57. Нормативність, формальна визначеність, вольовий характер права

Нормативність виявляє сенс і призначення права. Нормативністю права до суспільного життя вносяться істотні елементи єдності, рівності, принципової однаковості — право виступає як загальний масштаб, міра (регулятор) поведінки людей. За допомогою норм право регулює різні суспільні відносини, слугує знаряддям втілення в життя політики держави, засобом організації її різнобічної управлінської та іншої діяльності. У нормативності є одна істотна риса: право виражається в нормативних узагальненнях (загальні дозволяння, загальні заборони, загальні зобов'язування), які встановлюють межі досягнутої свободи, межі між свободою і несвободою на певному ступені суспільного прогресу.

Формальна визначеність права означає чіткість, однозначність, стислість формальних правових приписів, виражених у законах, указах, постановах тощо. Досягається це за допомогою правових понять, їх визначень, правил юридичної техніки. Саме тому суб'єкти права чітко знають межі правомірної і неправомірної поведінки, свої права, свободи, обов'язки, обсяг і вид відповідальності за вчинене правопорушення. Вираження норм у законах, інших нормативних актах, встановлення формальної рівності — це основна ознака формальної визначеності права.

Вольовий характер права, вираження в ньому суспільних, групових і індивідуальних інтересів означає, що в праві проявляється та втілюється воля, змістом якої є інтерес. Право акумулює суспільну, групову та індивідуальну волю громадян у їх гармонічному поєднанні, злагоді та компромісах. Воля пронизує діяльність людини, її цілеспрямовану поведінку в усіх, у тому числі й у правовій, сферах життя. Розуміння волі в праві виключає зведення права до знаряддя насильства держави, засобу придушення нею індивідуальної волі. Створюється ілюзія, що право виходить від держави. Насправді в ідеалі держава в особі своїх законодавчих органів «підносить до закону» суспільні, групові та індивідуальні інтереси, які відповідають принципам справедливості, свободи, демократії, рівності, гуманізму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

58.Право як державний регулятор суспільних відносин.

Право – система встановлених або санкціонованих державою загальнообов”язкових правил (норм) поведінки, які виражають волю домінуючої в сууспільстві частини населення , спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і дотримання яких забезпечується цілеспрямованою діяльністю держави.

Право – це соціальний регулятор відносин, побудований на уявленні про справедливість, яке є в даний момент у конкретному суспільстві і має загальнообов”язковий  , нормативний характер , санкціонований і гарантований державоою.

Зміст  права  полягає в тому, що воно є специфічним  регулятором найважливіших відноссин у суспільстві. Від інших соціальних регуляторів рпаво відрізняється такими ознаками: 1) право – система  правових норм;

2) норми права носять загальнообов”язковий суспільний характер;

3) норми права характеризуються системністю та взаємозв”язком;

4) норми рпава діють на основі єдиних принципів, виконують єдині функції і складаються з правові інститути та галузі права; 5) норми права формально визначені та закріплені в нормативно-правових актах;

6) в нормах права проявляються воля таінтереси більшості суспільства;

7) норми права встановлюються , санкціонуються, гарантуються і забезпечуються державою, її органами та поосадовими особами;

 8) норми права формулюються у вигляді прав і обов”язків.