стільки ж, як до і теоретично значимих понять (концепцій) права і держави.
Адже типи права і держави, виділювані в тій чи іншій типології, - це історичні формоутворення (історично значимі прояви і конкретизації) певним чином сутності права, що розуміється, і держави, визначена форма історичного вираження і втілення логічного (тобто теоретичного змісту, поняття права і держави). Тому ясно, що в логічно послідовній і несуперечливій типології права і держави мова повинна йти про різні типи (історично типових формах прояву) у межах того самого поняття права і держави, однієї і тієї ж концепції їхньої сутності. Без такої сутністно-понятійної єдності взагалі немає самих шуканих типів права і держави як належні об'єкти (однорідних одиниць) деякої загальної класифікації і єдиної типології.
Відповідно до либертарно-юридичної концепції, типи права і держави - це основні історичні форми визнання й організації волі людей, що виражають етапи прогресу волі.