- •1.Поняття теорії держави і права.
- •2. Загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права; система основних юридичних понять як предмет теорії держави і права.
- •3.Структура теорії держави і права.
- •4.Методи наукового пізнання держави і права.
- •5.Співвідношення теорії держави і права з гуманітарними науками, що вивчають державу і право: Філософію, політологію, соціологією і іншими.
- •6.Теорія держави і права, філософія права, соціологія права.
- •7.Теорія дп в системі юридичних наук.
- •8.Історія розвитку науки теорії держави і права.
- •9.Загальна характеристика первісного суспільства.
- •10.Влада і соціальні норми в додержавний період.
- •11. Причини і форми виникнення держави.
- •12. Ознаки держави, що відрізняють її від орг-ції влади первісносуспільного ладу.
- •15.Ознаки, що відрізняють право від соціальних норм первіснообщинного ладу.
- •16.Характеристика теорій походження держави і права: теологічної, патріархальної, договірної, психологічної, органічної, марксистської, насильства і інших.
- •18. Поняття держави, основні ознаки
- •19.Сутність держ та її еволюція.
- •23. Формаційний підхід: його переваги і слабкі сторони
- •24. Цивілізаційний підхід: його переваги і недоліки
- •25. Функцій держави
- •26. Співвідношення функцій держави з цілями, задачами і принципами держави
- •28. Класифікація ф-ій держ: постійні і тимчасові, внутр. І зовн, осн. І неосновні.
- •30. Форми здійснення функцій держави: поняття і види
- •31. Поняття і елементи форми держави.
- •32.Форми держ правління: поняття і види.
- •33. Форма держ. Правління в Україні і її розвиток в сучасних умовах.
- •34. Співвідношення типу і форми держави.
- •35. Різноманіття форм правління в межах одного і того ж типу держави.
- •36. Форми національно-державного та адміністративно-територіального устрою: поняття і види.
- •37. Політичний (державний) режим: поняття і види.
- •38. Політичний (державний) режим України.
- •39. Поняття механізму держави.
- •40. Роль механізму держави у здійсненні функцій і завдань держави.
- •Форми реалізації функцій держави
- •41. Структура державного апарату.
- •1. Органи законодавчої влади (Верховна Рада)
- •1. Центральні органи виконавчої влади
- •2. Прокуратура
- •3. Судова система
- •43. Класифікація державних органів.
- •44. Органи держави і органи місцевого самоврядування.
- •46.Вдосконалення механізму сучасної Української держави як умова підвищення ефективності його функціонування.
- •47. Державний службовець і посадова особа.
- •48. Поняття і структура політичної системи суспільства.
- •49. Основні субєкти політ системи: держава, політичні партії, рухи, громадські організації і об єднання і т.Д.
- •50. Право і інші соціальні норми як регулятивна основа політичної системи.
- •51. Представницька і безпосередня форми демократії і їх роль в політичній системі суспільства.
- •52. Центральне місце Держави в політичній системі.
- •53. Ознаки держави, що відрізняють її від інших організацій і установ суспільства.
- •54. Взаємодія держави з партіями, суспільними об”єднаннями, тощо
- •55. Поняття і визначення права.
- •56.Право об”єктивне і суб”єктивне.
- •57. Нормативність, формальна визначеність, вольовий характер права
- •58.Право як державний регулятор суспільних відносин.
- •59.Класове і загальносоціальне в сутності права.
- •60.Основні концепції праворозуміння: природно-правова, марксистська, нормативістська, психологічна, соціологічна, історична школа права.
- •61.Економіка, політика, право.
- •62. Принципи права
- •63.Співвідношення переконання і примусу в праві
- •64. Динаміка права. Функції права, поняття і види.
- •65. Поняття типу права
- •66. Різні погляди на типологію права
- •67 Історичні типи права: рабовласницьке, буржуазне, соціалістичне, виділені на основі формаційного підходу
- •68. Поняття і структура правової системи.
- •69. Класифікація правових систем.
- •70. Основні правові сім’ї сучасного світу.
- •71.Співвідношення права і правової системи.
- •73. Правовий статус особи
- •74. Основні права і свободи людини і громадянина.
- •75. Дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина – обов’язок держави.
- •76.Співвідношення і взаємозв’язок права і д-ви.
- •77.Виникнення ідеї правової держави і сучасне її розуміння.
- •78. Принципи правової держави: .......
- •79. Співвідношення суспільства і д.
- •80. Громадянське суспільство: поняття, структура, ознаки.
- •81. Соціальні та технічні норми: поняття, особливості і взаємозв’язок.
- •82. Техніко-юридичні норми.
- •83. Класифікація соціальних норм.
- •84. Співвідношення права і моралі: єдність, відмінність, взаємодія.
- •85. Протиріччя між правом і мораллю, шляхи їх усунення та подолання.
- •86. Роль права в розвитку і зміцненні етичних основ суспільства.
- •87. Значення моралі в підвищенні правової культури і формуванні поваги до права.
- •88. Поняття правосвідомості. 89. Місце і роль правосвідомості в системі форм суспільної свідомості.
- •90. Структура правосвідомості.
- •91. Правова психологія і правова ідеологія.
- •92. Види правосвідомості.
- •93. Індивідуальна, групова, масова.
- •94. Повсякденна, професійна, наукова.
- •95. Взаємодія права і правосвідомості.
- •96. Поняття і структура правової культури суспільства і особи.
- •97. Знання, розуміння, повага до права, активність в правовій сфері.
- •98. Правовий нігілізм і правовий ідеалізм.
- •99. Правове виховання як цілеспрямоване формування правової культури громадян.
- •100. Правова культура і її роль в становленні нового типу юриста, державного службовця.
- •101. Поняття норми права
- •102. Ознаки правової норми, що відрізняють її від інших різновидів соціальних норм.
- •116. Правотворчість і законотворчість
- •117. Поняття і стадії законотворчого процесу.
- •118. Законодавча ініциатива, обговорення законопроекту, прийняття і опублікування закону.
- •119. Систематизація законодавства.
- •120. Інкорпорація, консолідація, кодифікація.
- •124. Поняття системи права, її відмінність від правової системи.
- •125. Предмет і метод правового регулювання як основи розподілу норм права на галузі.
- •126.Загальна х-ка галузей права.
- •127. Інститут права: поняття та види.
- •128. Публічне і приватне право
- •130. Юридична процедура
- •131. Види юридичних процесів
- •132. Система українського права и міжнародне право
- •133.Система права і система законодавства, їх співвідношення і взаємозвязок.
- •135. Поняття і ознаки правових відносин.
- •136. Передумови виникнення правовідносин.
- •138. Поняття і види суб”єктів права.
- •139. Фізичні і юридичні особи. Правоздатність і дієздатність.
- •140. Обмеження дієздатності.
- •141. Правосуб'єктність
- •142. Суб`єктивні права і обов`язки як юридичний зміст правовідносин.
- •143. Об'єкти правовідносин: поняття і види.
- •144. Поняття та классифікація юридичних фактів
- •1. За юридичними наслідками
- •2. За складом
- •3. За тривалістю у часі
- •146. Поняття реалізації права.
- •147. Характерні риси форм реалізації права
- •148. Застосування правових норм як особлива форма реалізації права
- •149. Необхідність правозастосування.
- •150. Стадії процесу застосування норм права
- •151. Акти застосування права: поняття, особливості, види.
- •152.Відмінність правозастосувальних актів від нормативних.
- •153.Прогалини в праві і шляхи їх усунення і подолання.
- •154. Аналогія закону і аналогія права
- •156. Поняття та необхідність тлумачення норм права.
- •159. Види тлумачення за суб'єктами
- •160. Офіційне та неофіційне тлумачення
- •161.Різновиди офіційного тлумачення.
- •162. Способи (прийоми) тлумачення правових норм.
- •163. Тлумачення норм права за обсягом: буквальне, розширене і обмежувальне.
- •164. Акти тлумачення норм права: поняття, особливості, види.
- •165. Юридична практика.
- •166.Поняття і види правомірної поведінки.
- •167.Правова активність особи.
- •168. Стимулювання правомірних діянь.
- •169. Поняття і ознаки правопорушень.
- •170.Юридичний склад правопорушення.
- •171.Суб’єкт і об’єкт, суб’єктивна і об’єктивна сторони правопорушень.
- •172. Види правопорушень.
- •173 Злочини і проступки
- •186 Ефективність правового регулювання і шляхи його підвищення.
- •187 Поняття і принципи законності.
- •188 Законністьі доцільність.
- •189 Закони і законність.
- •190 Зміцнення законності-умова формування правової держави.
- •191 Законність і свавілля.
- •192 Гарантії законності: поняття і види.
- •193 Поняття, цінність і об`єктивна необхідність правопорядку.
- •194 Правопорядок і громадський порядок.
- •195.Співвідношення законності, правопорядку і демократії .
- •197 Державна дисципліна.
- •198.Співвідношення дисципліни із законністю, правопорядком і громадським порядком.
- •115.Поняття, види і принципи правотворчості.
- •20 Класове і загально соціальне в сутності держави
- •72 Право і особа
- •87 Значення моралі в підвищенні правової культурні формуванні поваги до права
- •121 Юридична техніка і її значення для правотворчості і систематизації нормативних актів
- •122 Мова закону
- •123 Спеціалізація і уніфікація Українського законодавства
- •155 Юридичні колізії і способи їх вирішення
- •185 Співвідношення заохочень і покарань в праві
- •87 Значення моралі в підвищенні правової культурні формуванні поваги до права
69. Класифікація правових систем.
Критерії, що визначають класифікацію правових систем світу:
1. Спільність історичних коренів виникнення і подальшого розвитку.
2. Спільність основного юридичного джерела права (форми права) — нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, правовий прецедент, правовий звичай, релігійно-правова норма.
3. Єдність у структурі системи права і норми права. Правові системи країн, об'єднані в один правовий тип (сім'ю), мають подібність структурної побудови нормативно-правового матеріалу.
4. Спільність принципів регулювання суспільних відносин.
5. Єдність юридичної техніки, включаючи термінологію, юридичні категорії, поняття, конструкції. Законодавці країн, що належать до одного правового типу (сім'ї), керуються тими самими принципами побудови нормативно-правового матеріалу, застосовують подібні або ідентичні юридичні конструкції, засоби викладу тощо.
Пропонуємо класифікацію правових систем за такими типами:
1. Романо-германський тип правової системи (країни континентальної Європи: Італія, Франція, та ін.). Усередині романо-германського типу правової системи виділяють два підтипи, або дві правові групи:
— романську (Франція, Бельгія) Провідною у цій групі є національна правова система Франції);
— германську (Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін. Провідною у цій групі є національна правова система Німеччини).
2. Англо-американський тип правової системи (Англія, Північна Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою — колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Співдружності) та ін.). Усередині англо-американського типу правової системи розрізняють два підтипи, або дві групи:
— англійське загальне право (Англія);
— американське право (США).
Крім того, поділ англо-американського типу правової системи можливий на дві групи:
— європейське загальне право (Англія, Ірландія);
— позаєвропейське загальне право (СТА, Канада). Право кожної країни поза Європи набуло широкої автономії в рамках англо-американського типу правової системи.
3. Змішаний тип правової системи виник на стику двох класичних типів правової системи: романо-германської та англо-американської і має специфічні риси.
У рамках цього типу можна виділити дві групи:
— північноєвропейські (скандинавські) правові системи (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія);
— латиноамериканські правові системи (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чілі та ін.).
4. Релігійно-традиційний тип правової системи має декілька підтипів:
— релігійно-общинний (мусульманська, індуська, іудейська, християнська групи);
— далекосхідний-традиційний (китайська, японська);
— звичаєво-общинний (країни Африки, Мадагаскар).
70. Основні правові сім’ї сучасного світу.
Нині розрізняють два класичних типи правових систем.
Один — романо-гсрманський, або континентальний (Франція, ФРН, Італія, Іспанія та ін.) — у якому переважає нормативно-правовий акт. Тут право виступає переважно у формі закону.
Другий — англо-американський, або загальне право (Англія, США та ін.). Тут превага віддається судовому прецеденту, тобто судовому рішенню, присвяченому конкретній справі, яке стає зразком, прикладом для схожих життєвих випадків.
Крім того, відрізняють змішаний (скандинавські та латиноамериканські групи правових систем) і традиційно-релігійний типи правових систем. Останній тип поділяється на підтипи: далекосхідно-традиційний (основні групи — китайська, японська), релігійно-общинний(мусульманські, індуські, іудейські, християнська групи), звичаєво-общинний (африканська група).
Поняття і структура права у країнах романо-германської правової сім’ї.
Загальновизнаним центром розвитку романо-германского типу правової системи є континентальна Європа, тому його називають ще континентальним. Як і англо-американський, романо-германський тип правової системи вважається класичним. Романо-германський тип правової системи — це сукупність національних правових систем держав, що мають загальні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі давньоримського права і його пристосування (разом з канонічними і місцевими нормами-звичаями) до нових національних умов. Його характерними рисами є домінування нормативно-правового акта як форми (джерела) права, поділ системи права на дві підсистеми — публічну та приватну, диференціація і кодификація галузей права. Романо-германський тип правової системи охоплює країни континентальної Європи: Францію, Бельгію, Люксембург, Іспанію, Португалію, Нідерланди, Австрію, Ліхтенштейн, Німеччину, Швейцарію, -Бельгію та ін. Вплив романської і німецької груп континентального права виходить за межі Європи: Латинська Америка, значна частина Африки, країни Близького Сходу, Японія, Індонезія.
Попри множинність визначень права, сформульованих у цих країнах, загальним для них є вказівка на нормативність Права, розгляд норми права як загального правила поведінки, встановленого законодавцем або уповноваженими органами. Дефініція права ґрунтується на визнанні норми права як моделі, масштабу поведінки загального (однакового для всіх), узагальненого (абстрактного, без деталізації), певного формально-визначеного характеру. Відзначається, що норма права створюється Не судами ,не суддями, а є результатом вивчення практики (її узагальнення) відповідно до принципу справедливості, моральності.
Визнання нормативності права як неодмінної його ознаки (а відтак, і регулятивного характеру права) дозволяє законодавцю чітко і оперативно регулювати суспільні відносини. Проте узагальнений характер норм права потребує уваги до їх тлумачення з метою уточнення волі законодавця, забезпечення єдності їх розуміння і реалізації. Норми тлумачення судовими, арбітражними, іншими органами є повторними, похідними від норм, створених законодавцем. Вони роз'ясняють, конкретизують положення законів. За правильністю інтерпретацій норм стежать спеціальні органи. Отже, у поняття права романо-германського типу правової системи включається система норм права, а також норм-роз'яснень (тлумачення), що виходять насамперед від законодавців і судів.
На відміну від юристів країн англо-американського права, які мислять конкретно, «прецедентно» і створили науку загального права на основі судових рішень, юристи європейського континенту мислять поняттями правових інститутів і галузей права, їх правова наука — абстрактна, одним із визначальних ознак її є правовий формалізм.
Система права континентальних країн Європи має свою структуру, що складається, як і в римському праві, із двох підсистем — публічної і приватної. У підсистемі публічного права домінують імперативні (категоричні) норми, які не можуть змінювати учасники правовідносин. У підсистемі приватного права переважають диспозитивні норми, і тільки в тій частині, в якій вони не змінені учасниками відносин.
Галузі підсистеми публічного права :
конституційне, кримінальне, адміністративне, фінансове, міжнародне публічне, процесуальні галузі основні інститути трудового права та ін. Галузі підсистеми приватного права: цивільне, сімейне, торгове, міжнародне приватне, окремі інститути трудового права (у цілому трудове право має змішаний характер) та ін Всі норми права мають чітку «прив'язку» до конкретних галузей та інститутів права, що є результатом впливу юридичної доктрини, яка акцентує увагу на необхідності врахування предмета і методу правового регулювання. Галузі права визнаються найбільш значним структурним елементом системи права.
Різні галузі права в окремих країнах мають неоднаковий ступінь розробленості і кодификації. Значна частина приватного права кодифікована, чого не можна сказали про публічне право. Особливо це стосується адміністративного права. Воно було розроблено у Франції; після чого введено іншими європейськими країнами. Правда, адміністративне право в цілому не кодифікувалося навіть у Франції. Тільки частина відносин, що регулюються адміністративним правом, увійшла в створені зібрання законодавчих і підзаконних нормативних актів. У деяких країнах (ФРН, Австрії, Бельгії, Італії, Швейцарії) творцями адміністративного права були адміністративні суди, які вирішували спори з адміністративно-правових питань, що, природно, вплинуло на своєрідність формування цієї галузі права в зазначених країнах.
Абстрактний характер юридичного мислення юристів континентальної Європи (на відміну від конкретного, «прецедентного» мислення загального права) дозволив відпрацювати і систематизувати інститути права
Поняття і структура права у країнах англо-американської правової сім’ї.
Англо-американський тип правової системи або системи загального права – сукупність національних правових систем, які мають спеціальні риси, проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі норми, сформульованої суддями в судовому приценденті, якій домінує як форма права, у поділі права на загальне право і право справедливості, у визначенні закону лише після апробування його судовою практикою, у превалюванні процесуального права над матеріальним.
Витоком цього типу правової системи є загальне право Англії та було доповнено правом справедливості. На територію Північної Америки англійське право було внесено переселенцями з Англії.
Серед юридичних джерел англійського права найзначущим є судовий прецедент. Визначення судового прецеденту джерелом права означає, що судові органи здійснюють не тільки юрисдикційну функцію, а й правотворчу. Правовий звичай є одним із давніх джерел англійського права. У сфері конституційного права сформувався звичай, який відіграє більшу роль, ніж судовий прецедент. До джерел англійського права слід також віднести правову доктрину- концептуально оформлену думку відомих учених із питань права. Судові коментарі, тобто узагальнення прецеденту є теж джерелом права.
В Англії під публічним правом розуміється с-ма норм, які поширюються на все населення країни, а під приватним – окремих осіб та на окремі території держави. Особливостей цієї с-ми є те, що вона не має точної класифікації галузей права. Відбувається розмежування не стільки галузей права, скільки окремих інститутів або проблем.
До основних категорій цивільного права належать: контракти, делікти, кредити, заповіт, сімейне право.
До основних категорій публічного права належать: злочин, конституційне право, міжнародне право.